Справа №22ц-7482,2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Майдан С.І.
Категорія: 41 Доповідач – Пузанова Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця « 30 » дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого – Пузанової Л.В.
Суддів: Закарян К.Г.,
Фурман Т.Г.
при секретарі – Красношапка О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, діючого від імені ОСОБА_4 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від «15» червня 2010 року в справі
за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_5, виконкому Херсонської міської ради, житлово-будівельного кооперативу №71 у м.Херсоні, відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комсомольського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області про визнання незаконним виключення з членів ЖБК, визнання протиправними та скасування рішень, визнання ордера недійсним, зняття з реєстрації, усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення визнання права власності на квартиру,
В С Т А Н О В И Л А:
В лютому 2007 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, Херсонської міської ради, житлово-будівельного кооперативу №71 в м.Херсоні, третя особа – Комсомольський відділ міліції Херсонського міського відділу УМВС України в Херсонській області про зняття з реєстрації місця проживання, визнання виключення з членів житлово-будівельного кооперативу незаконним, визнання ордера недійсним, виселення та усунення перешкод в оформленні правовстановлюючих документів на квартиру, зазначаючи, що відповідач ОСОБА_5, який є її рідним братом, не визнає за нею права на квартиру АДРЕСА_1, в будинку ЖБК №71, в той час, як вона з 1976 року є членом цього кооперативу, зареєстрована в квартирі, сплатила за неї 54,42% вартості, а з моменту сплати в 1993 році пайових внесків у повному об’ємі є її власником відповідно до діючого в Україні законодавства.
Посилаючись на те, що ОСОБА_5 зареєстрований в квартирі без її на те згоди, а заяву про виключення із членів ЖБК №71 вона не подавала і пай ОСОБА_5 не передавала і він (чи ЖБК-71) його їй не повертав, ордер на ім’я ОСОБА_5 виданий безпідставно, позивачка просила суд поновити їй строк на звернення до суду як пропущений із поважних причин, зобов’язати органи міліції зняти ОСОБА_5 з реєстрації за місцем проживання – за адресою: АДРЕСА_1; визнати незаконним її виключення з членів ЖБК №71 в м.Херсоні та скасувати рішення зборів уповноважених членів ЖБК №71 в м.Херсоні від 25 травня 1987 року про її виключення із членів цього кооперативу, а також рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 16 лютого 1988 року №42 про затвердження зазначеного рішення зборів уповноважених членів ЖБК №71; ордер №24 від 10 березня 1988 року на вселення ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1, виданий виконкомом Херсонської міської ради народних депутатів визнати недійсним, виселити ОСОБА_5 із спірної квартири і зобов’язати його не створювати їй перешкод в оформленні правовстановлюючих документів на квартиру.
В квітні 2010 року позивачка звернулася до суду із заявою про збільшення позовних вимог і з підстав, викладених у первісно поданій заяві, з посиланням на ст. 392 ЦК України, просила суд також визнати за нею право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Ухвалою від 01.07.2009 року, викладеною у протокольній формі, суд за заявою представника позивачки замінив відповідача Херсонську міську раду на виконавчий комітет Херсонської міської ради.
Рішенням суду від 15 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, діючий від імені ОСОБА_4, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному об’ємі, зазначаючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами доказів, які оцінені судом односторонньо та суперечать нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та положенням Статуту ЖБК №71 в м.Херсоні.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 доводи скарги не визнав, а рішення суду просив залишити без змін.
Представники ЖБК-71 у м.Херсоні доводи апеляційної скарги визнали і вважали, що власником спірної квартири є позивачка.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову в повному об’ємі, суд виходив з того, що визнання права власності на квартиру в будинку ЖБК можливе тільки за членом ЖБК, яким ОСОБА_4 не є, хоч їй і належить відповідна частина паю. Крім того, суд вважав, що позивачка пропустила строк звернення до суду з вимогами про захист своїх цивільних прав та інтересів.
Проте до такого висновку суд прийшов, допустивши порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог про визнання права власності на спірну квартиру.
Так, судом встановлено, що предмет спору – квартира НОМЕР_1, розташована в будинку житлово-будівельного кооперативу №71 у АДРЕСА_1.
Пайовий внесок за квартиру становив 4665,80 руб., із яких 2539,28 руб. Сплатила ОСОБА_4, будучи членом кооперативу.
Решту паю у вигляді позики в розмірі 2126,5 руб. протягом 1983-1993 років сплатив рідний брат ОСОБА_4 – ОСОБА_5, який був вселений в спірну квартиру позивачкою та зареєстрований в ній 12.05.1983 року /а.с.14,16,43/.
Факт своєї згоди на вселення та проживання в квартирі ОСОБА_5 ОСОБА_4 визнає, як визнає той факт, що з часу вселення брата в спірну квартиру вона в ній постійно не проживала, а лише періодично навідувалася.
Рішенням уповноважених членів ЖБК №71 від 25 травня 1987 року, затвердженим рішенням виконкому Херсонської міської ради народних депутатів від 16.02.1988 року №42 ОСОБА_4 на підставі поданої нею заяви виключена із членів вказаного вище кооперативу, а ОСОБА_5 прийнятий в члени ЖБК-71 з переоформленням на нього особового рахунку.
При цьому ОСОБА_4 залишена в квартирі як член сім’ї члена кооперативу /а.с. 14,62/.
10 березня 1988 року на підставі рішення від 16.02.1988 року №42 виконавчий комітет Херсонської міської ради народних депутатів видав ордер на житлове приміщення в будинку ЖБК члену кооперативу ОСОБА_5 із сім’єю, що складається з двох осіб (він та сестра – ОСОБА_4.) на право зайняття квартири АДРЕСА_1 /а.с.22/.
ОСОБА_4 зареєстрована в квартирі з 16.06.1979р. по теперішній час; визнавалася житлово-будівельним кооперативом №71 у м.Херсоні та відповідачем ОСОБА_5 членом сім’ї ОСОБА_5 як члена кооперативу; в установленому законом порядку не виселялася; особою, що втратила право користування спірною квартирою до повної сплати ОСОБА_5 пайового внеску не визнавалася і сплачена нею частина паю при виході з членів ЖБК їй, як це передбачено ст. 145 ЖК України та Статутом ЖБК №71 у м.Херсоні, не поверталася і нею ОСОБА_5 не передавалася.
Пайовий внесок за спірну квартиру повністю внесений ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за станом на 31 грудня 1993 року /а.с.12/.
Правовстановлюючі документи на спірну квартиру на час виникнення спірних правовідносин та на час вирішення спору судом не видавалися, а за даними Херсонського державного бюро технічної інвентаризації користувачем квартири НОМЕР_1, що розташована по АДРЕСА_1, значиться ОСОБА_4.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» від 18 вересня 1987р. №9 із змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року №13 та від 25 травня 1998р. №15, до повної сплати пайового внеску за квартиру суд вирішує питання про право власності на частку в паєнагромадженні, а після завершення сплати – про право на частку в праві власності на квартиру залежно від належної особі частки в паєнагромадженні.
Відповідно до п.1 ст.17 Закону «Про власність» при внесенні паю в ЖБК за рахунок коштів, одержаних внаслідок спільної праці сім’ї члена кооперативу, паєнагромадження, а після повного внесення паю – квартира є спільною сумісною власністю членів сім’ї, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.
Прийшовши до правильного висновку про те, що спірні правовідносини регулюються діючим на час їх виникнення Законом «Про власність», суд не звернув уваги, що згідно зі ст.15 цього Закону право власності на квартиру виникає внаслідок повного внесення пайового внеску. Тому, якщо право власності на пай мали й інші особи, крім члена ЖБК, який завершив сплату цього внеску (його подружжя, члени сім’ї, спадкоємці та інш.), право власності на квартиру виникає в усіх учасників спільної власності на пай відповідно до розміру їхніх часток у загальній сумі пайового внеску.
Таким чином, оскільки ОСОБА_5, хоча і завершив сплату пайового внеску за спірну квартиру, будучи членом ЖБК, однак власником пайового внеску в повному об’ємі не являється, то відповідно до вимог Закону «Про власність» право власності на всю квартиру у нього не виникло.
Враховуючи, що ОСОБА_4 є власником пайового внеску у розмірі 2539,24 руб., що становить 54,42% від загальної суми пайового внеску за спірну квартиру; право власності на пай у неї виникло на законних підставах і не припинилося в установленому законом порядку, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 має право на квартиру НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1, відповідно до розміру її частки у загальній сумі пайового внеску за цю квартиру.
При цьому, зважаючи на характер та суть спірних правовідносин, те, що строк для отримання правовстановлюючих документів на квартири в будинках житлово-будівельних кооперативів законом не визначений, а із матеріалів справи вбачається, що спір щодо оформлення прав власності на квартиру між сторонами виник у вересні 2008 року, колегія суддів прийшла до висновку, що звернувшись до суду для захисту права власності на квартиру в лютому 2009 року та в квітні 2010 року (збільшення позовних вимог), ОСОБА_4 не пропустила встановлений ст. 71 ЦК УРСР 1963 року та ст. 257 ЦК України 2003 року з врахуванням пунктів 4,6 Прикінцевих та перехідних положень цього кодексу, строк позовної давності.
При вказаних обставинах, рішення суду в частині відмови в позові про визнання права власності на квартиру підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вказаної вимоги, та про визнання за ОСОБА_4. права власності на 54/100 частин квартири НОМЕР_1, розташованої по АДРЕСА_1.
Що ж стосується висновків суду першої інстанції про необґрунтованість позову в решта частині, то колегія суддів вважає, що вони зроблені на основі повно і всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджуються тими доказами, що були надані суду та досліджені в судовому засіданні та відповідають вимогам закону, який регулює спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги висновки суду у наведеній частині не спростовують, не ґрунтуються на законі та належних доказах, а тому підлягають відхиленню.
На думку колегії суддів, ОСОБА_4 не надала суду належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені судом обставини щодо її виключення з членів ЖБК та прийняття в члени ЖБК ОСОБА_5, щодо його реєстрації та проживання в спірній квартирі протягом тривалого періоду часу, а також щодо підстав та умов сплати ОСОБА_5 частини пайових внесків за квартиру, а тому підстав для задоволення позову про визнання за позивачкою права власності на всю квартиру колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, ст.ст. 15,17 Закону України «Про власність», керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, діючого від імені ОСОБА_4 частково задовольнити.
Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 15 червня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на квартиру скасувати і ухвалити нове рішення.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 54/100 частин квартири НОМЕР_1, розташованої по АДРЕСА_1 в будинку житлово-будівельного кооперативу №71 у м.Херсоні.
В решті частині це ж рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна:
Суддя: Л.В.Пузанова
бт.