Судове рішення 22-8915/2010 від 27.12.2010

Судове рішення #12676005

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 8915 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Ліхтанська Н.П.

Суддя-доповідач: Приймак В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Приймака В.М.,

суддів: Дашковської А.В.

Дзярука М.П.

при секретарі: Черненко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ домоволодіння в натурі та визначення порядку користування загальною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у загальному майні, виплату грошової компенсації та виселення з житлового приміщення, -

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 про поділ домоволодіння по АДРЕСА_2 та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що їй на праві приватної власності належить 1/5 частина домоволодіння АДРЕСА_3.

4/5 частин домоволодіння належить співвласнику - відповідачу по справі ОСОБА_4

Спірне домоволодіння знаходиться на земельній ділянці площею 918,0 кв.м.

Позивач в основній позовній заяві просила суд виділити їй в натурі 1/5 частину спірного домоволодіння та визначити порядок користування земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 21 листопада 2003 року по справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза для визначення можливості виділу 1/5 частини домоволодіння та загальної земельної ділянки.

Відповідно до висновку експертизи від 28.01.2004 року в своїй уточнюючій позовній заяві позивач просила провести розподіл домоволодіння по першому варіанту висновку експертизи і виділити їй в рахунок належної їй 1/5 частини домоволодіння в житловому будинку літ. „А" жилу кімнату № 6 площею 13,1 кв.м, коридор № 9 площею 7,3 кв.м, коридор № 7 площею 1,1 кв.м, комору № 8 площею 0,7 кв.м, загальною площею 22,2 кв.м корисної площі, ґанок до літ. „А", із мансарди літ. „Мс" нежиле приміщення № 11 площею 6,6 кв.м, балкон до літ. „Мс", водопровід, частину замощення І площею 25,9 кв.м, частину паркану № 1 площею 3,9 кв.м, частину замощення П площею. 2,8 кв.м, всього на загальну суму 6 548 грн., що складає 1/5 ідеальну частку з перевищенням на 428 грн. Відповідно цього ж варіанту виділити їй земельну ділянку площею 206,3 кв.м, в тому числі під забудовою-31,8 кв.м, під двором роздільного користування 164,8 кв.м, під двором спільного користування 9,7 кв.м.

В уточнюючий позовні заяві від 04.09. 2009 р. у зв"язку з тим, що за час розгляду справи набрали силу нові державні будівельні норми, позивач просила суд виділити їй в натурі частину домоволодіння АДРЕСА_3 в вертикальних межах приміщень, а саме - жилу кімнату № 6 площею 13,1 кв.м, кухню № 9 площею 7,3 кв.м, а також нежитлове приміщення № 2 площею 6,6 кв.м в мансарді «Мс», яке є невід»ємною частиною виділяємої частини домоволодіння згідно нових вимог ДБН, визначити порядок користування земельною ділянкою площею 1023 кв.м (де 1000кв.м надано для обслуговування житлового будинку, а 23кв.м надано як додаткова земельна ділянка), і виділити їй земельну ділянку площею 0,200га з площі наданої для обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 6 кв.м з додаткової земельної ділянки, а всього 206 кв.м згідно варіанту експертизи.

18.08.2010р. ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у загальному майні, виплату грошової компенсації та виселення з житлового приміщення.

З зустрічної позовної заяви вбачається, що позивачу ОСОБА_4 на праві приватної власності належить 4/5 частин домоволодіння АДРЕСА_3, ј частина домоволодіння належить співвласнику - відповідачу по справі ОСОБА_3

ОСОБА_3 без її згоди вселилася в спірний будинок і зайняла кімнату № 2-6 площею 13,1кв.м та кухню № 2-9 площею 7,3 кв.м, що набагато більше ніж її 1/5 частина в житловому будинку.

ОСОБА_3 має на праві власності трикімнатну квартиру і постійне місце проживання в м. Мінську і значну частину року проживає там, частину спірного домоволодіння використовує як дачу, ніяких витрат на утримання домоволодіння, ремонт та сплату комунальних платежів не несе, в той час як вона в 2004 році за 9000 грн. обладнала систему опалення в будинку, провела капітальний ремонт душу, побудувала металеву арку, асфальтовані доріжки, висаджувала та піклувалася за деревами і виноградом.

Згідно повторної судової будівельно-технічної експертизи від 25.05.2008 р., а також згідно додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 05.07.2010 р. виділити в натурі 1/5 частину спірного домоволодіння та спільне користування домоволодінням не можливо, бо між сторонами склалися неприязнені стосунки, також припинення права власності не спричинить відповідачу суттєвої шкоди, бо її частина є незначною і постійно ОСОБА_3 проживає в м. Мінську.

ОСОБА_4 оцінила спірне домоволодіння у 350 000 грн., з урахуванням року забудови 1935, того, що будинок саманний, без водопроводу, каналізації, і згодна виплатити відповідачу вартість її частки в сумі 70 000грн. Тому позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 просила суд припинити право в загальній частковій власності ОСОБА_3 на 1/5 частину домоволодіння АДРЕСА_3 у порядку одержання грошової компенсації в сумі 70 000 грн, а також визнати за нею право власності на 1/5 частину домоволодіння АДРЕСА_3 у порядку сплати ОСОБА_3 грошової компенсації в сумі 70 000 грн. та усунути їй перешкоди в володінні, користуванні та розпорядженні домоволодінням АДРЕСА_3 шляхом виселення ОСОБА_3 з спірного домоволодіння.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 жовтня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Зустрічний позов задоволено.

Припинено право в загальній частковій власності ОСОБА_3 на 1/5 частину домоволодіння АДРЕСА_3 у порядку одержання грошової компенсації в сумі 70 000грн.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/5 частину домоволодіння АДРЕСА_3 у порядку сплати ОСОБА_3 грошової компенсації в сумі 70 000 грн., що перераховані на депозитний рахунок суду згідно квитанції № 918174.001 від 28 вересня 2010р.

Усунено ОСОБА_4 перешкоди в володінні, користуванні та розпорядженні домоволодінням АДРЕСА_3 шляхом виселення ОСОБА_3 з домоволодіння АДРЕСА_3.

Стягнуто з ОСОБА_3 оплату за експертизу в сумі 2 225 грн. на користь експерта ОСОБА_5

Стягнуто з ОСОБА_3 держмито за зустрічним позовом в дохід держави в сумі 700 грн.

ОСОБА_3 звернулась до суду із апеляційною скаргою на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 жовтня 2010 року, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 1/5 частина домоволодіння АДРЕСА_3.

ОСОБА_6 на праві приватної власності належить 4/5 частини вищезазначеного домоволодіння.

Вищезазначені обставини підтверджені відповідними правовстановлюючими документами, сторонами визнаються та не оспорюються.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проживає у спірному домоволодінні та займає кімнату № 2-6 площею 13,1 кв.м. та кухню № 2-9 площею 7,3 кв.м., що значно перевищує її частку у домоволодінні.

Відповідно до приписів ст. 183 ЦК України неподільними є речі, які не можливо поділити без втрати їх цільового призначення.

Відповідно до приписів ч. 3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у користування та володіння частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві загальної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють та користуються загальним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні її позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для задоволення такого позову, щодо виділення ОСОБА_3 в натурі частки у спірному домоволодінні, яка відповідає належній їй 1/5 частині, а також відсутні підстави для задоволення позову в частині визначення порядку користування земельною ділянкою.

Обґрунтовуючи свій висновок, суд першої інстанції дав належну правову оцінку відповідним доказам по справі, зокрема – висновкам судово-технічної експертизи від 14.08.2003 року, висновкам судово-технічної експертизи від 08.01.2004 року, висновкам повторної судово-технічної експертизи від 25.05.2008 року та висновкам додаткової судово-технічної експертизи від 05.07.2010 року.

Відповідно до висновків вищезазначених експертиз відсутня технічна можливість виділу в натурі 1/5 частки житлового будинку АДРЕСА_3 у якості ізольованої квартири.

Вищезазначені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції був позбавлений можливості задовольнити позов позивача ОСОБА_7 щодо розділу спірного домоволодіння та виділення їй в натурі 1/5 частини цього домоволодіння.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що проведені по справі судово-технічні експертизи не ґрунтуються на вимогах закону, зроблені не професійно. З цих підстав в суді першої інстанції експерту ОСОБА_5 було заявлено відвід, який був безпідставно відхилений судом.

Вищезазначені доводи апеляційної скарги колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вони жодним чином не підтверджені відповідними доказами.

Допитаний у судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 підтвердив свої висновки, які були ним надані під час проведення судово-технічних експертиз, та підтвердив ту обставину, що відсутня технічна можливість для виділення в натурі 1/5 частки спірного домоволодіння.

ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі не наводить належних доказів, які би спростовували висновки проведених по справі судово-технічних експертиз.

Один лише факт того, що ОСОБА_3 не довіряє експерту не можу бути підставою для визнання висновків судово-технічних експертиз як неналежних доказів.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників у разі, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у спірному домоволодінні належить не значна частка, а саме – 1/5, в той час, як ОСОБА_4 у спірному домоволодінні належить 4/5 часток. Відповідно до висновків судово-технічних експертиз, які були проведені під час розгляду справи у суді першої інстанції, 1/5 частина домоволодіння, яка належить ОСОБА_3, не може бути виділена в натурі. Таким чином, спірне домоволодіння є неподільним.

Крім того, судом встановлено, що сторони по справі на протязі семи років слухання справи в суді не дійшли компромісної угоди щодо порядку користування спірним домоволодінням та до його розділу. Крім того, між сторонами по справі склалися стійки неприязні стосунки, які унеможливлюють спільне користування домоволодінням.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є громадянкою Білорусії та постійно проживає у м. Мінську, де має на праві приватної власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, де проживає разом із сином. Інший син ОСОБА_3 також забезпечений житлом та постійно проживає у м. Мінську.

Вищезазначені обставини підтверджені відповідними належними доказами по справі.

Приймаючи до уваги вищезазначені обставини, а також те, що ОСОБА_3 належним чином не піклується про спірне домоволодіння, не несе витрат на його утримання та сплату комунальних послуг, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те. що припинення права власності ОСОБА_3 на 1/5 частку у спірному домоволодінні не завдасть істотної шкоди їй та членам її сім’ї.

ОСОБА_4 надала суду відповідний доказ щодо ринкової оцінки спірного домоволодіння, яка складає 350 000 грн.

ОСОБА_3 не надала суду відповідних доказів, які би спростовували вищезазначену вартість спірного домоволодіння та не надала суду свого розрахунку такої вартості.

За таких обставин доводи апеляційної скарги в тій частині, що вартість спірного домоволодіння у розмірі 350 000 грн. не відповідає його дійсній ринковій вартості, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки нічим не спростовані.

ОСОБА_4 виявила бажання сплатити ОСОБА_3 вартість належної їй 1/5 частки в спірному домоволодінні, яка складає у грошовому еквіваленті 70 000 грн.

На час ухвалення судового рішення вищезазначена грошова сума була перерахована ОСОБА_4 на депозитний рахунок суду відповідно до квитанції № 918174001 від 28.09.2010 року.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги вищезазначену оцінку спірного домоволодіння та визнав за ОСОБА_4 право власності на 1/ 5 частку спірного домоволодіння, припинивши право ОСОБА_3 на 1/5 частку у спільному майні в порядку отримання компенсації у розмірі 70 000 грн.

Крім того, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, з посиланням на приписи ст. 391 ЦК України, про те, що оскільки ОСОБА_3 без дозволу ОСОБА_4 користувалась значно більшою частиною домоволодіння, ніж їй належить, а також приймаючи до уваги те, що право ОСОБА_3 на 1/5 частку у спільному майні припинено у порядку компенсації, ОСОБА_3 підлягає виселенню із спірного домоволодіння.

Приймаючи до уваги ту обставину, що додаткова судово-технічна експертиза була призначена на підставі ухвали суду від 26.10.2009 року за клопотанням ОСОБА_3, яка нею не була сплачена, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_3 вартість експертизи у сумі 2 250 грн. на користь експерта ОСОБА_5

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги в тій частині, що оскільки додаткова судово-технічна експертиза до початку її проведення не була оплачена ОСОБА_3 експерт не повинен був її проводити та повідомити про це суд.

Експерт ОСОБА_5 у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції пояснив, що він дійсно провів додаткову експертизу без попередньої оплати, оскільки ним були проведені по цій справі інші експертизи і він був впевнений, що його робота буде належним чином оплачена.

Крім того, заперечуючи проти вартості проведеної експертизи, апелянт не зазначив в апеляційній скарзі про те, чому він відмовився оплачувати проведення експертизи та не надав свій розрахунок її вартості, хоча проведення додаткової експертизи по справі було призначено судом першої інстанції саме за клопотанням ОСОБА_3

В іншій частині апеляційна скарга ОСОБА_3 взагалі не містить доводів, які би свідчили про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час розгляду справи по суті та при ухваленні судового рішення.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, встановив дійсні правовідносини сторін, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Оскільки рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, встановленим обставинам та наданим доказам, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 жовтня 2010 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді: