Справа №2-7551/10
РІШЕННЯ
Іменем України
13 грудня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Антонової Н.В.
при секретарі Кавун І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ТОВ НВФ «Реле», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна про визнання права власності та зобов’язання вчинити дії,
встановив:
Позивачі звернулись з вказаним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що ТОВ НВФ «Реле» (надалі – «Позивач 1») на підставі договору купівлі-продажу від 28 квітня 2006 року придбало у ТОВ НВФ «Укрінвестбуд» нежилі приміщення № 26, загальною площею 101 кв.м (згідно тех. паспорту площа зменшилась на 0,7 за рахунок встановленням гіпсокартонних перегородок тому надалі загальна площа – 100,3 кв.м) № 33,загальною площею 46,7 кв.м., № 36, загальною площею 34,8 кв.м. та № 52, загальною площею 36,9 кв.м. в будинку за адресою: АДРЕСА_1
КП « Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» зареєструвало право власності на вказані приміщення, про що видав Реєстраційне посвідчення НОМЕР_1, в якому зазначено що приміщення № 26,33,36,52 загальною площею 219 кв.м розташовані в АДРЕСА_1 належать на праві приватної власності ТОВ НВФ «Реле».
На підставі договору купівлі-продажу від 12 липня 2010 року Позивач 1 продав, а ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали на праві спільної часткової власності в частках 36/100, 37/100 та 27/100 відповідно приміщення № 52, загальною площею 36,9 кв.м
На підставі договору купівлі-продажу від 15 липня 2010 року Позивача 1 продав, а Позивач 2 придбав нежиле приміщення № 33, загальною площею 46,7 кв.м в будинку за адресою: АДРЕСА_1
Звернувшись до Відповідача з метою зареєструвати належні їм нежилі приміщення Позивачі отримали відмову, мотивовану тим що дані приміщення належать їм на праві спільної часткової власності із невизначеними частками., так як в реєстраційному посвідченні НОМЕР_1 зазначена їх загальна площа.
Представники позивача в судовому засіданні подали заяву про уточнення позовних вимог в частині розміру площі приміщень.
В судовому засіданні представник Позивача 1 та представник Позивача 2, Позивача 3 та Позивача 4 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, в частині щодо визнання права власності за кожним із позивачів на належні їм приміщення. Проти задоволення інших позовних вимог заперечував, аргументуючи свою позицію тим, що вказані приміщення належать позивачам на праві спільної часткової власності із невизначеними частками тому відповідна їх реєстрація не може бути проведена Відповідачем.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню на підставі наступного.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що Позивач 1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 квітня 2006 року придбав у ТОВ НВФ «Укрінвестбуд» чотири окремі нежилі приміщення: № 26, загальною площею 101 кв.м (згідно тех. паспорту площа зменшилась на 0,7 за рахунок встановленням гіпсокартонних перегородок тому надалі загальна площа – 100,3 кв.м) № 33,загальною площею 46,7 кв.м., № 36, загальною площею 34,8 кв.м. та № 52, загальною площею 36,9 кв.м. в будинку за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач зареєстрував право власності на вказані приміщення з допущенням помилки. В реєстраційному посвідченні НОМЕР_1 зазначив загальну площу приміщень № 26,33,36,52 , а не кожного приміщення окремо, як викладено в договорі від 28 квітня 2006 року.
Відповідач, як орган владних повноважень, який здійснює реєстрацію права власності нерухомого майна за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених ним же, не міг не знати, що дані приміщення є абсолютно окремими, а отже, безпідставно зареєстрував їх під загальною площею. Дії Відповідача суперечать ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі – «Закон»), де зазначається , що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно.
Крім того, згідно із ст. 9 Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Відповідач не відмовив Позивачу 1 в реєстрації та не вимагав від нього подання додаткових документів, а отже поданий Позивачем 1 перелік документів для реєстрації права власності на нежилі приміщення 26, 33,36, 52 відповідав вимогам законодавства.
Позивач 1 не звертався до Відповідача про внесення змін до правовстановлюючих документів, оскільки не знав і не міг знати про імовірне порушення його законних прав та інтересів, як власника, оскільки наслідки такої помилкової реєстрації Відповідачем роз’яснено не було.
На підставі договору купівлі-продажу від 12 липня 2010 року Позивач 1 продав, а Позивач 2, Позивач 3 та Позивач 4 придбали на праві спільної часткової власності, але в чітко визначених договором частках 36/100, 37/100 та 27/100 відповідно приміщення № 52, загальною площею 36,9 кв.м
На підставі договору купівлі-продажу від 15 липня 2010 Позивач 1 продав, а Позивач 2 придбав року нежиле приміщення № 33, загальною площею 46,7 кв.м в будинку за адресою: АДРЕСА_1
Згідно ч. 2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Так нежилі приміщення набуто Позивачами правомірно на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу.
Ст. 19 Закону передбачено, що однією із підстав проведення державної реєстрації є договір, укладений у порядку, встановленому законом.
Згідно ч.1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають державній реєстрації, а в ч. 3 ст.182 вказаного кодексу, зазначено,що відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду
Звернувшись до Відповідача з метою зареєструвати належні їм нежилі приміщення Позивачі отримали відмову, вмотивовану тим що дані приміщення знаходяться в спільній частковій власності із невизначеними частками.
Натомість, із матеріалів справи, а саме поверхового плану та технічних паспортів видно, що дані нежилі приміщення є повністю відокремлені одне від одного, не є частинами одного приміщення, мають окремий вхід та окремий вихід, окрему систему комунікацій, не є суміжними, мають кожне свою чітко визначену площу.
Відмова Відповідача зареєструвати право власності порушує права Позивачів, як власників правомірно набутого майна, розпоряджатися цим майном адже Стаття 41 Конституції України гарантує, кожен має право володіти, користуватися і
розпоряджатися своєю власністю і т.д. Така ж норма закріплена в ст. 321 ЦК України, в якій зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном а також відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист всіх суб'єктів прав власності.
Згідно п. І.І. Тимчасового положення «Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (далі - Положення) цілі обов'язкової державної реєстрації полягають, крім іншого, у забезпеченні визнання права власності та його захисту.
У відповідності до п. 1.5. цього Положення обов'язковій реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти майном.
Дії Відповідача, на якого покладено обов'язок проводити реєстрацію майна, що знаходиться в територіальних межах м. Києва повинні бути спрямовані на охорону права власності на нерухоме майно, шляхом здійснення його визнання через проведення державної реєстрації права власності, а отже, відмова в реєстрації є невизнанням Відповідачем права власності Позивачів.
Таким чином, дії Відповідача порушують права Позивачів та суперечать нормам чинного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3,4,9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст. ст. 3,10, 11, 15, 27, 32, 107, 114, 118, 119, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16, 182, 317, 319, 328, 331, 391, 392, суд –
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити.
Визнати за ТОВ НВФ «Реле» право власності на нежиле приміщення № 26 загальною площею 100,3 кв.м та нежиле приміщення № 36 загальною площею 34,8 кв.м в будинку за адресою: АДРЕСА_1
Зобов’язати КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» зареєструвати за ТОВ НВФ Реле право власності на окремі об’єкти нерухомості нежиле приміщення № 26 загальною площею 100,3 кв.м та нежиле приміщення № 36 загальною площею 34,8 кв.м в будинку за адресою: АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежиле приміщення № 33 загальною площею 46,7 кв.м в будинку за адресою: АДРЕСА_1
Зобов’язати КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на окремий об’єкт нерухомості нежиле приміщення № 33 загальною площею 46,7 кв.м в будинку за адресою: АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 право на частки відповідно 37/100, 27/100, 36/100 в спільній частковій власності на приміщення АДРЕСА_1
Зобов’язати КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» зареєструвати за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 право власності на частки відповідно 37/100, 27/100, 36/100 в спільній частковій власності на окремий об’єкт нерухомості приміщення АДРЕСА_1
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського міського Апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.
Суддя :