Апеляційний суд Рівненської області
У Х В А Л А
Іменем України
22 грудня 2010 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати по розгляду кримінальних справ та матеріалів про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області у складі:
головуючого-судді - Полюховича О.І.
суддів – Сачука В.І., Міщенко О.А.
з участю : прокурора – Козінської Ю.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Рівненського районного суду від 29 вересня 2009 року,
Цим вироком,
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року в с.Ромейки Володимирецького району Рівненської області, громадянин України, з вищою освітою, не одружений, який працював генеральним директором ТзОВ «Фіко-Груп», раніше не судимий, проживав в АДРЕСА_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року,
- виправданий за ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.2 ст.364, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України за відсутністю в його діях складу даних злочинів.
Судом знято арешт на майно ОСОБА_1, який був накладений в ході досудового слідства, скасовано запобіжний захід у вигляді застави.
Судом також вирішено питання щодо речових доказів по справі.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, будучи засновником та генеральним директором ЗАТ «Концерн Фіко-Груп», шляхом зловживання своїм службовим становищем, у 1997-1998рр організував умисне заволодіння майном ВАТ «Бабино-Томахівський цукровий завод», що в Гощанському районі Рівненської області, в особливо великих розмірах – на суму 1 683 442 грн 43 коп, а також зловживав своїм службовим становищем усупереч інтересам служби та умисно складав завідомо неправдиві офіційні документи, що спричинило тяжкі наслідки інтересам юридичної особи – ВАТ «Бабино-Томахівський цукровий завод» на суму 841 126 грн.
Злочини, за висновком органів досудового слідства , вчинено за таких обставин.
ОСОБА_1, будучи засновником із 67 % акцій, що давало йому право діяти як власнику від імені Концерну та займаючи посаду генерального директора ЗАТ «Концерн Фіко-Груп», розробив схему, за якою дане товариство мало одержати від ВАТ «Бабино-Томахівський цукровий завод» майно, як наче б то по зобов’язаннях за поставлений у грудні 1997 року мазут в кількості 3075,59 т в обмін на цукор, відповідно до договору від 16 жовтня 1997 року №108/97, використавши при цьому лист про визнання цукровим заводом фіктивної претензії на суму 2 586 801 грн. Для цього ОСОБА_1 склав, а ОСОБА_2, як заступник директора цукрового заводу, підписав завідомо неправдивий договір за №108\97 від 18 серпня 1997 року, який є ідентичним з договором від 16 жовтня 1997 року , акт прийому-передачі мазуту від 3 вересня 1997р та доповнення до договору від 18 серпня 1997р, датоване 27 березня 1998 року, за яким товариство зобов’язувалось передати концерну товарно-матеріальні цінності та виконати роботи на суму претензії.
________________________________________________________________________________
Справа №11-462\10 головуючий в 1-й інстанції – Лопацький В.А.
Категорія: ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.2 ст.364, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України доповідач - Полюхович О.І.
Складені і підписані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказані документи ОСОБА_3, який був призначений головою правління товариства ВАТ «Бабино-Томахівський цукровий завод» з липня 1998 року, завірив печаткою товариства.
Крім того, відповідно до договору за №1\98-9 від 12 вересня 1998 року укладеного між ЗАТ «Концерн Фіко_Груп», ДП «Бабин-цукор» та ВАТ «Бабино-Томахівський цукровий завод», цукровий завод мав виконати роботи по підготовці заводу до виробництва цукру, а саме: транспортні витрати по сировинному відділу в сумі 81 978 грн; авто послуги по перевезенню цукрового буряка і матеріалів на суму 3 580грн 90 коп; витрати на експлуатацію машин і обладнання заводу в сумі 80 863 грн 70 коп; загально-виробничі витрати на суму 2999 768 грн 90 коп; загально-господарські витрати в сумі 234 745 грн 60 коп, а всього на суму 841 126 грн, які мали бути передані ДП «Бабин-цукор» і за які мало розрахуватися ЗАТ «Концерн Фіко-Груп».
Зазначений об’єм робіт , відповідно до складеного кошторису, був виконаний товариством (цукровий завод) і в жовтні 1998 року переданий ЗАТ «Концерн Фіко Груп» .
ОСОБА_1, діючи з умислом уникнення від сплати коштів за виконання даного договору, склав, наведені вище фіктивні офіційні документи про одержання вказаних послуг в рахунок зобов’язань товариства (цукровий завод) перед концерном.
ОСОБА_1 інкримінується вчинення злочинів, передбачених:
- ч.3 ст.27 ч.5 ст.191 КК України , тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, вчинення злочину в організованою групою та в особливо великих розмірах;
- ч.3 ст.28 ч.2 ст.364 КК України, тобто зловживання своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки інтересам юридичної особи, в складі організованої злочинної групи;
- ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України, тобто складання завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки , в складі організованої злочинної групи.
Виправдовуючи ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу злочинів, суд зазначив у вироку, що висновки органів досудового слідства спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами. При цьому, на переконання суду, органи досудового слідства неправильно оцінили зібрані у справі докази.
