Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2010 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Ковальчук Н.М., Василевича В.С.
з участю секретаря судового засідання Колесової Л.В.,
представника банку
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду від 8 липня 2010 року у справі за позовом ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового будинку,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Сарненського районного суду від 8 липня 2010 року позов ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового будинку задоволено. З відповідача ОСОБА_1 на користь банку стягнено 540568,2 грн. кредитної заборгованості; звернено стягнення на належні житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 600 кв. м за тією ж адресою; встановлено реалізацію предметів іпотеки провести відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку»; відповідачів виселено з житлового будинку АДРЕСА_1.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що суд першої інстанції не перевірив законності та обґрунтованості збільшення йому банком в односторонньому порядку відсоткової ставки за користування кредитом. Крім того, банк безпідставно відмовив йому в задоволенні його клопотання про перенесення строку погашення кредиту.
Покликаючись на ці обставини, апелянт просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши загальну суму його кредитної заборгованості на суму 9206,75 грн. неустойки та на суму 23535,1 грн. прострочених відсотків.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Частиною 3 ст. 303 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Судом установлено, що 25 червня 2008 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ «Брокбізнесбанк» кредитний договір № 269К-08 на суму 40000 доларів США під 16 % річних строком до 15 червня 2018 року, який був забезпечений заставою його житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 600 кв. м за тією ж адресою. 24 липня 2008 року в укладений сторонами кредитний договір було внесено зміни і розмір кредиту був збільшений до з 40000 до 59000 доларів США.
Позичальник узяті на себе зобов’язання перед банком за укладеним кредитним договором порушив. Ці обставини сторонами не оспорюються.
Станом на 13 січня 2010 року сума кредитної заборгованості відповідача становила 540568,2 грн., з яких 448114,05 грн. заборгованості за кредитом, 59712,3 грн. процентів за користування кредитом, 9206,75 неустойки за несвоєчасне виконання кредитного зобов’язання та 23535,1 грн. штрафу за відмову від страхування предмета іпотеки.
Тому відповідно до чинного законодавства та умов укладених сторонами кредитного й іпотечного договорів суд першої інстанції прийшов до цілком правильного висновку про обов’язок відповідачів погасити допущену кредитну заборгованість перед банком.
Не заперечуючи підставності позовних вимог, ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі посилався лише на те, що суд першої інстанції не перевірив законності та обґрунтованості збільшення йому банком в односторонньому порядку відсоткової ставки за користування кредитом. Крім того, банк, на думку відповідача, безпідставно відмовив йому в задоволенні його клопотання про перенесення строку погашення кредиту.
Проте з матеріалів справи вбачається, що відсоткова ставка за користування кредитом банком відповідачу не збільшувалася.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги відповідача про невиконання позивачем щодо нього рекомендацій НБУ про реструктуризацію кредитної заборгованості, то вони не заслуговують на увагу, оскільки реструктуризація кредитної заборгованості є правом, а не обов’язком комерційного банку.
Підстав для звільнення відповідача від сплати 9206,75 грн. неустойки за несвоєчасне виконання кредитного зобов’язання та 23535,1 грн. штрафу за відмову від страхування предмета іпотеки (який (штраф) апелянт помилково вважав «простроченими відсотками») колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, задовольнивши одночасно вимоги банку про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором та про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд фактично здійснив стягнення з відповідача у подвійному розмірі.
Правильним вбачається, що у такому випадку суд повинен був зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а розрахунок суми заборгованості зазначити у мотивувальній частині рішення.
Крім того, ч. 3 ст. 109 ЖК України та ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачає можливість виселення у судовому порядку у випадку звернення стягнення на передане боржником в іпотеку жиле приміщення лише з дотриманням обов'язкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця.
Проте при вирішенні спору суд першої інстанції на ці вимоги закону уваги не звернув, через що задоволення позовних вимог банку про виселення відповідачів є передчасним.
У зв’язку з наведеним рішення місцевого суду підлягає частковому скасуванню та зміні.
На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 109 ЖК України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сарненського районного суду від 8 липня 2010 року в частині, що стосується виселення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з житлового будинку АДРЕСА_1, скасувати.
ПАТ «Брокбізнесбанк» у задоволенні цих позовних вимог відмовити.
Рішення Сарненського районного суду від 8 липня 2010 року частково змінити, виклавши абзаци 2 і 3 його резолютивної частини у такій редакції:
«У рахунок погашення 540568,2 (п’ятсот сорок тисяч п’ятсот шістдесят вісім) грн. кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Брокбізнесбанк» звернути стягнення на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 і є предметом іпотечного договору № 269К-08/і від 25 червня 2008 року, а саме – на житловий будинок № 43а з надвірними будівлями на вул. Старицького в м. Сарнах Рівненської області та на земельну ділянку загальною площею 600 кв. м для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за цією ж адресою».
В решті рішення місцевого суду залишити без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: