Справа № 1 – 320
2010 р.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2010 року м. Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області – одноособово суддя Довгий І.І.
при секретарі – Пігаль О.В.,
з участю прокурора – Панчук В.В.
захисника – ОСОБА_1
законного представника – ОСОБА_2
підсудного – ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, неодруженого, раніше судимого : вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 25.10.2010 року за ч. 3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 рік,
в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 скоїв таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.
Злочин скоєно при наступних обставинах.
ОСОБА_3 14 червня 2010 року близько 3 години, з корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна, знаходячись в будинку, належного ОСОБА_4, який розташований в АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу таємно викрав у ОСОБА_4. мобільний телефон марки «Сіменс М-50» вартістю 73,49 грн. з сім-карткою оператора мобільного зв’язку „Діджус” вартістю 10 гривень, чоловічу сумочку вартістю 34 грн., фотоапарат марки „Скіна СК-334” вартістю 32 грн., чим заподіяв потерпілому шкоду на суму 149,49 гривень.
Підсудний ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та щиро розкаявся. В судовому засіданні дав повні та детальні показання про обставини скоєного злочину. Потерпілий ОСОБА_4 підтвердив факт вчинення злочину підсудним.
Інші докази стосовно фактичних обставин справи у судовому слідстві відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КК України не досліджувались, так як учасниками судового розгляду не оспорювалось, судом з’ясоване правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз’яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Суд, оцінюючи докази в їх сукупності, вважає, що дії підсудного ОСОБА_3 вірно кваліфіковані згідно обвинувачення за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, а вина підсудного ОСОБА_3 в скоєнні даного злочину повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та перевіреними у судовому слідстві доказами.
Суд враховує, що за місцем відбуття покарання підсудний характеризуються посередньо.
Як обставини, які пом’якшують покарання, суд приймає щире каяття підсудного та сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім, обставин які обтяжують покарання не встановлено.
При призначенні виду та міри покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, та вважає, що підсудному слід призначити покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, у виді позбавлення волі; з визначенням остаточного покарання відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань; з застосуванням у відповідності до ст.ст. 75, 104 КК України до остаточного покарання інституту звільнення від відбування покарання з випробовуванням.
Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що призначити міру покарання підсудному слід на рівні ближче до нижньої межі санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений ним злочин.
Відповідно до вимог ст. 445 КПК України, суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винного, стан матеріального забезпечення сім’ї неповнолітнього підсудного, приходить до висновку, що немає необхідності призначити йому громадського вихователя.
Долю речових доказів та питання відшкодування судових витрат необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. ст. 81, 91 КПК України.
З А С У Д И В :
ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 25 жовтня 2010 року, остаточне покарання ОСОБА_3 визначити у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) років.
На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки з випробуванням та покласти відповідно до ст. 76 КК України обов’язки:
1) повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та навчання;
2) періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_3 залишити попередній – підписку про невиїзд.
Речові докази по справі – мобільний телефон марки «Сіменс М-50», чоловічу сумочку, фотоапарат марки „Скіна СК-334” – залишити ОСОБА_4
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Сарненський районний суд Рівненської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя : підпис вірно
Суддя Сарненського районного суду
Рівненської області Довгий І.І.