В поданій на вирок суду апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. В обгрунтування апеляції прокурор зазначив, що вирок суду є необгрунтованим та незаконним у зв’язку з однобічністю та неповнотою судового слідства, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та істотними порушеннями кримінально-процесуального закону України. Прокурор в своїй апеляції зазначила, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновки судово-бухгалтерської експертизи, не врахував, що претензія концерну до цукрового заводу є безпідставною, оскільки не підтверджується ні матеріалами ревізії, ні висновком експертизи. Крім того, суд залишив поза увагою той факт, що товаро-матеріальні цінності заводу були передані концерну під час податкової застави, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2 засуджені за вчинення злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, яка підтримала апеляцію, думку представника Федорчука В.Є. про залишення вироку без зміни, а апеляції – без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи виправдувальний вирок відносно ОСОБА_1, суд першої інстанції проаналізував та дав оцінку як доказам, які були зібрані в ході досудового слідства так і отриманим в судовому засіданні, і свої висновки про те, що пред’явлене ОСОБА_1 досудовим слідством обвинувачення за ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.2 ст.364, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366 КК України не знайшло свого об’єктивного підтвердження, належним чином мотивував.
Посилаючись на невинність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, суд першої інстанції обґрунтовано послався на покази виправданого, в яких він заперечував заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, складання завідомо неправдивих офіційних документів та зловживання службовим становищем, в складі організованої злочинної групи.
ОСОБА_1 вказав, що 18 серпня 1997 року між ЗАТ «Концерн Фіко-Груп» та «Бабино-ТОмахівським цукровим заводом» було укладено угоду про поставку цукровому заводу 3040,8 т мазуту марки М-100 в обмін на цукор.
У вересні 1997 року концерн поставив, а завод прийняв 3075,59 т мазуту марки М-100.
Оскільки завод, всупереч умовам договору від 18 серпня 1997 р та аналогічного договору від 16 жовтня 1997 р , не провів розрахунок із концерном, то «Концерн Фіко-Груп» пред’явив заводу претензію на суму 2 596 801 грн 23 коп, включаючи суму основного боргу, пеню, інфляційні нарахування, відсотки за користуванням кредитом, штраф за порушення строків поставки.
14 серпня 1998 року загальними зборами акціонерів ВАТ «Бабино-Томахівський цукровий завод» було прийнято рішення про передачу основних фондів заводу , які задіяні в переробці сировини, в довгострокову оренду АТ «Фіко-Груп» з правом послідуючого викупу.
Показання ОСОБА_1 підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2, які пояснили, що концерн поставив цукровому заводу мазут в кількості та в строки передбачені угодами, однак завод перебував у скрутному матеріальному становищі і не мав можливості вчасно провести розрахунки із «Концерном Фіко-Груп». Свідки вказали, що задля збереження заводу, в серпні 1998 року загальними зборами акціонерів передали основні засоби заводу в оренду концерну з подальшим викупом.
Ці висновки суду підтверджуються оголошеними в судовому засіданні та приведеними у вироку письмовими доказами по справі: угодами між концерном та цукровим заводом на поставку мазуту в обмін на цукор №108\97 від 18 серпня та 16 жовтня 1997 року ( т.1 а.с.38, 23-231); актом прийому-передачі мазуту від 3 вересня 1997 року (т.1 а.с. 39, 53, 54, 218); товаро-транспортними накладними №100406, №100403 (т.1 а.с.52, 184-188); претензією (т.1 а.с.47,т.2 а.с.236); протоколом загальних зборів ВАТ «Бабино-Томахівський цукровий завод» №1 від 14 серпня 1998 року про передачу основних фондів цукрового заводу в довгострокову оренду АТ «Фіко-Груп» з правом послідуючого викупу (т.4 а.с.247-257); актом прийому-передачі основних засобів від 23 жовтня 1998 р (т.5 а.с.223-225).
Виходячи з наведеного , суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не заволодівав чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, не зловживав своїм службовим становищем всупереч інтересам служби в складі організованої злочинної групи, не складав завідомо неправдиві офіційні документи.
Посилання прокурора в апеляції на те, що висновки суду , викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи та те, що судом не взято до уваги висновки судово-бухгалтерської експертизи , претензія концерну є безпідставною, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 засуджені за вчинення даних злочинів не заслуговують на увагу.
Висновок експертизи має доказове значення у справі тільки тоді , коли є мотивованим та науково обґрунтованим і містить посилання на матеріали , які використовувалися під час дослідження поставлених питань.
Суд першої інстанції висновки судово-бухгалтерської експертизи визнав недопустимим доказом, оскільки експерт Вуїв В.С. не мав права розглядати питання юридичної відповідальності , про що вказано в листі Міністерства юстиції України від 15 вересня 2003 року.
Претензія концерну, на безпідставність якої вказує прокурор, визнана ВАТ «Бабино-Томахівським цукровим заводом», що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 Щодо передачі майна цукрового заводу в оренду концерну - дане рішення було прийнято загальними зборами акціонерів ВАТ «Бабино-Томахівський цукровий завод» 14 серпня 1998 р (т.4 а.с.247-257).
Доводи прокурора про засудження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не спростовують висновків суду першої інстанції і не доводять винності ОСОБА_1 в кримінально-каранних діяннях .
На підставі наведеного та керуючись ст..ст.365,366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Вирок Рівненського районного суду від 29 вересня 2009 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції , без задоволення.
Судді :
Полюхович О.І. Міщенко О.А. Сачук В.І.
Підпис Підпис Підпис
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: О.І.Полюхович