Справа №22ц-6976,2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Ігнатенко О.Й.
Категорія: 27 Доповідач – Пузанова Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року грудня місяця « 07 » дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого – Пузанової Л.В.
Суддів: Стародубця М.П., Воронцової Л.П.
при секретарі – Третьяковій І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від «02» вересня 2010 року в справі
за позовом
відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А:
В жовтні 2009 року відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, зазначаючи, що 28 березня 2008 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідачу наданий кредит в сумі 153900 доларів США на період по 01 липня 2033 року зі сплатою 13,69% річних.
В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов’язань щодо погашення кредиту та інших передбачених договором платежів між банком, та ОСОБА_3 28.03.2008р. був укладений договір поруки та між банком і ОСОБА_2 договір іпотеки.
За умовами кредитного договору ОСОБА_2 повинен був щомісячно до 10 числа вносити черговий платіж у розмірі 1828,24 доларів США.
Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 порушує умови кредитного договору щодо сплати щомісячних платежів, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитом у розмірі 1379298,21 грн. та судові витрати і звернути стягнення на предмет іпотеки – земельні ділянки, розташовані в АДРЕСА_1.
В березні 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ВАТ КБ «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки та поруки.
Ухвалою від 02 червня 2010 року суд заяву ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вважав неподаною і повернув позивачам за зустрічним позовом.
Рішенням суду від 02 вересня 2010 року постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 1379298 грн. 21 коп. та судові витрати – по 850 грн. з кожного судового збору і по 60 грн. з кожного – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У задоволенні вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нерухоме майно (земельні ділянки), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду змінити, відмовивши банку в задоволенні позовних вимог щодо нарахування штрафу в сумі 118656 грн. 90 коп., зазначаючи, що нарахування штрафних санкцій у наведеному розмірі є незаконним, оскільки суперечить положенням ст. 544 ЦК України.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили. В судовому засіданні представник позивача доводи скарги не визнала, а рішення суду просила залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що 28 березня 2008 року позивач та відповідач ОСОБА_2 уклали кредитний договір, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 153900 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 01 липня 2033 року зі сплатою 13,69% річних.
При цьому ОСОБА_2 зобов’язався щомісячно частково погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами шляхом сплати мінімального платежу в розмірі 1828,24 доларів США у строки, встановлені п. 3.3 кредитного договору /а.с. 6-8/.
Для забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором 28 березня 2008 року ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно – земельні ділянки, розташовані в АДРЕСА_2 таАДРЕСА_1 /а.с. 10-12/.
Крім того, виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором забезпечено договором поруки, укладеним 28 березня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3
Умовами договору поруки встановлена солідарна відповідальність поручителя і боржника та обсяг відповідальності поручителя той же, що і у боржника /а.с. 9/.
Зобов’язання щодо своєчасної сплати суми мінімального щомісячного платежу ОСОБА_2 належним чином не виконував, в зв’язку з чим банк, як позикодавець вимагає дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів за користування грошовими коштами, а також пені та штрафу за неналежне виконання боржником зобов’язань за кредитним договором.
Зазначені факти сторони визнають і не спростовують.
Не оскаржуючи рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь банку заборгованості за кредитним договором, процентів за користування грошовими коштами та пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, апелянти вважають, що передбачені законом та договором підстави для нарахування штрафу відсутні.
Однак, відповідно до діючого в Україні Цивільного законодавства неустойка (штраф, пеня) віднесена до одного із видів забезпечення виконання зобов’язань, якщо це встановлено договором або законом (ст.ст. 546,548 ЦК України).
Витребуваний позивачем штраф є неустойкою, розмір якої встановлений укладеним з ОСОБА_2 кредитним договором за порушення позичальником передбачених п. 4. 3 договору зобов’язань, за винятком прострочення виконання грошових зобов’язань, за яке передбачена пеня, обчислена у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання.
До таких порушень кредитним договором віднесено і порушення положень цього договору та договору іпотеки, в тому числі і щодо дострокового повернення кредитних коштів та процентів за користування ними на вимогу банку.
Оскільки сплата неустойки (штрафу, пені) передбачена умовами укладеного сторонами кредитного договору, які не оспорені в установленому законом порядку і не визнані недійсними, а вимога банку про дострокове повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитними коштами та щодо звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачами не виконана, суд, на думку колегії суддів, обґрунтовано стягнув на користь позивача витребувані ним пеню та штраф.
Висновки суду в оскарженій частині рішення відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а також умовам укладеного сторонами кредитного договору.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах та, як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню з наведених вище підстав.
Законність та обґрунтованість рішення суду в неоскарженій частині в силу ст. 303 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевірялися.
В оскарженій частині рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування або зміни колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 02 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна:
Суддя: Л.В.Пузанова
бт.