Справа № 2 – 3118
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2010 рік Енергодарськй міський суд Запорізької області
в складі головуючого - судді: Курач І.В.,
при секретарі : Сеник Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м . Енергодар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення боргу за договором позики.
Позовні вимоги мотивув тим , що 17.05.2010 року він уклав з ОСОБА_2 договір позики, на підставі якого передав у власність відповідачці грошові кошти в розмірі 1 365,0 грн., які вона прийняла і зобов’язалась на підставі п.5.1 Договору повернути в строк до 01.07.2010 року.
На підтвердження укладеного договору було складено розписку, підписану сторонами власноручно.
В установлений договором строк відповідач ОСОБА_2 борг не повернула.
На вимогу і пропозицію повернути гроші добровільно, відповідач відповів відмовою.
Просить суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики в розмірі 1 501,50 грн, яка складається з суми позики в розмірі 1 365,0 грн., та 136,50 грн. сума штрафу за невиконання зобов’язань за договорм позики, та судові витрати.
В судове засідання позивач не з’явився, надав заяву про слухання справи в його відсутність, в присутності його представника за договором – ОСОБА_3 ( а.с. 17,18), яка позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі. Пояснила , що перебувала з позивачем в трудових відносинах, працюючи продавцем. Не на її зміні виникла нестача, але позивач наполягав , щоб вона віддала гроші в розмірі 1365 грн.. Вона власноруч заповнила договір займа від 17.05.2010 року та написала розписку про отримання від позивача 1365,0 грн. В договорі була передбачена дата повернення боргу, та відповідальність за несвоєчасне повернення боргу у вигляді штрафу в розмірі 10% від непогашеної суми займа. На укладення договору займа наполягав позивач, тому вона його написала, але грошей не брала. На питання суду до правоохоронних органів з заявою на незаконні дії позивача вона не зверталась. Зараз не працює, має тяжке матеріальне становище. Просить суд в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши думку сторін, дослідив матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими , що підлягають задоволенню.
Нормативним обґрунтуванням позову є наступне.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики позикодавець передає позичальнику грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та якості.
Стаття 1047 ЦК передбачає, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Письмовим доказом наявності боргу у відповідача являється оригінал договору займа від 17.05.2010 року , укладений між сторонами по справі ( а.с.21), розписка відповідача про отримання від позивача 1 365,0 грн, згідно договору ( а.с.22).
П. 6.1 укладеного договору передбачена відповідальність позичальника за невиконання умов договору шляхом сплати на користь позичальника суми штрафу в розмірі 10% від непогашеної суми позики, що складає 136,50 грн..
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати ( а.с. 1,2).
Тобто вимоги позивача ґрунтовані на вимогах закону та укладеного договору. Невизнання позову відповідачем суд розцінює, як бажання уникнути матеріальної відповідальності, оскільки будь – яких доказів, які б спростовували укладеня договору займа від 17.05.2010 року та отримання грошей на підставі договору займа відповідачем до суду не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 526, 610, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 10,57- 60,88,130, 174 , 209, 212-215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 1 501,50 грн., та судові витрати в розмірі 171 грн. 00 коп. ( з яких - судового збору 51,0 грн. та 120,0 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи), а всього підлягає стягненню 1 672,50 грн..
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя : І.В.Курач.