Справа №2-7012/10  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

 21 грудня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого                судді Антонової Н.В.

при секретарі            Кавун І.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління охорони здоров?я Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: Головне управління охорони здоров?я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, Шевченківська районна в місті Києві Рада, ОСОБА_4 про поновлення на роботі, визнання наказу незаконним та відшкодування моральної шкоди, -  

  ВСТАНОВИВ:  

 Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до відповідачів, в якому просить визнати незаконним (недійсним) наказ про його звільнення №24-к від 07.05.2008 р., поновити його на роботі на посаді головного лікаря дитячого санаторію «Ясний» з 07.05.2008 року, стягнути з Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації 100 000 моральної шкоди посилаючись на наступне.

Наказом Управління охорони здоров?я Шевченківської районної державної у місті Києві адміністрації №19-к від 03.04.2003 року  та наказом № 154-к від 08.03.2003 року районного комунального науково-виробничого медичного підприємства «Мединар» позивач був призначений на посаду головного лікаря дитячого санаторію «Ясний», розташованого по вул. «Глінки», 4 у м. Ірпінь Київської області.

Наказом Управління охорони здоров?я Шевченківської районної державної у місті Києві адміністрації №24-к від 07.05.2008 року позивача було звільнено з посади головного лікаря у відповідності до ст. 40 КЗпП України з підстав прогулу без поважних причин, що мав місце 09.04.2010 року.

Вказує, що звільнення є незаконним, оскільки 09.04.2010 року позивач від імені дитячого санаторію «Ясний» укладав договір №30 з КСП «Пожтехніка» щодо перезарядки вогнегасників, а таким чином така підстава звільнення як прогул, була відсутня.

Крім того, посилається на те, що до листопада включно продовжував отримувати заробітну плату та з ним, як з головним лікарем дитячого санаторію «Ясний» здійснювалася переписка, зокрема і з боку відповідачів.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.  

Представник відповідачів: Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління охорони здоров?я Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, який одночасно є представником третьої особи: Шевченківської районної в місті Києві Ради, в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченні, зазначивши, що позивач пропустив строк для звернення з вказаним позовом до суду, оскільки наказ про звільнення, який відповідачем направлявся вчасно у відповідності до вимог КЗпП України, ОСОБА_1 не отримував навмисно. Зазначив, що ОСОБА_1 про своє звільнення дізнався ще у серпні 2008 року, що підтверджується листом, який 09.07.2008 року був адресований ОСОБА_1 до голови Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації та в якому, зокрема, позивач вказує і про незаконне звільнення головного лікаря дитячого санаторію «Ясний».  

Представник відповідачів також зазначив, що позивач навмисно вводить в оману Суд повідомляючи, що «з боку Відповідачів ніяких перепон щодо виконання мною функціональних обов’язків головного лікаря санаторію в зазначений період не чинилося» та «тобто наказ № 24-К від 07.05.2008 з боку Відповідача за його мовчазної згоди виконано не було». Рішенням V сесії V скликання Шевченківської районної у м. Києві ради від 17.06.2007р. № 224 «Про реорганізацію дитячого санаторію «Ясний» (М. Ірпінь) в комунальне підприємство «Дирекція з утримання і обслуговування дитячого містечка «Шевченківська родина» Шевченківської районної у м. Києві ради» реорганізовано дитячий санаторій «Ясний» (М. Ірпінь) в комунальне підприємство Дирекція з утримання і обслуговування Дитячого містечка «Шевченківська родина» Шевченківської районної у м. Києві ради.  

На виконання даного рішення та вимог чинного законодавства України, яке регулює порядок перетворення юридичних осіб, Шевченківською районною у м. Києві радою, як власником майна на базі якого функціонував санаторій, видано розпорядження від 07.08.2007р. № 167 «Про реорганізацію дитячого санаторію «Ясний» (М. Ірпінь) в комунальне підприємство «Дирекція з утримання і обслуговування Дитячого містечка «Шевченківська родина) Шевченківської районної у м. Києві ради).  

Даним розпорядженням було затверджено склад комісії з припинення дитячого санаторію «Ясний», головою комісії з припинення призначено ОСОБА_1 Але ОСОБА_1 почав відверто саботувати роботу комісії.  

Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві ради від 31.10.2007 № 256 «Про внесення змін до розпорядження «Про реорганізацію дитячого санаторію «Ясний» (м. Ірпінь) в комунальне підприємство «Дирекція з утримання і обслуговування Дитячого містечка «Шевченківська родина» Шевченківської районної у м. Києві ради» до складу комісії з припинення були внесені зміни, відповідно яких головою комісії призначено ОСОБА_5  

Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві ради від 02.12.2008 № 401 «Про затвердження нового складу комісії з припинення Дитячого санаторію «Ясний» (м. Ірпінь) та внесення змін до розпорядження голови Шевченківської районної у м. Києві ради від 07.08.07 р. № 167» було затверджено новий склад комісії з припинення. Головою комісії з припинення призначено ОСОБА_4.  

З приводу позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, зазначив, що з боку відповідача Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, оспорюваних наказів не приймалося, права позивача не порушувалися, а тому вказана вимога до даного відповідача є безпідставною.

На підставі пояснень, наданих в судовому засіданні та викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи, представник відповідачів та третьої особи у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Інші треті особи в судове засідання не з?явилися, про час та про місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надали.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що був присутнім при підписанні ОСОБА_1 09.04.2010 року від імені дитячого санаторію «Ясний» договору №30 з КСП «Пожтехніка» щодо перезарядки вогнегасників.  

 Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та пояснення свідка, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що Наказом Управління охорони здоров?я Шевченківської районної державної у місті Києві адміністрації №19-к від 03.04.2003 року та наказом № 154-к від 08.03.2003 року районного комунального науково-виробничого медичного підприємства «Мединар» позивач був призначений на посаду головного лікаря дитячого санаторію «Ясний», розташованого по вул. «Глінки», 4 у м. Ірпінь Київської області. (а.с.37, 38).

Наказом Управління охорони здоров?я Шевченківської районної державної у місті Києві адміністрації №24-к від 07.05.2008 року позивача було звільнено з посади головного лікаря у відповідності до ст. 40 КЗпП України з підстав прогулу без поважних причин, що мав місце 09.04.2008 року. (а.с. 5).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

     В судому засіданні знайшов своє підтвердження факт того, що 09.04.2008 року ОСОБА_1 від імені дитячого санаторію «Ясний» укладав договір №30 з КСП «Пожтехніка» щодо перезарядки вогнегасників (а.с.158).

     Даний договір, як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_1 та підтвердив свідок ОСОБА_6 укладався та підписувався за місцем знаходження КСП «Пожтехніка».

     Таким чином, в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт прогулу ОСОБА_1, який став підставою для його звільнення.

     Крім того, згідно розрахункових листів, які містяться на а.с. 26, ОСОБА_1 по 27.11.2008 року включно, отримував заробітну плату, фінансування якої здійснювалося Головним управлінням Охорони Здоров?я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, а тому посилання представника відповідачів, що головним бухгалтером дитячого санаторію «Ясний» є дочка ОСОБА_1, що і стало причиною нарахування останньому заробітної плати після його звільнення, є безпідставним, оскільки головбух санаторію не має впливу на розподіл коштів Головним управлінням Охорони Здоров?я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації.

     Також в судовому засіданні був досліджений лист Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №45-217 від 15.04.2008 року, який адресувався ОСОБА_1, як головному лікарю дитячого санаторію «Ясний». (а.с. 105).

     Стосовно строків на звернення з вказаним позовом, суд дійшов висновку, що з боку ОСОБА_1 строки пропущені з тих підстав, що не відбулося вручення наказу про звільнення, не проведено кінцевого розрахунку з ОСОБА_1, мало місце продовження нарахування та виплати заробітної плати по 27.11.2008 року включно, відбувалася переписка з установами від імені головного лікаря, та продовжувалося функціонування санаторію під керуванням ОСОБА_1, як головного лікаря.

     За вказаних підстав, суд дійшов висновку, що строки на звернення позивача з позовом про поновлення на роботі, пропущені з поважних причин.

     Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

     Аналіз вищевказаних обставин, свідчить про те, що ОСОБА_1 був незаконно звільнений з посади головного лікаря дитячого санаторію «Ясний», а тому наказ про звільнення підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 – поновленню на роботі з 07.05.2008 року.

     Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача, Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, на користь позивача моральної шкоди, оскільки, як зазначив в судовому засіданні представник даного відповідача, позивач заявив спір про поновлення на роботі і обґрунтування позову будується саме навколо незаконного, звільнення. Отже, вимоги про стягнення моральної шкоди мають бути пов’язані з вимогами щодо поновлення на роботі.  

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах тощо, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.  

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший осіб.  

Звільнення Позивача здійснило Управління охорони здоров’я. Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.  

Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація не вчиняла жодних дій щодо звільнення Позивача, не перебувала з Позивачем в жодних правовідносинах, та не порушувала його прав.  

     Таким чином, дана позовна вимога не знайшла свого юридичного обґрунтування  та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 232, 235 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 60, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

  ВИРІШИВ:  

     Позов ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління охорони здоров?я Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: Головне управління охорони здоров?я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, Шевченківська районна в місті Києві Рада, ОСОБА_4 про поновлення на роботі, визнання наказу незаконним та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

      Визнати незаконним наказ Управління охорони здоров?я Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації №24-к від 07.05.2008 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря дитячого санаторію «Ясний».

     Поновити ОСОБА_1 на посаді головного лікаря дитячого санаторію «Ясний» з 07.05.2010 року.

      У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу  
протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

       Суддя