КОПІЯ
Справа №11-707 2010 року Головуючий в 1-й інстанції Курнос С.О.
Категорія ст. 186 ч.1 КК України Доповідач Задворний О.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого судді Ковтуна В.П.
суддів - Задворного О.Л., Курдзіля В.Й.
з участю прокурора Лугового О.Л.
та засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями: ст. помічника прокурора Летичівського району та засудженого ОСОБА_1 на вирок Летичівського районного суду від 14 вересня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харцизьк Донецької області, мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні малолітня дитина, непрацюючого, раніше судимого: 01 лютого 2002 року Донецьким апеляційним судом за ст. 93 КК України 1960 року на 10 років позбавлення волі. Звільнений умовно-достроково постановою Краснолуцького міського суду Луганської області від 28.03. 2007 року на 3 роки 3 місяці 12 днів, -
засуджено за ст. 186 ч.1 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України остаточно ОСОБА_1 призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Засуджений утримується під вартою з 04 липня 2010 року.
Питання про речові докази вирішено на підставі ст. 81 КПК України.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він приблизно о 12 год. 20 хв. 04 липня 2010 року на 331 км + 400 м автодороги „Стрій-Тернопіль-Знамянка”, неподалік с. Лісоберезівка Летичівського району, відкрито викрав з-за пазухи ОСОБА_2 105 грн. і втік з місця вчинення злочину.
В своїй апеляції прокурор, не оспорюючи доведеності вини та кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду скасувати у зв’язку з м’якістю призначеного покарання і постановити новий, яким ОСОБА_1 за ч.1 ст. 186 КК України призначити 3 роки позбавлення волі, а за сукупністю вироків, на підставі ст. 71 КК України, остаточно – 5 років позбавлення волі.
Зазначає, що при призначенні покарання суд не в повній мірі врахував тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину стосовно особи похилого віку під час умовно – дострокового звільнення і те, що за місцем проживання він характеризується посередньо, не працює.
Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просить пом’якшити покарання.
Вважає, що суд належним чином не врахував його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність роботи, сім'ї та дитини. Просить врахувати думку потерпілої, яка просила не позбавляти його волі і те, що злочин вчинив внаслідок тяжкого матеріального становища.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення: прокурора підтримку апеляції, засудженого ОСОБА_1 про необхідність пом’якшення йому покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають до задоволення.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна при наведених у вироку обставинах ґрунтується на зібраних у справі доказах, не оспорюється в апеляціях, як не оспорюється апелянтами і правильність кваліфікації дій засудженого.
Відповідно до ст. 299 КПК України суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які в подальшому не могли бути оспорені в апеляційному порядку і, обмежившись лише допитом засудженого та потерпілої, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 та правильно кваліфікував його дії за ст. 186 ч.1 КК України.
Таке рішення суду відповідає вимогам закону.
У зв’язку з цим фактичні обставини справи не є предметом розгляду в апеляційному суді.
Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.
При цьому суд правильно визнав, що засуджений щиро розкаявся у скоєнному і сприяв розкриттю злочину, має сім'ю та малолітню дитину, попросив вибачення у потерпілої, яка просила його суворо не карати.
За таких обставин колегія суддів не може погодитись з твердженням прокурора про призначення засудженому явно несправедливого покарання внаслідок його м’якості.
Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_1 раніше судимий і новий злочин вчинив в період умовно-дострокового звільнення, підстав для пом’якшення покарання, про що порушено питання в його апеляції, не вбачається.
Це покарання за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
вирок Летичівського районного суду від 14 вересня 2010 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляції ст. помічника Летичівського району та засудженого ОСОБА_1 – без задоволення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду
Хмельницької області О.Л. Задворний