Судове рішення #12675412

Справа № 2–136/10 р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И.  

  23 ГРУДНЯ 2010 РОКУ САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

  У СКЛАДІ:     СУДДІ             БУШУЛЯНА В.І.,  

        ПРИ СЕКРЕТАРІ           НОВОХАЦЬКІЙ В.Ю.,  

 

РОЗГЛЯНУВШИ У ВІДКРИТОМУ СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ У ЗАЛІ СУДУ В С.М.Т. САРАТА ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЦИВІЛЬНУ СПРАВУ ЗА ПОЗОВНОЮ ЗАЯВОЮ  

  ОСОБА_3  

ДО  

ОСОБА_4  

З ВИКЛИКОМ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ, ЯКА ЗАЯВЛЯЄ САМОСТІЙНІ ВИМОГИ  

ЩОДО ПРЕДМЕТА СПОРУ: ОСОБА_5  

ПРО  

СТЯГНЕННЯ МАТЕРІАЛЬНОЇ ТА МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ  

ТА  

ЗУСТРІЧНОЮ ПОЗОВНОЮ ЗАЯВОЮ  

ОСОБА_4  

ДО  

ОСОБА_3  

З ВИКЛИКОМ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ, ЯКА НЕ ЗАЯВЛЯЄ САМОСТІЙНИХ ВИМОГ  

ЩОДО ПРЕДМЕТА СПОРУ: ЗАВІДУЮЧОГО САРАТСЬКОЮ ДЕРЖАВНОЮ  

НОТАРІАЛЬНОЮ КОНТОРОЮ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

СУЛАКОВА ІВАНА ІВАНОВИЧА  

ПРО  

СТЯГНЕННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ,  

  СУД,  

  В С Т А Н О В И В :  

 Позивач ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду, вказуючи, що 20 червня 2008 року відповідачка ОСОБА_4 придбала в нього житловий будинок АДРЕСА_1, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу.

При цьому, сторони визначили ціну продажу – 12000 (дванадцять тисяч) доларів США. На час укладення договору, відповідачка уплатила позивачу 5500 (п’ять тисяч п’ятсот) доларів США, а решту грошей, в сумі 6500 (шість тисяч п’ятсот) доларів США, відповідачка зобов’язалася віддати відразу після виселення з цього будинку ОСОБА_7. У зв’язку з цим, 06 червня 2008 року відповідачка дала позивачу розписку.

Так як виселення ОСОБА_7 відбулося 09 вересня 2009 року, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження, то позивач неодноразово пропонував відповідачці провести з ним остаточний розрахунок. За різними необґрунтованими мотивами ОСОБА_4 відмовляється в добровільному порядку розрахуватися з позивачем, що змушує його звернутися з позовом до суду.

Позивач вважає, що протиправними діями відповідачки йому завдано також і моральну шкоду, тому просить суд стягнути з відповідачки на його користь також            5000 (п’ять тисяч) гривень. Заподіяння позивачу моральної шкоди виразилося в тому, що такими діями відповідачки порушився звичний уклад життя всієї сім’ї позивача. На теперішній час у позивача немає впевненості, що відповідачка поверне йому гроші, а це порушує його плани на майбутнє.

ОСОБА_4 звернулася до Саратського районного суду Одеської області із зустрічним позовом до ОСОБА_3 вказуючи, що ОСОБА_3 заявлено до неї позов про стягнення матеріальної шкоди в сумі 6500 (шість тисяч п’ятсот) доларів США, та відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 (п’ять тисяч) гривень.

Позов вона не визнає та заявляє до ОСОБА_3 зустрічний позов про відшкодування моральної шкоди, пояснюючи, що в грудні 2007 року, вони разом із ОСОБА_3 домовились про купівлю-продаж житлового будинку АДРЕСА_1, в підтвердження чого, вона передала йому 1000 (одна тисяча) доларів США.

06 червня 2008 року в підтвердження намірів купівлі житлового будинку, ОСОБА_4 передала ОСОБА_3, через ОСОБА_5, 4500 (чотири тисячі п’ятсот) доларів США, за умови остаточного розрахунку після виселення з будинку ОСОБА_7. При цьому ОСОБА_3 пообіцяв, що виселення ОСОБА_7 буде швидким, зразу після набуття їм права власності на цей житловий будинок. Про строки звільнення житлового будинку сторони не домовлялись, але вона думала, що це відбудеться в розумні строки.

20 червня 2008 року вона придбала у ОСОБА_3 вищезазначений житловий будинок, передавши йому під час оформлення договору купівлі-продажу суму еквівалентну 3100 (три тисячі сто) доларів США, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Саратської державної нотаріальної контори.

Проте родичка позивача – ОСОБА_7 звільнити житловий будинок у добровільному порядку відмовилась, тому вона була змушена звертатись з позовом до суду про виселення ОСОБА_7. ОСОБА_4 зверталась до ОСОБА_3 з проханням про надання допомоги у звільненні придбаного житлового будинку від його родички.

Таким чином, ОСОБА_3 продав їй житловий будинок, в якому проживала ОСОБА_7, яка доводилася йому мачухою. ОСОБА_4 неодноразово намагалася потрапити в житловий будинок, але ОСОБА_7 викликала правоохоронні органи, які забороняли їй потрапити в будинок до рішення суду і виконання рішення суду. Майже рік і три місяця йшло виселення  ОСОБА_7. Тим самим, з вини продавця – ОСОБА_3, ОСОБА_4 була обмежена у користуванні своєю власністю. Маючі юридично свою власність – вищевказаний житловий будинок, сім’я ОСОБА_4, яка складається з семи осіб, мусили жити в окремій квартирі.

ОСОБА_4 оплатила всі борги за цей житловий будинок. Отримавши вищезазначений житловий будинок, після його звільнення від ОСОБА_3, вона виявила, що житловий будинок знаходиться в запущеному стані, на стінах тріщини, плісень, та інші недоліки. Був пошкоджений водопровід.

Моральна шкода, яка спричинена ОСОБА_4 діями ОСОБА_3 полягає в тому, що вона не мала змоги користуватися дуже тривалий час своєю власністю, усувала недоліки в житловому будинку за свій рахунок, про які вона не знала, в зв’язку з тим, що вона та її родичі займаються вирощуванням худоби, вони не мали можливості використовувати подвір’я, сараї для цієї мети.

ОСОБА_4 вважає, що їй була спричинена моральна шкода, яку вона оцінює в 28000 (двадцять вісім тисяч) гривень, на підставі чого просила суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь вказану суму в рахунок відшкодування моральної шкоди.

 В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_9 позов свого довірителя підтримав повністю, просив суд його задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_4 не визнав, тому, що під час укладення договору купівлі – продажу житлового будинку  АДРЕСА_1, посвідченого 20 червня 2008 року державним нотаріусом Саратської державної нотаріальної контори Сулаковим І.І. ОСОБА_4 не сплатила ОСОБА_3 15474 гривні, як указано в договорі та зустрічному позові. Про правові наслідки передання від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 вищезазначеного житлового будинку неналежної якості, ОСОБА_4 була попереджена і про ці недоліки вона знала та погодилася. Тому, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

 В судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник  ОСОБА_10 свій зустрічний позов підтримали повністю, просили суд його задовольнити. З вищезазначених підстав, вказаних у своєму зустрічному позові, позов ОСОБА_3 не визнали, та просили суд в його задоволенні відмовити.

 Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору – ОСОБА_5 в судовому засіданні позов ОСОБА_3 визнала та просила його задовольнити у повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_4 вона не визнала і в його задоволенні просила відмовити. При цьому вона пояснила, що ОСОБА_3 її рідний син, який працює і проживає в Російській Федерації. ОСОБА_3 належав на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1. В 2007 році до ОСОБА_3 звернулася ОСОБА_4, з пропозицією купити житловий будинок АДРЕСА_1. Була визначена ціна продажу – 12000 (дванадцять тисяч) доларів США. При цьому, в грудні 2007 року та 06 червня 2008 року ОСОБА_4 передала їй задаток на загальну суму 5500 (п’ять тисяч п’ятсот) доларів США, в рахунок купівлі вищезазначеного житлового будинку та написала розписку, що зобов’язується передати решту суму - 6500 (шість тисяч п’ятсот) доларів США після виселення мачухи сина – ОСОБА_7, яка на той період часу проживала у вказаному будинку. 20 червня 2008 року, у державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Сулакова І.І., ОСОБА_3 і ОСОБА_4 уклали договір купівлі – продажу вищезазначеного житлового будинку. Під час посвідчення договору купівлі – продажу житлового будинку у нотаріуса, ОСОБА_4 ніяких грошей не сплачувала її сину ОСОБА_3. Житловий будинок був переданий ОСОБА_4 у якісному стані. ОСОБА_3 не казав державному нотаріусу про те, що ОСОБА_4 не повністю розрахувалася з ним, та повинна ще сплатити йому борг в сумі 6500 доларів США в рахунок купівлі вищезазначеного житлового будинку.

 Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – завідувач Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Сулаков І.І. в судовому засіданні пояснив, що 20 червня 2008 року в Саратській державній нотаріальній конторі їм було посвідчено договір купівлі – продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладеного між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_4. Під час укладання договору, були тільки він, ОСОБА_3, ОСОБА_4, та чоловік ОСОБА_4. Інших сторонніх осіб не було. Продаж будинку за згодою сторін було вчинено за 15474 (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Саратським БТІ та РОН 10 червня 2008 року, які продавець одержав від покупця до підписання цього договору. При цьому ОСОБА_3 підтвердив проведення зі сторони ОСОБА_4 повного розрахунку за проданий житловий будинок та відсутність щодо нього претензій фінансового характеру. У його присутності сторони не передавали гроші друг другу. Якщо він би знав про те, що ОСОБА_4 не повністю розрахувалася із ОСОБА_3, тоді він запропонував би сторонам укласти між сторонами договір купівлі – продажу житлового будинку з розстроченням платежу, із вказівкою останньої дати розрахунку за придбаний будинок. Але, про це сторони йому нічого не сказали. Право власності на згаданий будинок у покупця виникає після нотаріального посвідчення договору з моменту державної реєстрації цього договору. Право власності на вказаний будинок виникає лише за умови сплати в повному обсязі ціни майна, що встановлено договором. Правові наслідки посвідчення даного договору та передачі житлового будинку від продавця до покупця сторонам було роз’яснено, з чим сторони погодилися та підписали договір.  

 Заслухавши представника ОСОБА_3 – ОСОБА_9, ОСОБА_4, її представника – ОСОБА_10, третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_5, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Сулакова І.І., свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_4 необхідно відмовити з наступних питань.

 Суд вважає, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини, що виникають із договору купівлі – продажу житлового будинку, регульовані Цивільним Кодексом України.        

 Відповідно до ст.ст. 203 ч.ч.3, 4, 655, 656 ч.1, 657, 692 ч.2 ЦК України – волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі встановленої законом. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі – продажу може бути товар, який є продавця на момент укладення договору… Договір купівлі – продажу житлового будинку... укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі – продажі може бути передбачено розстрочення платежу.

 З копії договору купівлі – продажу житлового будинку (а.с.5) вбачається, що 20 червня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі продажу житлового будинку АДРЕСА_1. Продаж будинку за згодою сторін було вчинено за 15474 (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Саратським БТІ та РОН 10 червня 2008 року, які продавець одержав від покупця до підписання цього договору. Продавець своїм підписом під цим договором підтвердив проведення зі сторони покупця повного розрахунку за проданий будинок та відсутність щодо нього фінансових претензій. Право власності на вказане майно виникає лише за умови сплати в повному обсязі ціни майна, що встановлено договором. Вказаний договір посвідчений державним нотаріусом Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Сулаковим І.І., та зареєстрований в реєстрі за №2963.  

 Згідно копії довідки про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.113), 07 липня 2008 року Саратським БТІ та РОН договір купівлі – продажу житлового будинку від 20 червня 2008 року було зареєстровано за реєстраційним номером 20248213, де власником житлового будинку АДРЕСА_1 вказано ОСОБА_4.

 Таким чином, судом встановлено що 06 червня 2008 року в підтвердження намірів купівлі житлового будинку, ОСОБА_4 передала ОСОБА_5, 5500 (п’ять тисяч п’ятсот) доларів США. 20 червня 2008 року, ОСОБА_3, з власної ініціативи, добровільно продав, а ОСОБА_4 купила житловий будинок АДРЕСА_1 за 15474 (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні, які продавець одержав від покупця до підписання цього договору. З 07 липня 2008 року, тобто з моменту державної реєстрації згаданого договору, ОСОБА_4 є власником вищезазначеного житлового будинку.

 Суд не може прийняти до уваги доводи представника ОСОБА_3 – ОСОБА_9, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_5, а також розписку від 06 червня 2008 року (а.с.6), оскільки під час укладання та посвідчення договору купівлі – продажу житлового будинку діючим законодавством не передбачено укладання таких розписок. Під час укладання та посвідчення згаданого договору купівлі – продажу будинку сторони не повідомили державного нотаріуса про те, що ОСОБА_4 в майбутньому повинна сплатити ОСОБА_3 борг за купівлю будинку, тому в договорі нічого не вказано за розстрочку платежу. Крім цього, з тексту розписки вбачається, що розписка написана ОСОБА_4 не на ім’я ОСОБА_3, гроші від ОСОБА_4 отримала ОСОБА_5, яка не була власником проданого житлового будинку.  

 Показання свідків, в частині несплати загальної вартості відчужуваного нерухомого майна, при укладенні та посвідчення договору купівлі - продажу житлового будинку державним нотаріусом,  суд не може прийняти до уваги, оскільки при укладанні згаданого договору, свідчення не є доказами. У зв’язку з вищевикладеним суд вважає, необхідним у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Суд не може прийняти до уваги доводи ОСОБА_4 та її представника – ОСОБА_10, щодо підтримки зустрічного позову, оскільки відповідно до договору купівлі – продажу житлового будинку від 20 червня 2008 року, ОСОБА_4 була попереджена державним нотаріусом про технічний стан проданого житлового будинку та правові наслідки продажу будинку неналежної якості. ОСОБА_4 погодилася з цим та підписала цей договір. ОСОБА_4 не надала до суду доказів спричинення ОСОБА_3 їй моральної шкоди. Тому, суд вважає необхідним у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 теж відмовити.      

КЕРУЮЧИСЬ СТ.СТ. 203 Ч. 3, 655, 656, 657, 692 ЦК УКРАЇНИ, СТ.СТ. 3, 5-8, 10, 11, 60, 212-215, 218, 294 ЦПК УКРАЇНИ,  

СУД,  

  В И Р І Ш И В :  

  В ЗАДОВОЛЕННІ ПОЗОВУ ОСОБА_3 ДО ОСОБА_4 З ВИКЛИКОМ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ, ЯКА ЗАЯВЛЯЄ САМОСТІЙНІ ВИМОГИ ЩОДО ПРЕДМЕТА СПОРУ: ОСОБА_5 ПРО СТЯГНЕННЯ МАТЕРІАЛЬНОЇ ТА МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ –   ВІДМОВИТИ   .  

  В ЗАДОВОЛЕННІ ЗУСТРІЧНОГО ПОЗОВУ ОСОБА_4 ДО ОСОБА_3 З ВИКЛИКОМ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ, ЯКА НЕ ЗАЯВЛЯЄ САМОСТІЙНИХ ВИМОГ ЩОДО ПРЕДМЕТА СПОРУ: ЗАВІДУЮЧОГО САРАТСЬКОЮ ДЕРЖАВНОЮ НОТАРІАЛЬНОЮ КОНТОРОЮ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ: СУЛАКОВА ІВАНА ІВАНОВИЧА ПРО СТЯГНЕННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ –   ВІДМОВИТИ   .  

  АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА НА РІШЕННЯ СУДУ ПОДАЄТЬСЯ ДО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЧЕРЕЗ САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ ПРОТЯГОМ ДЕСЯТИ ДНІВ З ДНЯ ЙОГО ПРОГОЛОШЕННЯ.  

  СУДДЯ  

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація