Справа №22ц-11719,2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Дзиговський Ю.В.
Категорія: 42 Доповідач – Стародубець М.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця « 30 » дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого – Пузанової Л.В.
Суддів: Стародубця М.П.,
Фурман Т.Г.
при секретарі – Красношапка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від «18» жовтня 2010 року в справі
за позовом
акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» до ОСОБА_3 про виселення із займаного приміщення та стягнення заборгованості за проживання,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 року акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення із займаного приміщення та стягнення заборгованості за проживання.
Позивач зазначав, що відповідач перебував з ним у трудових відносинах, припинення яких сталося за волевиявленням працівника. В період роботи він був поселений до гуртожитку по АДРЕСА_1, оплату за проживання в якому не здійснює.
Посилаючись на те, що останній не виконує домовленості щодо своєчасної оплати за проживання, не перебуває з ним у трудових відносинах, просив суд виселити його із кімнати АДРЕСА_1, стягнути з відповідача на його користь заборгованість за проживання в сумі 3306,93 грн. та судові витрати.
Рішенням від 18 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» заборгованість за проживання в сумі 3306,93 грн. та судові витрати в розмірі 171 грн.
В решті позовних вимог відмовив.
В апеляційній скарзі акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот» просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про виселення скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити ці вимоги, зазначаючи, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку зібраним у справі доказам, не застосував норми матеріального права, дія яких поширюється на спірні правовідносини, та постановив в цій частині незаконне рішення.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить її відхилити, а рішення суду, як законне й обґрунтоване, залишити без змін.
Заслухавши доповідача, і осіб, які з’явилися у судове засідання, перевіривши правильність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виселення відповідача із гуртожитку, суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини регулюються нормами Житлового кодексу України, які позивач в позовній заяві не зазначав.
Проте, погодитись із зазначеними висновками суду, як такими, що не ґрунтуються на нормах процесуального закону та суперечать матеріалам справи, колегія суддів не може і вважає за потрібне рішення місцевого суду в цій частині скасувати і при наявності в матеріалах справи достатніх доказів про права та охоронювані законом інтереси сторін у відповідності до положень ст. 309 ЦПК України ухвалити нове.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, з 07.04.2008 року сторони перебували у трудових відносинах, які 30.11.2008 року припинені у зв’язку з переводом працівника на роботу до філії позивача – «Херсонський суднобудівний судноремонтний завод ім. Комінтерну».
До вказаної особи відповідач не працевлаштувався і визначився щодо своїх трудових прав на власний розсуд, порушення яких не підтвердив належними та допустимими доказами при розгляді цієї справи.
В період трудових відносин останній без додержання роботодавцем визначеного законом порядку був поселений до гуртожитку по АДРЕСА_1, в якому на час вирішення спору проживає в кімнаті АДРЕСА_1, однак оплату за це тривалий час не здійснює.
З серпня 2010 року за договором підряду він працює у ТОВ «Спеціалізірована механізована колона №25».
Оскільки відповідач звільнився з підприємства за власним волевиявленням, а не з поважних причин чи ініціативою роботодавця, пропрацював менше 5 років та не відноситься до визначеного ст. 125 ЖК України переліку осіб, яких не може бути виселено із займаного приміщення без надання іншого, колегія суддів за правилами ч.2 ст.132 ЖК України вважає за можливе задовольнити позовні вимоги акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» та виселити ОСОБА_3 із займаного ним житла без надання іншого.
Подана до суду позовна заява відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, яка не зобов’язує позивача зазначити в ній конкретну норму матеріального права, дія якої поширюється на спірні правовідносини. Передбачені житловим законодавством підстави позову виселення відповідача із займаного житла чітко вказані позивачем у додатково поданій суду заяві від 13.10.2010 року /а.с. 40/.
В решті рішення місцевого суду сторонами не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не переглядалося.
На підставі ч.2 ст.132 ЖК України, керуючись ст.ст. 303,307-309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» задовольнити.
Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 18 жовтня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення із займаного приміщення скасувати і ухвалити нове.
Виселити ОСОБА_3 із кімнати АДРЕСА_1 гуртожитку по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
В решті рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна:
Суддя: М.Стародубець
бт.