ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
|
"13" листопада 2007 р. |
Справа № 9/179-4100 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
Розглянув справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1АДРЕСА_1.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Взуття" вул. Збаразька, 18, м.Тернопіль.
За участю представників від:
позивача: ОСОБА_1, свідоцтво .
відповідача: Гонта М. С., довір .
роз'яснивши у розпочатому судовому засіданні представникам сторін та третьої особи права та обов'язки учасників господарського процесу згідно з ст.ст. 22, 29 ГПК України,
Встановив:
Позивач , Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, м. Тернопіль, звернувся у вересні 2007 р. до господарського суду з позовом до Відповідача , Товариства з обмеженою відповідальністю „Взуття”, про стягнення 33 400 грн. заборгованості , яка виникла внаслідок невиконання Відповідачем зобов'язань з оплати наданих Позивачем у відповідності до договору від 05 квітня 2004 р. правових послуг.
Стверджував, що за умовами договору Відповідач зобов'язувався оплатити 33 400 грн. без ПДВ у трьохмісячний строк з моменту закінчення терміну дії договору , 30 червня 2004 р., за умови відсутності письмових претензій. Між тим, не зважаючи на відсутність претензій до роботи виконавця та підписання обома сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт , станом на жовтень 2004 р. , Відповідач , як замовник, своїх грошових зобов'язань не виконав, тому просить позов задовольнити.
У процесі розгляду справи Позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог та просить стягнути з Відповідача борг з урахування індексу інфляції 47 474,52 грн. за період з жовтня 2004 р. по вересень 2007 р. та 3006 грн. процентів річних за цей же період .
Крім того, Позивачем поставлено питання про збільшення розміру вимог з підстав невиконання Відповідачем грошових зобов'язань за аналогічними договорами про надання юридичних послуг , але укладеними між ними 03 липня 2004 р., 01 жовтня 2004 р. та 06 грудня 2004 р.
Заслухавши думку представників сторін, суд приходить до переконання про можливість часткового задоволення клопотання Позивача про збільшення розміру позовних вимог лише на суму збільшення суми боргу у розмірі 33 400 грн. за рахунок індексу інфляції та трьох відсотків річних , з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Однак, Позивач збільшив ціну позову за рахунок вимог, які не поєднані між собою підставами виникнення та поданими доказами , адже матеріально-правові вимоги про стягнення 33 400 грн. заборгованості ґрунтуються на невиконанні Відповідачем конкретного зобов'язання , підставою виникнення якого є договір про надання юридичних послуг від 05 квітня 2004 р. , та спираючись на акт здавання-передачі виконаних робіт від 30 червня 2004 р. , копію договору купівлі-продажу від 08.04.2004 р. та пояснення фізичних осіб, які підтверджують здійснення діяльності Позивачем, спрямованої на передачу належного ТзОВ „Взуття” не житлового приміщення новому власнику - гр.. ОСОБА_2 , а також оформлення за останнім прав землекористування , у той час, коли Позивач, згідно із заявою про збільшення позовних вимог , просить стягнути борг з урахуванням індексу інфляції та процентами річних за договорами , що укладені між сторонами 03 липня 2004 р., 01 жовтня 2004 р. та 06 грудня 2004 р. та доводяться актами приймання передачі виконаних робіт від 30 вересня 2004 р. на суму 10 800 грн. , від 30 листопада 2004 р. на суму 56 000грн. та від 28.12.2004 р. на суму 23400 грн.
Таким чином, суд вважає, що Позивачем неправомірно, усупереч ч. 1 ст. 58 ГПК України , збільшено ціну позову , відтак, залишає без задоволення його клопотання у частині збільшення позовних вимог на загальну суму 124 098,39 грн ., у тому числі :
- на суму 14 437,54 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з січня 2005 р. по вересень 2007 р. та 891 річних ,які ґрунтуються на невиконанні Відповідачем грошового зобов'язання за договором від 03 липня 2004 р.;
- на суму 72 893,08 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з березня 2005 р. по вересень 2007 р. та 4200 грн. річних , які ґрунтуються на невиконанні Відповідачем грошового зобов'язання за договором від 01 жовтня 2004 р;
- на суму 29 976,77 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з квітня 2005 р. по вересень 2007 р. та 1700 грн. річних, які ґрунтуються на невиконанні Відповідачем грошового зобов'язання за договором від 06 грудня 2004 р..
Відповідач вимоги заперечує та, посилаючись на припис закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996-ХІУ , зазначає, що поданий Позивачем акт прийому-передачі робіт не може вважатися належним та допустимим доказом надання правових послуг через відсутність у ньому зафіксованого змісту й обсягів виконаної Позивачем роботи, а також відомостей про те, де і коли надавалися юридичні послуги.
До того ж Відповідач стверджує , що ОСОБА_1 , будучи довіреною особою директора та учасників ТзОВ „Взуття” представляла їх інтереси , для чого їй надавалися чисті аркуші з підписами директора, засвідчені печаткою Товариства, та припускає, що текст договору міг бути нанесений ОСОБА_1 поверх наданих їй цих аркушів .
У судовому засіданні 25.10.2007 р . в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалися перерви до 10-40 год. 12.11.2007 р. та з 12.11.2007 р. до 10.00 год . 13.11.2007 р. для надання сторонам можливості підготовки обґрунтування своїх доводів у зв'язку із поданням обома сторонами додаткових документів .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оцінивши докази, подані сторонами , господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто, а у випадках, прямо передбачених договором, може покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
З наведеного випливає юридична сутність зобов'язання про надання послуг, як консенсуального , двостороннього та відплатного договору , предметом якого є отриманий замовником корисний ефект від вчинення виконавцем певної діяльності або певних дій, що носить нематеріальний характер, на відміну від договору підряду, де наслідком роботи підрядника є створення нової речі або зміни (покращення) споживчих якостей вже існуючої речі.
У зв'язку з цим важливою характеристикою дій або певної діяльності виконавця для замовника є якість послуги, яка надається.
У свою чергу , про що свідчить ч. 1 ст. 901 ЦК України, зміст зобов'язань замовника полягає в оплаті наданої виконавцем послуги , якщо інше не встановлено договором, але , на відміну від підряду , замовник позбавлений обов'язку прийняти надану послугу.
Відповідно до частин 2 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Предмет договору від 05.04.2004 р., умови щодо обов'язків виконавця та замовника , строку дії договору , вартість послуги виконавця вказують на те, що між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, необхідних для договору про надання юридичних послуг .
Так, з огляду на пункт 3 договору, до змісту зобов'язань замовника віднесено своєчасне забезпечення ним виконавця всім необхідним для виконання даних йому доручень, у тому числі документами , нормативними актами, канцелярським приладдям, робочим місцем, транспортними засобами, здійснення оплат витрат , необхідних для виконання виконавцем доручень , та оплата послуг виконавця у розмірі 33 400 грн. без ПДВ протягом трьох місяців з моменту закінчення терміну дії договору , тобто з 30 червня 2004 р , за умови відсутності письмових претензій сторін щодо наданих послуг ( пункти 5 , 4.1. та 4.2. договору) .
До того ж, в укладеному договорі ( пункт 2 договору) перелічені певні дії , які виконавець зобов'язаний , зокрема, брати участь у підготовці та укладенні договорів, наданні допомоги з організації контролю за ходом їх виконання, участь у розгляді питань про дебіторську заборгованість, представлення у встановленому порядку інтересів замовника у суді та в інших органах, надавати консультації , висновки та довідки з правових питань, інформувати про зміни у законодавстві , здійснювати особистий прийом працівників замовника та консультувати їх з правових питань, тощо, але не вміщено умов про надання замовнику матеріальних результатів дій(діяльності) виконавця та не визначено документа , який покликаний засвідчити результат здійснення виконавцем передбачених договором послуг.
Умови договору не вказують й на те, що обов'язок замовника послуг правового характеру оплатити надані йому виконавцем послуги пов'язується з фактом їх прийняття замовником від виконавця.
Судом відхиляються як неспроможні доводи Відповідача про те, що надання послуг за приписами ст. 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996-ХІУ потребує підтвердження наданих послуг актами виконаних робіт , із зазначенням виду , обсягу , характеру робіт , тощо , адже вказаний Закон не покликаний на врегулювання цивільних прав та відносин і не є актом цивільного законодавства.
Отже, виходячи з принципу свободи договору та можливості сторонам самостійно визначати його умови, суд вважає, що сторонами укладено договір, правомірність якого не спростована судом відповідно до положень ч. 1 ст. 204 ЦК України, відтак, цей правочин є підставою для виникнення між сторонами цивільних прав та обов'язків.
Враховуючи те, що у судовому засіданні на вимогу суду обидві сторони представили суду оригінали наявного у них примірника договору, а також зважаючи на те, що Відповідач не подав вироку суду про визнання ОСОБА_1 винною у підробці документів, суд критично оцінює та відхиляє твердження Відповідача про те, що договір про надання правових послуг не був укладений між сторонами 05.04.2004р. з дотриманням порядку , визначеному законодавством , для укладення договорів.
Водночас суд вважає, що Відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин неякісного виконання Позивачем послуг, оскільки не подав суду доказів звернення до Позивача , або безпосередньо до суду , з претензіями щодо надання послуг неналежної якості або з цих же підстав відмовився в односторонньому порядку від договору або у судовому порядку достроково розірвав його через невиконання Позивачем умов договору від 05.04.2004 р., у той же час підписав , хоч і не передбачений умовами договору акт прийому-передачі робіт на суму 33400 грн. але у якому зазначено про якісне їх виконання Позивачем, твердження Відповідача про те, що договір не виконувався виконавцем , є голослівним та документально непідтвердженим.
У визначенні характеру дій Позивача щодо правових послуг , суд також виходить не лише з переліченого у цьому договорі кола певних дій, які зобов'язувався вчинити виконавець , але й з раніше, тобто до укладення договору від 05.04.2004 р. , встановленої між Позивачем та засновниками Товариства особисто-довірительної практики у взаємних відносинах, доказами чого є подані Позивачем копії нотаріально посвідченої довіреності від 26.12.2002 р. із строком дії до 26.12.2005 р. , де засновниками ТзОВ „Взуття” Позивач наділявся правами представляти інтереси ТзОВ „Взуття” у всіх державних, громадських , господарських та судових органах з приводу реєстрації (перереєстрації) та діяльності товариства з обмеженою відповідальністю „Взуття”, у тому числі володів правом на подання заяв, документів на реєстрацію, одержання довідок та інших документів, дозволів, на подання податкових звітів та звітів до пенсійного фонду, правом на поставлення підпису від засновників а також правом виконання усіх інших дій, пов'язаних із цим дорученням, та довіреності, виданої 01.11.2003 р. із строком дії до 01.11.2004 р. , згідно із якою директор ТзОВ „Взуття” уповноважив ОСОБА_1представляти Товариство перед державними установами, кооперативами і громадськими організаціями , іншими підприємствами та у судах із правом вчинення від імені Товариства всіх процесуальних дій та дій іншого порядку, пов'язаних з виконанням цієї довіреності.
До того ж , у період дії договору про надання юридичних послуг від 05.04.2004 р. , між Товариством з обмеженою відповідальністю „Взуття” був укладений договір купівлі-продажу, за яким Товариство передавало за плату у власність покупця , гр. ОСОБА_2, частину будівлі головного виробничого корпусу , загальною площею 674,60 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Письмовим поясненням від 23.10.2007 р. громадянин ОСОБА_2 підтвердив суду, що переговори стосовно умов договору та питань, пов'язаних з визначенням меж земельної ділянки , вела ОСОБА_1.
Таким чином, вказані докази у їх сукупності свідчать про виконання Позивачем дій, передбачених договором про надання юридичних послуг від 05.04.2004 р. у період дії цього договору.
Водночас, суд критично оцінює подані Позивачем письмові пояснення від 22.10.2007 р. начальника юридичного відділу ВАТ „Ватра” ОСОБА_3та письмові пояснення від 22.10.2007 р. менеджера у сфері майна цього Товариства, і начальника відділу використання майна у 2004 р., ОСОБА_4, які підтверджують вчинення в період з квітня по грудень 2004 р. Позивачем дій як юридичного , так і фактичного порядку, направлених на оформлення за ТзОВ „Взуття” прав на користування земельними ділянками , погодження меж землекористування, та відшкодування Товариством „Взуття” земельного податку Товариству з обмеженою відповідальністю „Ватра” , з тих підстав, що право користування земельною ділянкою виникає на підставі правовстановлюючих документів, визначених Земельним Кодексом України , а не на за домовленістю сторін . Так само обов'язок внесення плати за землю несе лише землекористувач (землевласник) . Утім, належних доказів оформлення права користування землею за адресою вул. Бродівська,44 у м. Тернополі за ТзОВ „Взуття” , Позивач , усупереч встановленому ст..ст. 33,34 ГПК України обов'язку для сторони довести обґрунтованість своїх тверджень належними та допустимими доказами, суду не подав.
Оскільки Відповідач, в силу положень ст. 193 ГК України , ст. ст. 202, 509 , 526, 527 та ч. 1 ст. 903 ЦК України, умов укладеного договору був зобов'язаний оплатити вартість наданих виконавцем послуг у розмірі 33 400 грн. без ПДВ протягом трьох місяців з моменту закінчення терміну дії договору , тобто з 30 червня 2004 р., але своїх грошових зобов'язань не виконав , тому Позивач , як кредитор у зобов'язанні , у відповідності до ст. 625 ЦК України , вправі вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням індексу інфляції і 3 процентів річних для захисту своїх майнових прав та інтересів, адже внаслідок інфляційних процесів кредитор зазнав втрат від знецінення грошових коштів, а боржник, утримуючи належні кредитору кошти, користувався ними.
Оцінивши та перевіривши подані Позивачем розрахунки щодо стягнення з Відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період з жовтня 2004 р. по вересень 2007 р. та трьох процентів річних за цей же період , відповідно 47 474,52 грн. та 3006 грн, суд знаходить підставним і задовольняє позов на суму 46 475,82 грн. боргу із встановленим індексом інфляції та 3006 грн. процентів річних, а у задоволенні позову у частині стягнення 998,7 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції відмовляє за безпідставністю.
Судові витрати, пов'язані із розглядом спору на суму 1412.34, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а надмірно сплачені кошти у розмірі 907,54 грн. підлягають , в силу ст.. 47 ГПК України, поверненню Позивачу.
За згодою представників сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.11.2007 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення .
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 47, 49, 77, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути 46 475,82 грн. боргу із встановленим індексом інфляції та 3006 грн. процентів річних за період з жовтня 2004 р. по вересень 2007 р. та 1384.37 грн. судових витрат з Товариства з обмеженою відповідальністю „Взуття”,( вул. Збаразька, 18, м. Тернопіль, р/р 260028163 в ТОД «Райффайзенбанк Аваль», МФО 338 501, ід код 01554634), в користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, ( АДРЕСА_1 ДРФО НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1). Видати наказ.
3 Відмовити у задоволенні позову у частині стягнення 998,7 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції з Товариства з обмеженою відповідальністю „Взуття”,( вул. Збаразька, 18, м. Тернопіль, ід код 01554634), в користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, ( АДРЕСА_1 ДРФО НОМЕР_1).
4. Повернути з державного бюджету в користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, ( АДРЕСА_1 ДРФО НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) 907,54 грн. як надмірно сплачених згідно квитанції № 016-7 від 22.10.2007 р. Видати довідку .
5. Наказ та довідку видати після набрання рішенням законної сили.
На рішення суду, яке не на брало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор -апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання)” 14” листопада 2007 р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Л.В. Кропивна