Судове рішення #12674639

У Х В А Л А

ІМ`ЯМ      УКРАЇНИ

 23 грудня 2010 року                                                                                                         м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі   :

головуючого Стана І.В.

суддів Мишинчук Н.С., Марчука О.П.

з участю прокурора Міцовди К.,  розглянув у відкритому судовому засіданні  кримінальну справу за апеляцією  засудженого ОСОБА_1  на вирок  Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2010 року .

Цим вироком :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не судимий, засуджений за ч.1 ст. 122 КК України на один рік обмеження  волі. Справа № 11-700/10                                                                            номер рядка стаистичного звіту    4  

Головуючий у 1-й інстанції  Гримут В.І.  

Доповідач Мишинчук Н.С.  

Запобіжним заходом до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що  30 червня 2010 року о 20 год. в смт. Солотвино по вул. Спортивній біля магазину ?000 дрібниць” , будучи у стані алкогольного сп`яніння,  під час сварки умисно наніс потерпілому ОСОБА_2  декілька ударів область голови, від яких він впав на землю. Далі сівши на лежачого потерпілого, ОСОБА_1 продовжував наносити йому  удари  в область голови шматком цегли, заподіявши останньому  тілесні ушкодження середньої тяжкості.

В апеляції засуджений просить змінити вирок, перекваліфікувавши його дії з ч.1 ст. 122 на ст. 128 КК України з призначенням менш суворого покарання, а в частині вирішення цивільного позову скасувати - та направити на розгляд в порядку цивільного судочинства. Обгрунтовує тим, що фактичні обставини справи не відповідають висновкам суду. Судово-медична експертиза встановила, що  отримані потерпілим  середньої тяжкості  тілесні ушкодження у виді  забою потиличної ділянки голови, забою головного мозку,  могли виникнути    при падінні  потерпілого  та ударяння об бетонне покриття тротуару.  Інші виявлені тілесні ушкодження віднесені до легких. Апелянт  вважає, що він не міг нанести шматком цегли  в область потилиці лежачому потерпілому ці ушкодження, які у вироку визнав суд доведеними. В судове засідання для усунення сумнівів судово-медичний експерт не викликався. На його переконання він вчинив необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Крім того вважає, що призначене йому покаранння є надто суворе. Суд не врахував, що він раніше не судимий,  характеризується позитивно, одружений,має на утриманні неповнолітю дитину  і у вироку цих даних не зазначив.

Також апелянт не згідний з вирішенням цивільного позову. Вважає, що потерпілий не довів у чому  саме полягала моральна шкода і суд її стягнув з нього безпідставно  в такому розмірі.

В запереченні на апеляцію прокурор просить вирок залишити без зміни, а апеляцію без задоволення. Вказує, що суд вірно взяв до уваги показання дані підсудним на стадії досудового слідства з приводу нанесення тілесних ушкоджень потерпілому  і заподіяння ним середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Вважає висновки суду обгрунтованими. Щодо міри покарання, то таку суд призначив з урахуванням як пом`якшуючих так і обтяжуючих обставин та призначив мінімальний строк покарання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, виступ прокурора , який просив апеляцію залишити без задоволення, а вирок без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з таких підстав.

Суд першої інстанції  в повному обсязі перевірив фактичні обставини справи та дійшов обгрунтованого висновку про вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, призначивши  йому покарання   на підставі вимог ст. 65 КК України з урахуванням особи підсудного , суспільної небезпеки вчиненого, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання, на думку апеляційного суду, є достатнім та необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів. Підстав для його зміни апеляційний суд не вбачає.

Доводи апелянта про те, що суд невірно встановив фактичні обставини справи та що кваліфікація його дій за ч.1 ст. 122 КК України є помилковою, апеляційний суд відхиляє. Висновок суду про заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень грунтується на показаннях самого підсудного, потерпілого, свідків щодо характеру та послідовності нанесення  таких.  

Суд правильно дав  їм оцінку з урахуванням висновку судово-медичного експерта про  тяжкість, локалізацію та характер  отримання  таких потерпілим.  Посилання апелянта на те, що отримані потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження виникли від падіння та ударяння об тверде покриття землі, на кваліфікацію злочину не впливає. Як встановлено слідством, дії підсудного ОСОБА_1  полягали у  побитті потерпілого в лежачому стані , у життєво важливий орган – голову, з нанесенням побоїв твердим предметом – шматком цегли. Такі дії свідчать про  спрямованість умислу підсудного на умисне насенення  тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, і вважати, що вони були вчинені з необреженості,   ніяких підстав немає.

Є також необгрунтованим посилання апелянта на те, що суд не усунув  сумніви щодо судово-медичної експертизи. Як убачається з протоколу судового засідання, в учасників судового розгляду сумнівів  щодо висновків вказаної експертизи не виникало, клопотань з приводу цього ні підсудний, ні інші учасники не заявляли / а.с. 126/.

Доводам апелянта про те, що суд не врахував, що він є одруженим та має на утриманні дитину , апеляційний суд не може дати оцінку, оскільки  такі дані  нічим не підтверджені.

Щодо доводів апелянта про безпідставність вирішення  цивільного позову, апеляційний  суд вважає, що  суд першої інстанції позов потерпілого / а.с.121-122/  вирішив згідно вимог закону. Вирок суду містить обгрунтований висновок про його часткове задоволення. Підстав для скасування чи зміни вироку в цій частині, апеляційний суд також не вбачає.

 

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України,  апеляційний суд

                                                                      у х в а л и в  :

вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від  4 жовтня 2010 року, яким ОСОБА_1 засуджений за ч.1 ст. 122 КК України на один рік обмеження волі - залишити без зміни, а апеляцію засудженого – без задоволення.

  СУДДІ :

              

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація