Справа № 2-13283/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Башмакова Є.А.
при секретарі - Жук Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та штрафних санкцій,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. Позивач в своєму позові, а його представник в судовому засіданні посилалися на те, що 20 березня 2008 року відповідач взяв у нього в борг грошові кошти в сумі 1 000 000 (один мільйон) доларів США 00 центів та зобов’язався до 20 березня 2010 року вказані грошові кошти повернути в повному обсязі з урахуванням процентів. Про надання боргу було укладено договір займу, в якому відповідач підтвердив свій борг, визначено термін його повернення. Але борг відповідач в зазначений термін не повернув, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого. Після звернення позивача до суду, відповідач так і не повернув суму боргу, але і не заперечував про її наявність. Позивач прохав стягнути з відповідача обумовлений в договорі борг в сумі 1 000 000 (один мільйон) доларів США 00 центів що згідно офіційного курсу НБУ станом на дату підписання даного договору еквівалентно 5 050 000 (п’яти мільйонам п’ятдесяти тисячам гривень), також штрафні санкції у розмірі 20 % від суми позики, що складає 200 000 (двісті тисяч доларів США, 00 центів), що згідно офіційного курсу НБУ станом на дату підписання договору безвідсоткової позики еквівалентно 1 010 000 (одному мільйону десяти тисячам гривен), а також витрати по сплаті судового збору 1700 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу 120 грн., задовольнивши позов в повному обсязі.
Представник відповідача пред’явлені позовні вимоги визнала у повному обсязі, не заперечувала проти задоволення позову.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20 березня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір безвідсоткової позики.
Відповідно до п.2.1.Договру, позикодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 1 000 000 (один мільйон) доларів США 00 центів, що згідно офіційного курсу НБУ станом на дату підписання даного договору еквівалентно 5 050 000 (п’яти мільйонам п’ятдесяти тисячам) гривень.
Факт передачі позивачем відповідачу зазначеної суми грошових коштів підтверджується розпискою, підписаною відповідачем 20 березня 2008 року.
Згідно умов Договору, ОСОБА_2 взяв на себе зобов’язання повернути борг в повному обсязі в строк до 20 березня 2010 року.
Борг відповідач у зазначений термін не повернув, на прохання позивача повернути суму боргу, виражене у листі від 10.07.2010 року, відповідач не відповів нічого, тому позивач був вимушений звернутися з позовом до суду. На день подання позову остаточна сума боргу з урахуванням передбачених законом і сторонами витрат, процентів становить 6 061 820,00 грн.
У відповідності до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна особа зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вбачається з ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов, може бути пред’явлена розписка позичальника.
В судовому засіданні встановлено, що кошти у позивача відповідач у вказаній сумі дійсно брав, було складено договір про суму боргу та термін повернення грошей. Відповідач умови договору позики не виконав і гроші не повернув, що і не заперечував його представник у судовому засіданні.
Суд приймає до уваги також і ті обставини, що свої зобов’язання по договору позики позивач виконав повністю, термін повернення грошей закінчився, відповідач в добровільному порядку грошей не повертає, коштами користується до теперішнього часу. Сам борг виник в 2008 році, але він продовжувався та продовжується і зараз, правовідносини триваючі і продовжуючі, борг підтверджений угодою (договором).
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З договору безвідсоткової позики від 20.03.2008 року вбачається, що сторони обумовили суму процентів за користування грошима, ця сума процентів і відображена в розрахунку позивача, з яким погодився відповідач, а саме: штрафні санкції у розмірі 20 % від суми позики, що складає 200 000 (двісті тисяч доларів США, 00 центів), що згідно офіційного курсу НБУ станом на дату підписання договору безвідсоткової позики еквівалентно 1 010 000 (одному мільйону десяти тисячам гривен).
За таких обставин суд вважає, що викладені позивачем обставини знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, позовні вимоги ґрунтується на законі та підлягають задоволенню.
Таким чином, суд вважає можливим, стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 5 050 000 (п’ять мільйонів п’ятдесят тисяч) гривень та штрафні санкції у розмірі 1 010 000 (один мільйон десять тисяч) гривень.
Крім того у відповідності зі ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700 гривень та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 120 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3.19, 55, 124 Конституції України; ст.ст.525, 526, 625, 1046-1050 ЦК України; ст.ст.10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 5 050 000 (п’ять мільйонів п’ятдесят тисяч) гривень, штрафні санкції у розмірі 1 010 000 (один мільйон десять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700 гривень та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 120 гривень.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя: Є.А. Башмаков