Справа № 2-А-2055/2010 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 року м. Зміїв
Суддя Зміївського районного суду Харківської області Нестерцова Н.В. , розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Зміївському районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом, посилаючись на те, що вона відповідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни і у відповідності до ст. 6 вказаного закону має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Оскільки відповідачем вказане підвищення до пенсії виплачується у меншому розмірі, ніж встановлено законом, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Зміївському районі Харківської області щодо невиконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» та зобов’язати відповідача здійснити з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день ухвалення рішення нарахування та виплату недовиплаченого щомісячного підвищення до пенсії.
Ухвалою судді від 2 грудня 2010 року задоволено заяву позивача щодо поновлення строку на звернення до суду за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 травня 2010 року.
Відповідач в письмовому запереченні зазначив, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. № 2195-ІV (далі – Закон) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком (дію ст. 6 Закону 2195 було зупинено на 2007 р. згідно із пунктом 12 ст. 71 Закону «Про державний бюджет України на 2007 рік»); рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 р., відповідно до якого положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо визначення (зменшення) розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом, визнано неконституційними; проте законодавством не прийнято жодного нормативно-правового документу, який би регулював фінансове забезпечення соціальних гарантій та не передбачено, яким саме органом, за рахунок яких коштів та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій, не зазначено, яким чином обчислювати зазначений розмір підвищення; статтею 7 Закону № 2195 встановлено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених даним Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, тому Управління Пенсійного фонду України у Зміївському районі не має законних підстав для проведення виплат, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч.4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується даними відповідного посвідчення, копію якого долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (редакція від 18 листопада 2004 року) дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість неї, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідачем не здійснювалось зазначених виплат.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції.
Дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення провадиться за їх вибором згідно одного з законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/ 2008 року, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2,пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п.1-4,6-22,24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону
України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Стосовно позовної вимоги про зобов’язання відповідача нараховувати та здійснювати доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2009 та 2010 роки позов також підлягає задоволенню, оскільки дія положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ніякими законодавчими актами, в т.ч. Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не зупинялася та не обмежувалася.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне
пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Оскільки позивач, як дитина війни, має право на підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а відповідачем протиправно виплачувалась і виплачується в неповному обсязі – 48,9 грн. замість 30% мінімальної пенсії за віком – то з метою захисту законних прав позивача, суд вважає за необхідне визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Зміївському районі Харківської області щодо невиконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» – протиправними та зобов’язати здійснити перерахунок та виплату пенсії з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 20 грудня 2010 року з урахуванням фактично сплачених сум.
В порядку ч.1 ст. 94 КАС України на користь позивача стягненню з Державного бюджету України підлягають понесені та документально підтверджені ним судові витрати, а саме сплачений судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», ст. ст. 2, 8, 9, 10, 11, 17, 86, 159, 160, 162, 183-2 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати незаконною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області щодо невиконання з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 20 грудня 2010 року вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 20 грудня 2010 року включно, з урахуванням фактично сплачених сум.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова, прийнята у порядку скороченого провадження, виконується негайно.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 КАС України. Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена до апеляційної інстанції через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків оскарження її в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя -