Справа 22ц-9928, 2010р. Головуючий в 1 інстанції
Дзиговський Ю.В.
Категорія: Доповідач Воронцова Л.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця 23 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Стародубця М.П.
Суддів: Воронцової Л.П., Фурман Т.Г.
при секретарі Красношапка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Відкрите акціонерне товариство «Херсонський електромашинобудівний завод», ОСОБА_5, ОСОБА_6, орган опіки та піклування виконавчого комітету Комсомольської районної у м. Херсоні ради, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Херсонська міська рада, про визнання угоди недійсною, визнання права власності, стягнення доплати,
в с т а н о в и л а :
В листопаді 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи змінив, просив визнати недійсним договір міни, укладений 11.09.2006 року між ним та ОСОБА_2, з підстав порушення порядку зміни цільового призначення земель, відповідно до ст.21 ЗК України, визнати за ним право власності на 53/100 частини жилого будинку АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_2 на його користь 50 500грн. доплати за договором міни.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 жовтня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм права, просили його скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 11.09.2006 року між ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_2 – з іншого, укладено нотаріально посвідчений договір міни, за умовами якого ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_2 належні йому на праві власності 53/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0266га, яка розташована у АДРЕСА_1. Міна проведена з грошовою доплатою, яку ОСОБА_4 сплатив ОСОБА_2 в сумі 50 500грн. /т.1, а.с.5/.
Згідно державного акту від 12.05.2004 року, виданого Херсонським міським управлінням земельних ресурсів на підставі рішення Херсонської міської ради від 04.03.2004 року за №522, земельна ділянка розміром 0,0492га, розташована у АДРЕСА_1, належала на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 /т.1, а.с.29,303/.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 15.01.2006 року та ухвалою того ж суду від 21.04.2006 року ОСОБА_2 виділено у приватну власність частину земельної ділянки розміром 0,0266га по АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – 0,0226га зазначеної земельної ділянки /т.1, а.с.6-7/.
08.09.2006 року Херсонським міським управлінням земельних ресурсів на підставі вище зазначеного рішення суду ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0266га по АДРЕСА_1 /т.2, а.с.150/.
Набуте право власності за договором міни від 11.09.2006 року на 53/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 зареєструвала у БТІ і проживає у ньому разом з чоловіком ОСОБА_8 та двома неповнолітніми дітьми /т.1, а.с.61,64/.
25.12.2006 року Херсонським міським управлінням земельних ресурсів на підставі договору міни ОСОБА_4, як власнику земельної ділянки площею 0,0266га по АДРЕСА_1 видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку /т.1, а.с.30/.
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 23.07.2007 року рішення та ухвала Суворовського районного суду м. Херсона про виділення у власність ОСОБА_2 частини земельної ділянки (0,0266га) скасовані, з направленням справи на новий розгляд, при якому ухвалою суду від 12.10.2007 року позовна заява ОСОБА_2 залишена без розгляду /т.1, а.с.8-9/.
Відповідно до рішення виконкому Херсонської міської ради від 21.05.1987 року Херсонському електромашинобудівному заводу відведено земельну ділянку площею 0,95га для розширення підприємства та створення санітарно-захисної зони за рахунок прилеглої території зі зносом житлових будівель ( в тому числі і будинку АДРЕСА_1 та зобов’язано у встановленому законом порядку здійснити виселення громадян із житлових будинків з виплатою компенсації в строк до 31.12.1989 року, що відповідно до довідки головного управління земельних ресурсів у Херсонській області від 11.10.2007 року не було виконано /т.1, а.с.153,164/.
Рішенням виконкому Херсонської міської ради від 19.10.1993 року №374 Херсонському електромашинобудівному заводу було передано в постійне користування земельну ділянку площею 5,61га по АДРЕСА_2 та 05.01.1994 року видано державний акт на право постійного користування землею площею 8,17га під будівництво виробничої бази з врахуванням земельної ділянки 3,01га по АДРЕСА_3 /т.1, а.с.48-50, 326-328/.
В 1996 році підприємство Херсонський електромашинобудівний завод реорганізовано у ВАТ «Херсонський електромашинобудівний завод» /т.1, а.с.51,53/.
Рішенням Херсонської міської ради від 28.02.2007 року №327 задоволено протест заступника прокурора Херсонської області від 21.02.2007 року на п.1 рішення міської ради від 04.03.2004 року №522 про передачу громадянам у спільну власність та в оренду земельних ділянок, визначення фактичних розмірів присадибних ділянок, визнання такими, що втратили чинність, деяких пунктів рішень міської ради /т.1, а.с.46,47/.
Рішенням Херсонської міської ради від 28.04.2009 року №1157 визнано недійсним державний акт від 12.05.2004 року на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0492га, виданий ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Державні акти на право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_2, на ім’я ОСОБА_4, державний акт на земельну ділянку ОСОБА_6 та ОСОБА_5 недійсними не визнавалися /т.1, а.с.232,376-377/.
Зазначена обставина підтверджується витягом з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, довідкою Херсонської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 30.03.2009 року /а.с.303/.
Відповідно до вимог п. «б» ч.1 ст.21 ЗК України, на яку як на підставу задоволення позову посилається ОСОБА_4, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.
Задовольняючи позов ОСОБА_4 та визнаючи недійсним договір міни, укладений між позивачем та ОСОБА_2 11.09.2006 року, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення даного правочину, земельна ділянка площею 0,0266га, яка була предметом договору міни входила до складу земельної ділянки площею 8,9531га, яка перебувала у постійному користуванні ВАТ «Херсонський електромашинобудівний завод», тобто фактично не належала ОСОБА_2 на праві власності, і рішенням міської ради №522 від 04.03.2004 року Херсонською міською радою порушено порядок зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки не отримано було згоди користувача землею – заводу на вилучення частини земельної ділянки.
Однак висновки суду не відповідають обставинам справи і до них він дійшов у порушення норм матеріального права, що відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.
Так, судом не враховано, що рішення виконкому Херсонської міської ради від 21.05.1987 року №105/5 про відведення земельної ділянки електромашинобудівному заводу, а т.ч. і тієї її частини, на якій розміщено житловий будинок АДРЕСА_1 та зобов’язання забудовника провести відселення громадян з будинків, що підлягають знесенню, виплати компенсації, не було виконано: співвласники будинку не відселені, компенсація не виплачена, будинок не знесено, тобто спірна земельна ділянка фактично не була вилучена у громадян – власників будинку АДРЕСА_1 і цільове призначення її, яке було початково визначено як для будівництва та обслуговування житлового будинку і споруд, не змінилося.
При видачі у подальшому державний актів на право власності на земельну ділянку на ОСОБА_2 від 08.09.2006 року та ОСОБА_4 від 25.12.2006 року цільове призначення спірної земельної ділянки визначено як для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, тобто воно не змінювалося /т.1, а.с.29,30/.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Частинами 1,2 ст.20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою або приймають рішення про створення об’єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
З огляду на вище зазначене, підстави, на які посилається позивач не є такими, щоб визнати договір міни від 11.09.2006 року недійсним.
Дані обставини можуть слугувати підставою для розірвання договору міни.
За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 слід відмовити.
На підставі викладеного, ст.ст. 20,21,149 ЗК України, ст.ст.203,215 ЦК України, керуючись ст.ст.303,307,309,314 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 жовтня 2010 року скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: відкрите акціонерне товариство «Херсонський машинобудівний завод», ОСОБА_5, ОСОБА_6, орган опіки та піклування виконавчого комітету Комсомольської районної у м. Херсоні ради, Херсонська міська рада про визнання угоди недійсною, визнання права власності, стягнення грошової доплати – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: М.П.Стародубець
Судді: Л.П.Воронцова, Фурман Т.Г.
Копія вірна: Л.П.Воронцова