справа № 2-4495//2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста
Дніпропетровська у складі: головуючого судді Подорець О.Б., при секретарі
Завгородній Л.В., за участю представника позивача Смірнова А.А., відповідача
ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну
справу за позовом комунального житлово-експлуатаційного підприємства №19 до
ОСОБА_3 про стягнення боргу з плати за послуги з утримання
будинків та споруд та прибудинкової території,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просив суд стягнути з неї суму боргу з плати за послуги з
утримання будинків та споруд та прибудинкової території в розмірі 2947 грн. 78
коп. та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач
надає послуги з утримання будинків та споруд та прибудинкової території за
адресою проживання відповідача, яка повинна сплачувати дані послуги у
встановленому законом порядку. Проте відповідач оплату за ці послуги не
здійснював, у зв’язку з чим і виникла зазначена заборгованість.
У судовому засідання представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним
в позовній заяві та просив суд стягнути з відповідача суму боргу.
Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечувала, надала до суду письмові
заперечення і просила відмовити у його задоволенні.
Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 пояснив, що за заявленими
позивачем вимогами було видано судовий наказ, який було скасовано за заявою
відповідача, що підтверджує необґрунтованість вимог позивача. Ухвала про
скасування судового наказу набрала чинності.
Крім того, між сторонами по справі не існує жодних договірних відносин, але
відповідач згоден сплачувати КЖЕП-19 за надані послуги, між тим, позивач не
виконує належним чином своїх обов’язків щодо утримання будинку, у зв’язку з
чим по будинку всі роботи вимушені робити мешканці.
Також тарифи на комунальні послуги встановлені з порушення діючого
законодавства, оскільки не було проведено громадських слухань з цього питання.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що
позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрована та проживає в приватизованій
квартирі за адресою: АДРЕСА_1,
за якою відкритий особовий рахунок, що підтверджується актом та довідкою про
реєстрацію відповідача, наданими позивачем.
Позивач за вказаною адресою надає послуги з утримання будинків та споруд та
прибудинкової території, за що нараховуються відповідні тарифи, що
підтверджується розрахунками нарахування тарифів та відомостями щодо сплати за
надані послуги.
В період з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2010 року у відповідача внаслідок не
оплати за надані послуги, виникла заборгованість за послуги з утримання будинку
і прибудинкової території у сумі 2947,78 грн.
Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового
фонду» та Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків,
затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №
572 (з послідуючими змінами та доповненнями), власники квартир багатоквартирних
будинків є співвласниками всіх допоміжних приміщень, його технічного
обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов’язані брати участь у
загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку та прибудинкової території
відповідно до своєї частки у майні будинку.
Згідно ст. 382 ЦК України, власникам квартир у дво- або багатоквартирному
житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення
загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне,
сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує
більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для
забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників не житлових
приміщень, які розташовані у житловому будинку.
За ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної
часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління,
утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’
язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за
зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном.
Відповідно до Правил користування приміщенням житлових будинків і гуртожитків,
затверджених постановою КМУ від 08 жовтня 1992 року № 572, власники квартир
зобов’язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за
обслуговування будинку і прибудинкової території, а також за отримання
комунальних та інших послуг.
Утримання будинків і прибудинкових територій це є господарська діяльність,
спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення
експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд,
комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них
(прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів,
порядків і правил згідно із законодавством.
Таким чином, оплату послуг з утримання житла зобов’язані здійснювати як
квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.
Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та
прибудинкових територій, затвердженим постановою КМУ від 12 липня 2005 року №
560, передбачено, що розмір тарифів (нормативних витрат, пов’язаних з
утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) визначається згідно з
Типовим переліком послуг та по кожному будинку окремо, залежно від кількісних
показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного
санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та
прибудинкових територій.
До типового переліку належать послуги з виконання комплексу робіт, спрямованих
на створення необхідних умов для проживання людей і забезпечення збереження
жилих будівель та технічного обладнання. До цих робіт належать: прибирання
сходових клітин, прибирання прибудинкової території, вивезення та утилізація
твердих побутових і негабаритних відходів, прибирання підвалів, технічних
поверхів та покрівель, технічне обслуговування ліфтів, технічне обслуговування
внутрішньо будинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової
каналізації, дератизація, дезінсекція, поточний ремонт конструктивних
елементів, інженерних систем і технічних пристроїв будинків та елементів
зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території, підготовка
житлових будинків до експлуатації в осінньо-зимовий період, освітлення місць
загального користування, підвалів та інші.
Статтею 66 ЖК України встановлено, що плата за користування житлом (квартирна
плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири.
Відповідно до вимог наведеної статті та Закону України «Про житлово-комунальні
послуги», Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд
та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
№529 від 20 травня 2009 року калькуляційною одиницею є 1 кв.м. загальної площі
квартири.
