Справа № 2-6722/2010  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

  19 листопада 2010 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя  Лихосенко М.О., розглянувши в порядку скороченого провадження у м. Запоріжжі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України  в Запорізькій області про визнання дій протиправними, виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,  

  в с т а н о в и в :  

  26.07.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2010 рр., що було передбачено ст. 15 ЦПК України.  

Рішенням Конституційного суду України від 09.09.2010 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 2 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року N 1691-VI.  

Таким чином, вказаним рішенням Конституційного Суду України відновлено дію п.3 ч.1 ст. 18 КАС України, відповідно до якого місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту пільг.  

Оскільки провадження по даній справі було відкрито в порядку п. 2 ч.1 ст. 15 ЦПК України, який на сьогоднішній день визнано неконституційним, суд вважає за необхідне розглядати вказану справу в порядку та відповідно до вимог КАС України.  

В позові ОСОБА_1 зазначив, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право з 01.01.2006 року на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

Рішеннями Конституційного Суду України за N 6-рп/2007 від 09.07.2007, за N 10-рп/2008 від 22.05.2008 було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" у  редакції  від  18.11.2004, яким встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  

Отже, після прийняття рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був з 2006 року, на думку позивача,  провадити йому нарахування соціальної допомоги, як дитині війни,  в розмірі 30% від мінімального  розміру  пенсії за віком.    

Але, відповідачем всупереч вищезазначених Рішень Конституційного Суду України нарахування провадились частково та в значно меншому розмірі ніж це встановлено ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», що змушує позивача звертатися із позовом до суду.  

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав суду заперечення в яких вказує, що відповідач відноситься до категорії дітей війни.  

Стаття 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" передбачає, для дітей війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту") підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії дітям війни на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Позивач отримує пенсію за вислугу років як військовослужбовець та надбавку учасника бойових дій відповідно до ст. 6 ЗУ "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", розмір якої станом на 01.10.2010 р. становить 180,75 грн. – 25 % мінімальної пенсії за віком (723 грн.).  

Таким чином, позивач не має права на підвищення до пенсії як дитина війни, підстави для виплати йому цієї надбавки відсутні.  

Просить в позові відмовити.  

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 183-2 КАС України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим  державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.  

Відповідно до ч.4 ст. 183-2 КАС України,  суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, суддя дійшов висновку про можливість продовжити розгляд справи в порядку скороченого провадження та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується  пенсійним посвідченням.  

Стаття 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" передбачає, для дітей війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту") підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії дітям війни на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Тобто, ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.  

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за вислугу років як військовослужбовець та надбавку учасника бойових дій відповідно до ст. 6 ЗУ "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", розмір якої станом на 01.10.2010 р. становить 180,75 грн. – 25 % мінімальної пенсії за віком (723 грн.).  

Вказані обставини сторонами не оспорюються.  

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.  

  Керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 183-2, 186 КАС України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, суд -  

  П О С Т А Н О В И В:  

  ОСОБА_1 в позові до Головного управління пенсійного фонду України  в Запорізькій області про визнання дій протиправними, виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни – відмовити.  

  Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена протягом 10 днів до адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м.Запоріжжя.  

  Суддя: