Справа №22ц-9967 2010 р. Головуючий в 1-й інстанції Решетов В.В.
Категорія: 45 Доповідач – Воронцова Л.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця «30» дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Пузанової Л.В.
суддів: Воронцової Л.П., Фурман Т.Г.
при секретарі : Красношапка О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, діючої в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 05 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення межових знаків, встановлення сервітуту, -
В С Т А Н О В И Л А :
В жовтні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вище зазначеним позовом, який уточнила в ході розгляду справи, посилаючись на те, що вона є власницею житлового будинку АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 358 м2, належній їй на праві Державного акту про право власності на землю від 05.01.2005 року.
Відповідачам належить житловий будинок АДРЕСА_2 на земельній ділянці 432,2 м2.
Їхні з відповідачами земельні ділянки розділяє огорожа довжиною 14м товщиною 30-45см, яка збудована з бутового каміння на початку ХХ століття, і є її, позивачки, власністю.
Відстань від її будинку до огорожі – 20-70см, і така їх близькість спричиняє руйнування будинку.
Вона майже не має доступу до стіни будинку, щоб провести ремонт та підняти мостіння.
У зв’язку з тим, що огорожа зруйнована і її ремонт є недоцільним, вона неодноразово пропонувала відповідачкам знести її, встановити сітку-рабицю.
Крім того, дана огорожа не дає можливості позивачці обслуговувати належний їй будинок, тому необхідно встановити земельний сервітут-користування земельною ділянкою АДРЕСА_2 на час здійснення заходів по обслуговуванню належного їй житлового будинку та літньої кухні.
Позивачка просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування огорожі, відновити межові знаки між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, огорожею з металевої сітки-рабиці протяжністю 14 м на відстані 75 см від її житлового будинку, встановити за нею право земельного сервітуту на користування земельною ділянкою АДРЕСА_2 на час здійснення заходів по обслуговуванню належного їй житлового будинку та кухні, стягнути з ОСОБА_2 на її користь 3600 грн. у рахунок оплати вартості судової будівельно-технічної експертизи.
Справа судами розглядалася неодноразово. Останнім рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 05 жовтня 2010 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду представник відповідачки ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просила його скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15.09.2010 року існуюча між земельними ділянками позивачка та відповідачок огорожа не придатна до експлуатації і її ремонт недоцільний, вона знаходиться на земельній ділянці позивачки і перешкоджає їй користуватися належним будинком, та призводить до його руйнування тому вона підлягає знесенню і встановлення замість неї огорожі з металевої сітки, як межового знаку. Крім того, позивачка має право на встановлення земельного сервітуту для здійснення заходів по обслуговуванню житлового будинку.
Однак з висновком суду колегія суддів повністю не може погодитися, оскільки він не відповідає обставинам справи і до нього суд дійшов у порушення норм матеріального права, що відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування у відповідній частині рішення суду.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, ОСОБА_3 є власницею 64/100 частини житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 02.02.1980 року (а.с.15-16) та власницею земельної ділянки площею 0,0358 га, на якій він розташований відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 виданого 05.01.2005 року на підставі рішення Херсонської міської ради №656 від 09.11.2004 року (а.с.14).
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 прийняли фактично спадщину у вигляді житлового будинку АДРЕСА_2 після смерті їх матері ОСОБА_5 ОСОБА_2 проживає у спадковому будинку (а.с.166-170), який розташований на земельній ділянці площею 432,2 м2, що знаходиться у користуванні відповідачів (а.с.65-178-183).
Земельні ділянки сторін розділяє огорожа з бутового каміння, збудована на початку ХХ століття довжиною 13 м і товщиною 30-45 см, яка знаходиться у напівзруйнованому стані.
Відстань від стіни будинку літ. «Б» належного ОСОБА_3 до огорожі – 0,4 – 0,45 см, що не відповідає вимогам ДБН 360-92хх п.3,25, оскільки повинна бути не менше 1,0 м (а.с.247), однак дані вимоги не будуть дотримані і при встановлені нового межового розподільного паркану для домоволодіння АДРЕСА_1, оскільки їх порушив сам колишній власник будинку літ. «Б» ОСОБА_6 – батько позивачки (а.с.252).
Висновок судової будівельно-технічної експертизи №65/10 від 15.09.2010 року, який взято судом першої інстанції за основу, про те, що спірна огорожа (паркан) знаходиться на території земельної ділянки АДРЕСА_1 спростовується актом погодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 від 25.05.2004 року при видачі державного акту на право власності на землю, з якого вбачається, що межа земельної ділянки по АДРЕСА_2 (ОСОБА_2.) від А до В проходить по зовнішній основі бетонної огорожі (а.с.134).
Копія схем-плану земельної ділянки АДРЕСА_1 (АДРЕСА_3) на стор.22 висновку вище зазначеної експертизи, датованої 11.12.2009 року, на якому вперше він зазначений, як огорожа №5 спростовується схем-планом домоволодіння АДРЕСА_1 від 21.09.1954 року (а.с.13), договором дарування позивачці даного будинку від 02.02.1980 року (а.с.15-16), технічним паспортом на даний будинок від 23.05.2007 року (а.с.9-12), у яких дана спірна огорожа не зазначена.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що спірна огорожа розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_2, і оскільки попередній власник житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_6 при здійсненні будівництва свого будинку не врахував відстань від стіни будинку до огорожі то позовні вимоги ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення огорожі задоволенню не підлягають, а рішення суду в зазначеній частині підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.106 ЖК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків, у випадках коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Суб’єктами вище зазначених правовідносин є власники земельних ділянок, а не землекористувачі.
Земельна ділянка по АДРЕСА_2 у м.Херсоні знаходиться у користуванні, а не у власності відповідачів, тому дана норма права спірні відносини не регулює, і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про відновлення межових знаків слід відмовити. Рішення суду першої інстанції у зазначеній частині є незаконним і підлягає скасуванню.
Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту.
Згідно вимог ДБН 360-92хх «Планування і забудова міських і сільських поселень п.3.25», для обслуговування будівель і здійснення їх поточного ремонту, відстань до сусідньої границі ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни повинна бути не менше 1.0 м.
Оскільки відстань між стіною будинку ОСОБА_3 та огорожею не відповідає встановленій нормі, позивачка має право вимагати встановлення земельного сервітуту на право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту належного їй будинку, відповідно до положень п. «ж» ч.1 ст.99 ЗК України.
Разом з тим рішення суду у зазначеній частині необхідно доповнити зазначенням про користування земельною ділянкою відповідачів один раз на рік у вересні місяці з повідомленням про це останніх.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3600 грн. витрат по оплаті судової будівельно-технічної експертизи від 15.09.2010 року підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки даний висновок експертизи не є таким, на підставі якого задоволені вимоги позивача.
Керуючись ст.ст.303, 307, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 05 жовтня 2010 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення огорожі та відновлення межових знаків скасувати, постановити нове, яким у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_3 – відмовити.
Це ж рішення суду в частині встановлення земельного сервітуту доповнити, вказавши, що ОСОБА_3 має право користування земельною ділянкою ОСОБА_2 один раз на рік у вересні місяці, попередньо повідомивши про це останню.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізована суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Стародубець М.П.
Судді: Воронцова Л.П., Т.Г.Фурман
Копія вірна: Л.П.Воронцова
от