Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Пнівчук О.В.,
суддів Вакарук В.М., Проскурніцького П.І.
секретаря Юрків І.П.
з участю апелянта ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2
представника Стебниківської сільської ради Бойко М.В.
відповідача ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, виконавчого комітету Стебниківської сільської радим, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації про визнання незаконним та скасування рішення виконкому сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності, договору дарування, визнання права власності на будинковолодіння у порядку спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду від 01 листопада 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до про визнання незаконним та скасування рішення виконкому Стебниківської сільської ради від 22.08.2008 року про визнання за ОСОБА_1. права власності на ціле будинковолодіння в АДРЕСА_1, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на дане будинковолодіння, визнання недійсним договору дарування будинковолодіння від 29.12.2004 року, згідно якого ОСОБА_1. подарував спірне будинковолодіння ОСОБА_4. та визнання за ним права власності на даний будинок в цілому.
Свої вимоги мотивував тим, що забудівником спірного будинковолодіння була його баба _____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-6292/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І.М.
Категорія 5 Доповідач Пнівчук О.В.
ОСОБА_5., будівництво будинку проводилось як за кошти ОСОБА_5. так і кошти його батьків ОСОБА_6. та ОСОБА_1., було введено в експлуатацію в
1992 році та належало їм на праві спільної сумісної власності в рівних долях.
Після смерті ОСОБА_5. в 1997 році спадщину прийняла його мати ОСОБА_6. шляхом вступу в управління спадковим майном, так як ОСОБА_3. на якого було складено заповіт спадщину не прийняв. В ІНФОРМАЦІЯ_1 році померла його мати ОСОБА_6., при оформленні спадщини дізнався про те, що рішенням виконкому Стебниківської сільської ради від 29.08.2000 року свідоцтво про право власності на все будинковолодіння видано на ім»я його батька ОСОБА_1, який в свою чергу після його звернення з позовом до суду про визнання недійсним даного рішення подарував будинковолодіння ОСОБА_4.
Посилаючись на те, що договір дарування укладено неправомірно та що після смерті батька в 2005 році він подав заяву у державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, просив визнати за ним право власності на все будинковолодіння.
Рішенням Тисменицького районного суду від 01 листопада 2010 року задоволено частково позов ОСОБА_1 та визнано недійсним рішення виконавчого комітету Стебниківськогї сільської ради від 22.08.2000 року про визнання права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_1. та свідоцтв про право власності на дане будинковолодіння у частині 2/3.
Визнано недійсним договір дарування будинковолодіння укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_4. у частині 2/3.
Визнано за ОСОБА_1. право власності на 1/3 частину будинку в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_6.
На дане рішення ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначив, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що спірне будинкволодіння відносилось до колгоспного двору, оскільки погосподарський номер на житловий будинок відкрито в 1992 році а рішення від 23.07.1980 року про виділення ОСОБА_5. під забудову земельної ділянки площею 700 кв.м. в с. Стебник приймалось Івано-Франківською районною радою народних депутатів, а не колгоспом.
Суд не взяв до уваги, що ОСОБА_3, не прийняв спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_5., і на яку був складений заповіт.
Само по собі зберігання відсутньою особою прописки у спадковій частині будинку не є такими діями що свідчать про вступ у володіння чи управління спадковим майном.
Відповідно до ч.2 ст.553 ЦК України вважається таким, що відмовився від прийняття спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.
Таким чином, вважає апелянт немає жодних правових підстав вважати, що ОСОБА_3. прийняв спадщину по заповіту після смерті ОСОБА_5., а тому суд прийшов до неправильного висновку про визнання недійсним свідоцтва про право власності виданого на ім»я ОСОБА_1. у частині 2/3.
Апелянт просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1. та його представник ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримали, представник Стебниківської сільської ради Бойко М.В., ОСОБА_3. не заперечили обґрунтованості вимог апелянта.
Відповідач ОСОБА_4., представник Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентризації в судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив із того, що спірне будинковолодіння АДРЕСА_1 відносилося до суспільної групи колгоспний двір, було побудовано та завершено в 1992 році за кошти забудовника ОСОБА_5. та подружжя ОСОБА_7., ОСОБА_6. і правильно зазначив, що станом на час прийняття Закону України «Про власність» - право на даний будинок мали – ОСОБА_5., ОСОБА_6. та ОСОБА_1. в рівних частках, тобто по 1/3 його частині.
ОСОБА_5. в 1993 році заповіла все своє майно відповідачу ОСОБА_3., однак судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5. в 1997 році ОСОБА_3. не прийняв спадщину, про що сам ствердив в засіданні апеляційного суду та не пред»являв будь-яких вимог стосовно спірного будинковолодіння.
Відповідно до ч.2 ст.553 ЦК України вважається таким, що відмовився від прийняття спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.
Згідно довідки виконавчого комітету Стебниківської сільської ради № 382 від 07.12.2004 року встановлено, що ОСОБА_1. разом із мамою ОСОБА_6. будучи зареєстрованими в м. Івано-Франківську фактично з 1994 року проживали в АДРЕСА_1.
Таким чином, ОСОБА_6., як спадкоємець першої черги станом на час смерті матері ОСОБА_5. проживала в спірному будинковолодінні та фактично прийняла спадщину.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_1. належала 1/3 частина спірного будинковолодіння, а тому обґрунтовано визнав недійсним рішення виконавчого комітету Стебниківськогї сільської ради від 22.08.2000 року про визнання за ним права власності на все будинковолодіння , видане на його ім»я свідоцтво про право власності на дане будинковолодіння у частині 2/3, а також обгрунтовано визнав недійсним договір дарування будинковолодіння ОСОБА_4. у цій же частині.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1. права власності на спірне будинковолодіння в 1/3 частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_6., являючись власником 1/3 частини будинковолодіння, після смерті матері ОСОБА_5. успадкувала належну їй 1/3 частину будинковолодіння ( тобто набула права власності на 2/3 частини ), а ОСОБА_1. після смерті ОСОБА_6. успадкував належні їй 2/3 частини будинку, тому за ним слід визнати право власності на 2/3 частини, а не 1/3 частини.
Доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що він набув права власності на все будинковолодіння не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 набув права власності на 1/3 частину спірного будинку та розпорядився нею, уклавши договір дарування на користь ОСОБА_4. і підстав для визнання договору дарування будинку недійсним в цілому немає підстав. З наведених підстав він не міг успадкувати після смерті ОСОБА_1. належну йому 1/3 частину будинку.
На підставі ст. 1220, 1223,1261,1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тисменицького районного суду від 01 листопада 2010 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частини будинковолодіння скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини будинковолодіння АДРЕСА_1.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Пнівчук О.В.
Судді: Вакарук В.М.
Проскурніцький П.І.