За змістом ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач
зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг,
підготовлений виконавцем на основі типового договору, а також оплачувати
житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідач вважає, що не повинна сплачувати витрати за обслуговування будинку
та прибудинкової території, оскільки між сторонами не укладено договір про
надання послуг. Але відсутність письмового договору між сторонами не може
звільняти відповідача від участі у витратах по утриманню будинку і
прибудинкової території, в якому знаходиться їх квартира, бо після приватизації
квартири відповідач стала співвласником також і допоміжних приміщень будинку,
технічного обладнання, якими вона фактично користується нарівні з другими
власниками житла.
Відповідно до діючого законодавства споживач має право на зменшення розміру
плати у разі ненадання їх або надання послуг не в повному обсязі.
У разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє
про це виконавця. За результатами перевірки складається акт-претензія про
неналежне надання або ненадання послуг.
Акт-претензія подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує
питання про перерахунок платежів або надає споживачеві обґрунтовану відмову у
задоволенні його претензій.
Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених
вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК
України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається
як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами, які беруть
участь в справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем в матеріали справи не надано доказів щодо звернення ним до КЖЕП
№19 або до суду з приводу неякісного надання послуг позивачем.
Рішеннями виконкому Дніпропетровської міської ради від 20.11.2007 № 3763 та від
22.12.2008 № 4083 тарифи встановлені для мешканців житлових будинків
(споживачів). Позивач не є споживачем, а є виконавцем послуг з утримання
будинків, споруд та прибудинкових територій, тому тарифи з оплати за надані
послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій встановлюються
для споживачів, як це передбачено ч.3 ст. 32 Закону України «Про житлово-
комунальні послуги».
Посилання відповідача на неправомірність встановлених тарифів на послуги у зв’
язку з тим, що в передбаченому законом порядку не проводилися громадські
слухання, є безпідставними, з огляду на таке.
Формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової
території регулювалися постановою Кабінету Міністрів України №939 від 22 червня
1998 року (з послідуючими змінами та доповненнями) «Про вдосконалення системи
державного регулювання розмірів квартирної плати та плати за утримання будинків
і прибудинкової території», яка втратила чинність у зв’язку з прийняттям
постанови Кабінету Міністрів України №560 від 12 липня 2005 року «Про
затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і
споруд та прибудинкової території і типового договору про надання послуг з
утримання будинків і споруд та прибудинкової території». Зазначеними
нормативно-правовими актами не було передбачено громадських слухань з питання
формування тарифів з послуг на утримання будинків і споруд та прибудинкових
територій.
Постановою Кабінету Міністрів України №529 від 20 травня 2009 року «Про
затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і
споруд та прибудинкової території і типового договору про надання послуг з
утримання будинків і споруд та прибудинкової території», якою затверджено
Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та
прибудинкової території передбачено проведення громадських слухань з питання
формування зазначених тарифів.
За змістом ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень
органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить,
між іншим, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до
закону.
Рішеннями виконкому Дніпропетровської міської ради від 20.11.2007 № 3763 та від
22.12.2008 № 4083 затверджувались тарифи, на підставі яких позивач й розрахував
суму заборгованості відповідача. Зазначені рішення є чинними, у встановленому
порядку не скасовані, а згідно ст.144 Конституції України рішення органів
місцевого самоврядування є обов’язковими до виконання на відповідній території.
Із розрахунку заборгованості, наданої позивачем, вбачається, що протягом
2006-2010 років регулярно проводилися перерахунки нарахованих сум за послуги з
плати з утримання будинків та прибудинкових територій.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених
позивачем вимог.
Разом з тим судом встановлено помилку в розрахунках позивача стосовно
заборгованості, таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за
послуги з утримання будинків та споруд та прибудинкової території складає 2800
гривень 03 коп. за період з 01 січня 2008 року по 01лютого 2010 року, яка
підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь
позивача понесені ним судові витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне
забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень та на користь держави судовий
збір в розмірі 51 гривня.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 222 ЦПК України,
суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву комунального житлово-експлуатаційного підприємства №19 до
ОСОБА_3 про стягнення боргу з плати за послуги з утримання
будинків та споруд та прибудинкової території – задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_3 на користь комунального житлово-
експлуатаційного підприємства №19 борг з плати за послуги з утримання будинків
та споруд та прибудинкової території в розмірі 2800 (дві тисячі вісімсот)
гривень 03 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду
справи в розмірі 30 (тридцять) гривень.
Стягнути ОСОБА_3 на користь держави витрати по сплаті судового
збору в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня.
З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитися 06 грудня 2010 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання
апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання
апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після
розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його
проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-
Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь
у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення
судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня
отримання копії цього рішення.
Суддя: