Апеляційний суд Запорізької області
Судова палата з цивільних справ
Україна, 69000, м.Запоріжжя, пр.Леніна,162
Суддя 1-ї інстанції Кочева І.В. Суддя доповідач Бондар М.С .
23 грудня 2010 року Справа № 22-11340/10
У Х В А Л А
Іменем України
Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючий - суддя : Бондар М.С., судді: Гончар О.С., Кухар С.В.
секретар - Повєткіна О.М.
при участі: прокурора - адвоката -
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за
апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 05.11.2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за кредитним договором , -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" далі-Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за кредитним договором стверджуючи, що за договором кредиту від 15.03.2003 року, відповідач, на придбання сільськогосподарської техніки, одержав в Банку 55 000 грн. строком на 24 місяці зі сплатою 22 відсотків річних за користування кредитом. Про те свої зобов'язання, щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом на виконував. У зв'язку з цим виникла заборгованість на загальну суму 67 593 грн. 09 коп.. З цих підстав Банк просив позов задовольнити.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 05.11.2010 року заявлені вимоги залишені без задоволення в зв’язку зі спливом строку позовної давності.
В апеляційній скарзі Банк просив скасувати судове рішення і задовольнити позов, оскільки на його думку, суд неправильно з'ясував обставини справи та неправильно застосував матеріальний закон щодо строків позовної давності.
Заслухавши пояснення представника Банку, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Із матеріалів справи видно, що за договором кредиту від 15.05.2003 року, ОСОБА_1, на придбання сільськогосподарської техніки, одержала в Банку 55 000 грн. строком на 24 місяці зі сплатою 22 відсотків річних за користування кредитом.
Свої зобов'язання щодо погашення кредиту належним чином і в строк відповідно до умов Договору не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 67 593 грн. 09 коп..
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що позивач заявив вимоги після спливу позовної давності.
Необхідно зауважити, що договір кредиту був укладений сторонами строком на 24 місяця, а саме до 14 травня 2005 року.
Згідно зі ст. 631 ЦК України строком договору саме є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
За ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 5 ст.261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Статтею 264 ЦК передбачено, що позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.
Задля примусового виконання боржником зобов’язань за кредитним договором Банк звернувся до нотаріальної контори за вчиненням виконавчого напису і 10.06.2005 року такий напис було виконано.
Відділ Державної виконавчої служби Василівського районного управління юстиції Запорізької області здійснював виконавче провадження за вчиненим нотаріальним написом. На погашення суми боргу через прилюдні торги було реалізоване майно боржника на суму 13 143 грн. 80 коп. (а.с.42).
Останній свій грошовий внесок до Банку боржник здійснив через виконавчу службу у 2006 році (а.с.42).
Виконавче провадження завершене, а виконавчі документи знищені.
Отже суд вважає, що з 2006 року і починається перебіг трирічного строку позовної давності.
Позивач звернувся до суду 06 серпня 2010 року, тобто після спливу трирічного строку.
Норми ст.256 Цивільного кодексу України визначають, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч.4,5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст.261 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
З огляду на те, що факт звернення Банку за захистом своїх прав був за межами позовної даності, то у матеріалах справи існують обставини, які є підставою застосування позовної давності.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, покладений в обґрунтування ухваленого ним рішення про відмову в задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності, є законним і обґрунтованим.
Керуючись ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" відхилити.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 05.11.2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Судді: