А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
10.11.10 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Демченка С.М. (головуючий), Машкаринця І.М., Гошовського Г.М. з участю прокурора Сочки І.І., підсудного ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями обвинувача – старшого помічника Берегівського міжрайонного прокурора, і захисника на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 08.09.10.
Цим вироком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Рівне, мешканець АДРЕСА_1, з вищою освітою, директор ТОВ «Інвест-Ексім», одружений, не судимий, засуджений за ч.2 ст. 332 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією засобу вчинення злочину.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням. Іспитовий строк визначено тривалістю в 2 роки.
Ухвалено: запобіжний захід щодо ОСОБА_3 змінити на підписку про невиїзд, речовий доказ – автомобіль НОМЕР_1 (кузов № НОМЕР_2) конфіскувати, свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу зберігати в справі.
Суд визнав ОСОБА_3 винним у тому, що він за попередньою змовою з невстановленими особами у період з 12 години 24.03.10 до 00 годин 25 хвилин 25.03.10 на належному йому автомобілі НОМЕР_1 перевіз з м. Києва до околиці с. Горонглаб Берегівського району Закарпатської області і передав невстановленій особі п’ятьох громадян Афганістану, які о 3 годині 05 хвилин 25.03.10 були затримані нарядом прикордонної варти в чотиристах метрах від державного кордону України на території Горонглабської сільської ради.
В апеляції, яку подав обвинувач, порушується питання про скасування вироку та направлення справи на новий розгляд до того ж суду в іншому складі. Не оспорюючи правильності встановлення судом фактичних обставин справи, юридичної кваліфікації діяння ОСОБА_3 обвинувач стверджує, що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину на особі підсудного. Вважає, що суд, звільнивши підсудного від відбування покарання з випробуванням, «знівелював» основну мету кримінального покарання та «показав на можливість уникнення від реального покарання, що може спровокувати безкарність у інших осіб».
Захисник у своїй апеляції просить вирок змінити виключивши з нього рішення про конфіскацію автомобіля НОМЕР_1 та повернувши його ОСОБА_3, як власнику, разом із свідоцтвом про реєстрацію цього транспортного засобу. Посилається на відсутність у справі доказів про те, що саме цей автомобіль був засобом вчинення злочину.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промови прокурора, який підтримав апеляцію обвинувача і заперечив проти задоволення апеляції захисника, пояснення підсудного і захисника, які просили виключити з вироку рішення про конфіскацію автомобіля НОМЕР_1, повернути його підсудному разом із свідоцтвом про реєстрацію, а апеляцію обвинувача залишити без задоволення як безпідставну, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляція захисника підлягає до задоволення, а апеляція обвинувача не підлягає, з таких підстав.
Факт перевезення підсудним за попередньою змовою з невстановленими особами на автомобілі з м. Києва до с. Горонглаб Берегівського району Закарпатської області п’ятьох громадян Афганістану з метою їх подальшого переправлення через державний кордон України, а також кваліфікація цього діяння за ч.2 ст. 332 КК України, як сприяння в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України за попередньою змовою групою осіб, в апеляціях не оспорюються.
При розв’язанні питання про те, який саме транспортний засіб був використаний підсудним для перевезення громадян Афганістану з м. Києва на околиці с. Горонглаб апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст. 323 КПК України суд обґрунтовує вирок тільки на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
На стадії досудового слідства, в судовому засіданні першої і апеляційної інстанцій ОСОБА_3 пояснив, що перевезення громадян з м. Києва до с. Горонглаб він здійснив на автомобілі «Тойота Ленд Крузер» світло-сірого «сріблястого» кольору, належному його знайомому, якого відмовився назвати, а не на власному автомобілі НОМЕР_1, як про це стверджується в обвинувальному висновку. Його автомобіль, кольору «зелений перламутр», у цей час перебував у несправному стані на стоянці біля супермаркету «Сільпо» по вул. Генерала Петрова в м. Ужгороді (т. 2 а.с. 60-69, 70-73, т. 3 а.с.167-171).
З досліджених у судовому засіданні пояснень затриманих громадян Афганістану та їх показань на очних ставках з ОСОБА_3 вбачається, що з м. Києва їх перевезли в автомобілі марки «Джип» або «Тойота Ленд Крузер» світло-сірого кольору, який вони здатні впізнати (т.1 а.с. 11-13, 14-16, 17-19, 20-22, 24-26, 27-29, 55-59, 60-64, 65-69, 70-74, 129-135, 137-145).
З протоколу огляду належного ОСОБА_3 транспортного засобу та свідоцтва про його реєстрацію НОМЕР_5 видно, що ним є легковий автомобіль універсал-В «Хюндай Туксон» сірого кольору з особливими прикметами: тонованими вікнами, зламаною ручкою задніх лівих дверей і тріщинами на передньому лівому і задньому правому бамперах (т.1 а.с.161-166, т. 3 а.с. 117).
З протоколів пред’явлення для впізнання транспортних засобів: легкового автомобіля універсал-Б «Хюндай Туксон» НОМЕР_1 світло-сірого, як зазначено в протоколі, кольору; автомобіля тої ж марки НОМЕР_3, але сірого кольору; і автомобіля універсал-Б «Тойота РАВ-4» НОМЕР_4, вбачається, що затримані громадяни Афганістану ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ні зовні, ні зсередини не впізнали автомобіль, належний ОСОБА_3 (НОМЕР_1), як той, на якому їх перевезли з м. Києва до місцевості неподалік державного кордону України (т.1 а.с. 167-170, 171- 174, 175-178). Іншим двом затриманим особам автомобілі для впізнання не пред’являлись.
З показань свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні вбачається, що він вдень 24.03.10 бачив автомобіль «Хюндай Туксон», належний ОСОБА_3, на звичному місці парковки в м. Ужгороді.
Як видно з протоколу судового засідання і вироку, суд першої інстанції дослідив ці джерела доказів, однак наявні в них фактичні дані щодо транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення громадян Афганістану з м. Києва до с. Горонглаб не проаналізував, не дав їм оцінки, і лише відкинувши показання свідка ОСОБА_9 як неправдиві, з тієї підстави, що цей свідок є товаришем підсудного, визнав автомобіль «Хюндай Туксон», належний ОСОБА_3, засобом вчинення злочину.
Між тим, зазначені докази не дають підстав стверджувати, що саме цей автомобіль був використаний ОСОБА_3 для перевезення громадян Афганістану з м. Києва до с. Горонглаб Берегівського району Закарпатської області.
Так, підсудний використання цього автомобіля категорично заперечив, свідки – затримані громадяни Афганістану, ствердили, що їх було перевезено на автомобілі марки «Джип» або «Тойота Ленд Крузер» і автомобіля, належного підсудному не впізнали. Автомобілі «Джип» та «Тойота Ленд Крузер» істотно відрізняються від автомобіля «Хюндай Туксон», але для впізнання зазначеним свідкам не надавались. Показання свідка ОСОБА_9 цим доказам не суперечать і не можуть бути відкинуті з підстави, наведеної у вироку.
За таких обставин немає і підстав стверджувати, що засобом перевезення громадян Афганістану з м. Києва до с. Горонглаб Берегівського району Закарпатської області був саме автомобіль НОМЕР_1, належний ОСОБА_3, а всі не спростовані сумніви з цього приводу підлягають тлумаченню на користь підсудного.
Визначення міри покарання з застосуванням ст. 75 КК України суд належно вмотивував у вироку. Доводи апеляції обвинувача про те, що судом «...не враховано ступеню тяжкості вчиненого злочину, характеру суспільної небезпеки даного злочину, особи засудженого та ставлення винної особи до пред’явленого обвинувачення», а також про те, що суд «...занадто м’яко поставився до особи підсудного та тяжкості вчинених ним злочинів, знівелював основну мету кримінального покарання...» не містять посилань на конкретні дані або обставини і суперечать фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
Твердження апелянта про те, що суд «...визначеним підсудному покаранням показав на можливість уникнення від реального покарання, що може спровокувати безкарність у інших осіб...» не може бути прийняте до уваги, як невмотивоване, таке, що суперечить матеріалам справи і не узгоджується з передбаченим у Кримінальному кодексі інститутом звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
апеляцію обвинувача залишити без задоволення, апеляцію захисника задовольнити.
Вирок Берегівського районного суду від 08.09.10 щодо ОСОБА_3 змінити. Виключити з мотивувальної частини вироку судження про використання ОСОБА_3 автомобіля НОМЕР_1, як засобу вчинення злочину, з резолютивної частини вироку - рішення про конфіскацію автомобіля НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, як засобу вчинення злочину.
Речовий доказ - автомобіль НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2 та свідоцтво про його реєстрацію НОМЕР_5 повернути ОСОБА_3, як власнику.
В решті цей вирок залишити без змін.
Судді :