Справа №22ц-3596,2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Зубов О.С.
Категорія: 21 Доповідач – Стародубець М.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця « 23 » дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого – Стародубця М.П.
Суддів: Закарян К.Г.,
Фурман Т.Г.
при секретарі – Красношапка О.Ю.
з участю адвоката – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від «08» квітня 2010 року в справі
за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_6, про визнання договору недійсним,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору недійсним.
Позивач зазначав, що йому на праві власності належала двокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка була єдиним місцем проживання.
27 липня 2007 року він подарував цю квартиру відповідачці, яка запевняла його, що буде здійснювати за ним догляд та надавати необхідну допомогу.
Оскільки він помилявся щодо правової природи договору та уклав його під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, просив суд визнати його недійсним та відновити його права у обраний ним спосіб.
Рішенням від 8 квітня 2010 року суд відмовив у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить його скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що суд першої інстанції поверхово дослідив обставини справи, зібраним доказам дав неправильну оцінку та постановив рішення, яке не відповідає вимогам закону і дійсним обставинам.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши доповідача і осіб, які з’явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних доказів про наявність вказаних ним підстав для визнання правочину недійсним, а решта його позовних вимог є безпідставними.
Проте, погодитись повністю із зазначеними висновками суду, як такими, що не ґрунтуються на законі та матеріалах справи, колегія суддів не може і вважає за потрібне рішення суду в частині відмови у визнанні договору дарування недійсним скасувати і ухвалити нове про задоволення цих вимог, виходячи з наступного.
Згідно із ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 27 липня 2007 року ОСОБА_4 у віці 77 років уклав з відповідачкою договір, за яким передав у дар останній належну йому на праві власності двокімнатну квартиру №5 загальною площею 42,3м2, яка знаходиться в будинку АДРЕСА_2.
Договором встановлено сервітут, який полягає в особистому праві дарувальника безоплатно та безстроково користуватися дарунком відповідно до його цільового призначення.
12.03.2008 року обдарована зареєструвала своє право власності на вказаний об’єкт нерухомості, а 3 липня 2010 року уклала договір, за яким здійснила його відчуження ОСОБА_7
05.07.2010 року набувач за останнєю угодою зареєструвала своє право власності на цю квартиру, яка перебувала у спорі, оскільки оскаржене апелянтом рішення місцевого суду про відмову у задоволенні його позовних вимог не набрало законної сили.
Із письмових заперечень на позовну заяву, пояснень відповідачки в суді першої інстанції та в слідчих органах при вирішенні питання про порушення кримінальної справи вбачається, що остання визнавала факт надання нею допомоги та догляду за позивачем у відповідні періоди.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4, укладаючи оскаржуваний договір дарування, мав на меті, що він залишається проживати в своїй квартирі, а ОСОБА_5 буде здійснювати оплату всіх комунальних послуг, якими він користувався як споживач, буде за ним довічно доглядати та надавати необхідну допомогу.
Наведене свідчить про неправильне сприйняття стороною правочину істотних його умов, тобто спотворене формування волі дарителя, за відсутності чого за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладений.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про відсутність додатково вказаної позивачем підстави для визнання правочину недійсним та безпідставність решти заявлених ним позовних вимог, тому підстав для скасування рішення суду в цій частині колегія суддів не вбачає.
Оскільки в період вирішення спору щодо законності договору дарування відповідачка здійснила відчуження спірної квартири і не є її власником, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості відновити права позивача шляхом застосування двосторонньої реституції. Захист його прав можливий шляхом подачі окремого позову.
За правилами ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 на користь позивача понесені останнім судові витрати.
На підставі ч.1 ст.229 ЦК України, керуючись ст.ст. 303,307-309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 08 квітня 2010 року в частині відмови у визнанні договору дарування недійсним скасувати і ухвалити нове.
Визнати укладений 27 липня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір дарування квартири АДРЕСА_1 недійсним.
В решті рішення місцевого суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 сплачені ним судовий збір в сумі 2550 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 240 грн., а всього 2790 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна:
Суддя: М.Стародубець
бт.