Справа № 2-2552/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Енергодар 8 грудня 2010 року
Енергодарський міський суд Запорізької області у складі:
головуючого – судді: Федоренка О.І.;
при секретарі: Черкашиній О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» в особі Енергодарській філії до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, зустрічні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» в особі Енергодарській філії про розірвання договорів поруки,
ВСТАНОВИВ:
ВАТ Банк «БІГ Енергія» звернулося до суд з позовом в уточненому варіанті якого просить стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором та судові витрати. В позовній заяві зазначено, що 28.2.2007 року ВАТ Банк «БІГ Енергія» надало ОСОБА_1 (надалі позичальник) кредит у розмірі 23000 доларів США, строком до 27.2.2017 року зі сплатою 15% річних, про що був укладений кредитний договір № 07/57-02-2007 від 28.2.2007 року. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 повинна була щомісячно проводити погашення кредиту в розмірі 119 доларів США.
В забезпечення зобов’язань позичальника 28.2.2007 року був укладений іпотечний договір № 15/17-02-2007 згідно якого ОСОБА_1 в якості забезпечення зобов’язання передає в якості предмета іпотеки квартиру АДРЕСА_1.
Окрім того, в забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору були укладені договори поруки з ОСОБА_2 28.2.2007 року № 12/89-02-07 та з ОСОБА_3 1.6.2009 року № 12/1-06-2009 за якими, вони як поручителі взяли на себе обов'язок солідарно відповідати по зобов'язанням ОСОБА_1
ОСОБА_1 порушила умови договору, щодо графіку та умов погашення, у зв’язку з неналежним виконанням умов договору кредиту ВАТ Банк «БІГ Енергія» неодноразово з 9.9.2009 по 28.5.2010 року зверталося до ОСОБА_1, як боржника та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, як поручителів з вимогами повного погашення договору, які ними були отримані. Протягом визначеного договорами кредиту та поруки відповідачі кредит не погасили. У зв’язку з чим банком були нараховані штрафні санкції у розмірі встановленому умовами договору кредиту.
Станом на 9.8.2010 року заборгованість становить 28417,35 доларів США, що за курсом НБУ становить 224218,57 грн., які разом з 1700 грн. судового збору та 120 грн. витратами на ІТЗ розгляду справи позивач й просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку.
В свою чергу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4 звернулися до суду з зустрічними позовами про розірвання договорів поруки від 28.2.2007 року № 12/89-02-07 та від 1.6.2009 року № 12/1-06-2009, відповідно. Як підставу для розірвання договорів зазначає ч.2 ст.652 ЦК України, а саме змінилися обставини з причин, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення збільшення курсу долару США на дати укладання договорів в порівнянні з датою звернення позивача до суду.
Ухвалам суду від 20.9.2010 року зустрічні позови об’єднані в одне провадження з первинним.
В судове засідання сторони не з’явилися. Від представника ВАТ Банк «БІГ Енергія» та від всіх відповідачів за первинним позовом надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутністю. Представник ВАТ Банк «БІГ Енергія» позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, в задоволені вимог зустрічних позовів відмовити. Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги ВАТ Банк «БІГ Енергія» визнала у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечує. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своєї думки щодо позовних вимог ВАТ Банк «БІГ Енергія» не висловили.
Перевіривши докази по справі суд приходить до наступного.
Згідно ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як встановлено у судовому засіданні й проти чого не заперечують сторони 28.2.2007 року між ВАТ Банк «БІГ Енергія» і ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 07/57-02-2007 за яким остання отримала кредит в розмірі 23000 доларів США на строк до 27.2.2017 року зі сплатою 15% річних (п.1.1.-1.2. договору). Згідно п.1.3. договору ОСОБА_1 повинна була щомісячно проводити погашення кредиту по 192 долари США. В забезпечення зобов’язань позичальника банком, відповідно до п.2.1. договору прийнято в іпотеку трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.5-8).
28.2.2007 року укладений іпотечний договір згідно якого ОСОБА_1 в якості забезпечення виконання зобов’язання по кредитному договору № 07/57/02-2007 передала ВАТ Банк «БІГ Енергія» в якості іпотеки квартиру АДРЕСА_1 (а.с.20-22).
В забезпечення зобов’язань ВАТ Банк «БІГ Енергія» укладені договори поруки 28.2.2007 року № 12/89-02-07 з ОСОБА_2 та 1.6.2009 року № 12/1-06-2009 з ОСОБА_3 за п.1.1. яких вони поручаються перед банком за належне виконання ОСОБА_1 зобов’язань й у відповідності до п.1.2 договору несуть солідарну з ОСОБА_1 відповідальність за неналежне виконання нею умов кредитного договору (а.с.27,28).
Суд вважає, що уклавши договори кредиту та поруки, сторони погодилися з усіма суттєвими умовами цих договорів, щодо умов та способу їх виконання, визнавши їх. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526,527,530,536 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору у встановлений строк (термін) його виконання,
одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання.
Нормами ст.ст.610,611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають передбачені законом наслідки.
Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення позичальником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення частини позики, що залишилася.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Суд сприймає як належний доказ розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором (а.с.10-19), згідно якого вона дійсно допустила істотні порушення умов договору, щодо порядку та строків погашення й де окрім розрахунку заборгованості зазначені й штрафні санкції, передбачені умовами кредитного договору. Таким чином підлягає до стягнення заборгованість за кредитним договором в розмірі 28417,35 доларів США, що за курсом НБУ на 9.8.2010 року становить 224218,57 грн.
Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов’язань боржником.
Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За договорами поруки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 як поручителі несуть перед ВАТ Банк «БІГ Енергія» солідарну разом з ОСОБА_1 відповідальність тому й стягнення треба проводити в солідарному порядку.
Щодо вимог зустрічних позовних заяв про розірвання договорів поруки суд вважає наступне. Підстави для зміни або розірвання договору викладені в ст.ст.651,652 ЦК України, це істотні порушення договору однією з сторін або істотні зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору за згодою сторін якщо це не випливає із суті зобов’язання. В позовних заявах підставою для розірвання договору поруки зазначене збільшення курсу долару США відповідно до гривні що суттєво збільшує розмір зобов’язання. Курс долару США відповідно до гривні збільшився набагато раніше ніж банк звернувся з позовом до суду. Суду не надано доказів, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зверталися до ВАТ Банк «БІГ Енергія» з заявами про розірвання договорів поруки у зв’язку з зазначеною ними обставиною коли безпосередньо й відбулася зміна курсу долару, й отримали від банка відмову. Позови про розірвання договорів поруки надійшли до суду 20.9.2010 року, вже після звернення банку 16.8.2010 року з позовом про стягнення заборгованості, що суд вважає лише наміром ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уникнути виконання визначених договорами й визнаних ним зобов’язань, як поручителів.
На підставі вищенаведеного суд вважає, що вимоги про розірвання договорів поруки безпідставні й задоволенню не підлягають.
У відповідності до ст.88 ЦПК України, судові витрати розподіляються в межах задоволення позовних вимог. У зв’язку з чим підлягає стягненню з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ Банк «БІГ Енергія» понесені ним при зверненні до суду судові витрати: 1700 грн. – судового збору та 120 грн. – витрат на ІТЗ розгляду справи.
Керуючись ст.ст.526,527,530,533,536,549, 610,611,553,554,629,651,652,1050,1054 ЦК України та ст.ст.10,14,57-60,88,169,174,208-209,212-215,218,294 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ Банк «БІГ Енергія» заборгованість за кредитним договором в розмірі 28417,35 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 224218,57 грн., судовий збір у розмірі 1700 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді, в розмірі 120 грн.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.І. Федоренко