УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
В И Р О К
Іменем України
21 грудня 2010 року апеляційний суд Житомирської області у складі
суддів: Широкопояса Ю.В. - головуючого,
Романова О.В. та Ляшука В.В.,
з участю: прокурора Селюченко І.І.,
потерпілої ОСОБА_1., її представника – адвоката ОСОБА_2., засудженого ОСОБА_3. та його
захисника - адвоката ОСОБА_4., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Житомирського району Житомирської області Поліщука В.Л. та потерпілої ОСОБА_1., на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 04 листопада 2010 року, -
Справа № 11-853 Головуючий у суді 1-ї інстанції Башинський С.Ф.
Категорія ст. 286 ч. 1 КК України Суддя-доповідач Широкопояс Ю.В.
в с т а н о в и в:
Цим вироком
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, одруженого, що має на утриманні двох малолітніх дітей, приватного підприємця, військовозобов'язаного, несудимого, -
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_3. від відбування покарання з випробуванням на один рік та зобов'язано його не виїжджати за межі України без дозволу кримінально - виконавчої інспекції та повідомляти КВІ про зміну місця проживання і роботи.
Цивільний позов потерпілої залишено без розгляду та роз’яснено їй право пред’явити позов до підсудного в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України.
Вирішено стягнути із засудженого: 3381 грн. на користь Житомирської обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського, 2000 грн. - на користь потерпілої ОСОБА_1. у відшкодування витрат, пов'язаних із наданням їй правової допомоги.
Згідно вироку, 14 серпня 2010 року о 22.50 год. на паркувальному майданчику біля будинку №63 по вул. Молодіжній в с. Слобода-Селець Житомирського району засуджений ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Субару Легасі» державний номер НОМЕР_1, порушив вимоги п.п. 10.1, 10.9 ПДР України, перед початком руху не переконався у безпечності свого маневру, під час руху заднім ходом не звернувся за допомогою до інших осіб, чим створив небезпеку іншим учасникам руху, в результаті чого задньою правою частиною свого автомобіля скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1., заподіявши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми тіла, закритого перелому внутрішнього виростка правої стегнової кістки, синця та саден в ділянці правого колінного суглобу й закритого перелому лівої сідничної та здухвинної кісток, що не є небезпечними для життя, але призвели до довготривалого розладу здоров'я.
В апеляціях:
- прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати вирок та постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням на 2 роки та зобов'язати його не виїжджати за межі України без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, періодично реєструватися у цьому органі та повідомляти його про зміну місця проживання і роботи. Цивільний позов потерпілої задовольнити частково: матеріальну шкоду у повному обсязі на суму 1093,81 грн. та моральну шкоду частково на суму 50000 грн. Посилається на невірне вказання судом даних про сімейний стан, наявність на утриманні дітей та позитивну характеристику засудженого, неврахування судом при призначенні покарання думки потерпілої про призначення винному суворого покарання, а також тих обставин, що ОСОБА_3 залишив місце події після вчинення злочину та не надав жодної матеріальної допомоги потерпілій під час досудового слідства. Твердить також про неправильне вирішення цивільного позову потерпілої;
- потерпіла ОСОБА_1. просить скасувати вирок та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 більш суворе покарання та задовольнити її цивільний позов в повному обсязі. Мотивує тим, що вирок суду першої інстанції не відповідає тяжкості злочину й особі засудженого, а також є несправедливим в частині залишення цивільного позову без розгляду.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, пояснення потерпілої та її представника в підтримання апеляцій, пояснення засудженого та його захисника про залишення вироку без зміни, перевіривши справу в межах апеляції, апеляційний суд визнає апеляції обґрунтованими частково з таких підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджуються розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, не оспорюються в апеляціях.
Що стосується призначеного засудженому покарання, то воно, на думку апеляційного суду, є явно несправедливим внаслідок м’якості.
Так, призначивши покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України без додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд першої інстанції в достатній мірі не врахував тяжкості вчиненого злочину, зокрема, обставин його вчинення.
ОСОБА_3 в темну пору доби порушив вимоги п.п. 10.1., 10.9. ПДР, скоїв наїзд на потерпілу ОСОБА_1, заподіявши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження, після чого залишив місце події.
У справі немає конкретних даних про те, що керування транспортними засобами є єдиним джерелом забезпечення засудженого та членів його сім’ї.
За таких обставин вирок місцевого суду підлягає скасуванню в частині призначення покарання з постановленням нового вироку в цій частині.
Призначаючи покарання ОСОБА_3, апеляційний суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, виходячи з усіх обставин справи, та дані про особу засудженого. Враховуючи те, що він щиро розкаявся, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, апеляційний суд звільняє ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. ст. 75, 76 КК України.
Разом з тим, в порушення вимог ст. 328 КПК України, суд першої інстанції залишив без розгляду цивільний позов потерпілої про відшкодування матеріальної та моральної шкоди від злочину, який був підтриманий потерпілою, її представником та прокурором у судовому слідстві та у судових дебатах. Посилання суду на ст. 1194 ЦК України суперечить вимогам ст. 328 КПК України.
Тому вирок суду в частині вирішення цивільного позову також підлягає скасуванню з поверненням справи в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 378 КПК України, апеляційний суд, -
з а с у д и в:
Апеляції помічника прокурора Житомирського району Житомирської області Поліщука В.Л. та потерпілої ОСОБА_1. задовольнити частково.
Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 04 листопада 2010 року щодо ОСОБА_3 скасувати в частині призначення покарання.
Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України – 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3. від відбування основного покарання з випробуванням на один рік та зобов’язати його не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з’являтися в цей орган та повідомляти його про зміну місця проживання і роботи.
Скасувати цей вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову та повернути справу в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства у той же суд в іншому складі.
В решті вирок місцевого суду залишити без зміни.
Вирок апеляційного суду може бути оскаржений до колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Житомирської області протягом одного місяця з моменту проголошення цього вироку.
Судді: