2-1781/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1. грудня 2010 року смт.Семенівка
Семенівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого – судді Халявки В.І.
при секретарі – Козулі Н.П.
з участю позивача-ОСОБА_1
представника позивача-ОСОБА_6
представника відповідача-Голощепова В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Семенівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварк» про визнання незаконним наказу № 76 від 18 жовтня 2010 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпПУкраїни, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до районного суду з позовом, в якому вказував, що з 1 червня 2010 року він працював у ТОВ «Кварк» на посаді тракториста-машиніста по строковому трудовому договору, та в жовтні 2010 року виконував сільгоспроботи на комбайні. 12 жовтня 2010 року у нього виник спір з керівником товариства і той в кінці робочого дня заявив, що він звільнений з роботи за прогули .Відповідачем було видано наказ № 76 від 12 жовтня 2010 року про звільнення його з роботи з того числа 12 жовтня 2010 року. В трудовій книжці запис про звільнення було зроблено 12 жовтня 2010 року. Згодом в трудовій книжці було зроблено новий запис про його звільнення з роботи за п.4 ст.40 КЗпПУкраїни, але вже з посиланням на наказ № 76 від 18 жовтня 2010 року.
Вважаючи своє звільнення з роботи незаконним, позивач просив поновити його на роботі, стягти заробітну плату за час вимушеного прогулу та завдану моральну шкоду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що 12 жовтня 2010 року в кінці робочого дня на тракторній бригаді між ним та генеральним директором ТОВ «Кварк» виник конфлікт з приводу того, що мало дали бензину для автомобіля, що підвозив людей на роботу. В ході цієї сварки керівник ТОВ «Кварк» ОСОБА_2 заявив йому, що він звільнений і більше може не виходити на роботу. При цьому він, директор, забрав у нього ключі від автомобіля «Нива» та техпаспорт.
Наступного дня 13 жовтня 2010 року вранці він, позивач, разом з іншими механізаторами товариства в с.В.Липняги Семенівського району біля магазину чекав автомобіль, щоб їхати на роботу. До них на автомобілі «Нива» під’їхав син генерального директора ОСОБА_3, який є керівником структурного підрозділу товариства, та заявив, що він, позивач, звільнений з роботи. Того дня на роботу поїхали всі, окрім нього. Він був фактично відсторонений від роботи. Коли йому не дозволили сідати в автомобіль щоб їхати на роботу він забрав з цього автомобіля «Нива» свій акумулятор і автомобіль прийшлось спочатку буксирувати, а потім на нього поставили інший акумулятор. Позивач пояснив, що він, вважаючи себе звільненим з роботи, в наступні дні 14,15,16 жовтня на роботу не виходив, а 15 жовтня 2010 року написав заяву щоб йому видали трудову книжку з мотивами звільнення з роботи. Ще позивач пояснив, що будучи впевненим, що його звільнили з роботи, він вже 14 жовтня 2010 року почав підшукувати собі іншу роботу та звертався до керівника одного із сільгосппідприємств.
Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що ОСОБА_1 без поважних причин не вийшов на роботу протягом трьох днів, нікого про це не попереджав, будь-яких доказів про поважність причин невиходу на роботу не надав. Пояснень про причини невиходу на роботу у ОСОБА_1 не відбирали тому що він не виходив на роботу.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши докази, вважає, що позов про поновлення на роботі слід задовольнити повністю, а в частині стягнення заробітної плати та моральної шкоди частково з таких підстав.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1 червня 2010 року працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Кварк» на посаді тракториста-машиніста у виробничому підрозділі, що в с.Худоліївка Семенівського району Полтавської області. На його ім’я також була видана довіреність на право управління автомобілем «Нива», що використовувався для підвозу працівників товариства до місця роботи.
12 жовтня 2010 року в кінці робочого дня між ОСОБА_1 та генеральним директором ТОВ «Кварк» ОСОБА_2 виник конфлікт з приводу того, що на думку ОСОБА_1 йому мало виділяють бензину для експлуатації автомобіля «Нива», яким він підвозить працівників товариства на роботу. В ході сварки ОСОБА_2 заявив ОСОБА_1, що він звільнений з роботи за прогули. При цьому у ОСОБА_1 було відібрано довіреність на право управління автомобілем та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Наступного дня 13 жовтня 2010 року ОСОБА_1 та ще четверо працівників товариства близько 8 години ранку в с.Великі Липняги Семенівського району чекали на автомобіль щоб їхати на роботу. До них на автомобілі «Нива» під’їхав виконуючий обов’язки директора структурного сільськогосподарського підприємства, що в с.Худоліївка ОСОБА_3 - син генерального директора товариства, який повідомив ОСОБА_1, що останній звільнений з роботи і не дозволив йому сісти в автомобіль щоб їхати на роботу. Тут же в с.В.Липняги ОСОБА_1 зняв з автомобіля «Нива» свій акумулятор. Таким чином ОСОБА_1 фактично був відсторонений від роботи спочатку генеральним директором товариства, а згодом безпосереднім керівником-директором структурного підрозділу товариства. Вважаючи себе звільненим з роботи з 13 жовтня 2010 року ОСОБА_1 вже 14 жовтня 2010 року почав підшукувати собі іншу роботу, а 15 жовтня 2010 року написав заяву на ім’я керівника товариства про видачу йому трудової книжки та остаточного розрахунку.
18 жовтня 2010 року гендиректором ТОВ «Кварк» було видано наказ № 76 про звільнення ОСОБА_1 з посади тракториста – машиніста за ст. 40 п.4 КЗпПУ з 12 жовтня 2010 року (а.с. 23). У наказі є тільки посилання на п.4 ст. 40 КЗпПУ і зовсім немає фабули дисциплінарного проступку, тобто не вказано, коли саме вчинено прогули і якої тривалості , що дає підстави вважати даний наказ незаконним.
Відповідно до ч.1 ст.149 КЗпПУ до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Встановлено, що у позивача не відбиралися будь-які пояснення перед тим як видати наказ про його звільнення і намагання зробити це не було. Таким чином відповідачем порушена процедура накладення дисциплінарного стягнення.
Суд вважає, що відповідачем не доведено факту вчинення ОСОБА_1 прогулів без поважної причини.
Факт незаконного звільнення позивача з роботи підтверджується окрім пояснень самого ОСОБА_1 показаннями свідків, іншими доказами.
Так, свідок ОСОБА_4 показав, що 13 жовтня 2010 року він був у числі 5 осіб, які в с.В.Липняги чекали на автомобіль щоб їхати на роботу. В числі цих осіб був і позивач. Вони чекали на автомобіль на дорозі біля магазину. На автомобілі «Нива» під’їхав директор виробничого підрозділу, що в с.Худоліївка ОСОБА_3 і коли всі стали сідати в салон авто він, ОСОБА_3, сказав ОСОБА_1, що той звільнений з роботи. ОСОБА_1 тут же зажадав, щоб йому віддали його акумулятор, який він встановив на автомобілі «Нива». Акамулятор тут же було вилучено із автомобіля, і його, автомобіль, прийшлося буксирувати іншим автомобілем.
Свідок ОСОБА_5 показав, що 13 жовтня 2010 року він близько 8 години ранку знаходився біля магазину в с.В.Липняги та чув як ОСОБА_3, що приїхав на автомобілі «Нива» червоного кольору, сказав ОСОБА_1, що той звільнений з роботи.
Із трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.11) вбачається, що під № 19 зроблено запис від 12 жовтня 2010 року про звільнення позивача з роботи по п.4 ст.40 КЗпПУ за прогули без поважних причин з посиланням на наказ № 76 від 12 жовтня 2010 року. Ця обставина дає суду підстави вважати правдивими пояснення ОСОБА_1 про те, що 12 жовтня 2010 року в кінці робочого дня йому було повідомлено генеральним директором товариства про його звільнення з роботи.
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з роботи без законної підстави, оскільки той був відстронений від роботи та не вчиняв прогулів без поважних причин. До того ж було порушено процедуру накладення дисциплінарного стягнення, а сам наказ про звільнення з роботи не містить конкретних даних про вчинення позивачем порушення трудової дисципліни.
Відповідно до ст..235 КЗпПУ у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст.. 237-1 КЗпПУ працівникові відшкодовується моральна шкода у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Встановлено, що середній заробіток позивача за два місяці, що передували звільненню з роботи становить 1914 грн. 22 коп. При шестиденному робочому тижні денний заробіток склав 1914, 22:26 днів= 73 грн. 62 коп. Вимушений прогул позивача становить 51 робочий день. Втрачений заробіток складає 73,62 грн.*51 д.=3754 грн.62 коп.
Отже в цій частині позовні вимоги слід задовольнити частково.
Суд вважає, що незаконним звільненням з роботи позивачеві завдано моральної шкоди, оскільки він протягом двох місяців не мав заробітку та вимушений був докладати додаткових зусиль для матеріального забезпечення сім’ї.
Суд вважає розумним та достатнім розмір моральної шкоди в 500 гривень, тобто позовні вимоги в цій частині також задовольняються частково.
На підставі наведеного, керуючись ст..ст. 10,11,60,212,214 ЦПК України, ст..ст. 221, 231,232,233,235,237-1 та 238 КЗпПУкраїни,
РІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити частково.
Визнати незаконним наказ генерального директора ТОВ «Кварк» №76 від 18 жовтня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 з посади тракториста-машиніста за п.4 ст.40 КЗПП України з 12 жовтня 2010 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді тракториста-машиніста Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварк» з 13 жовтня 2010 року.
Стягти на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Кварк» заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 3754 (три тисячі сімсот п*ятдесят чотири) гривні 62 копійки.
Стягти з ТОВ «Кварк» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням з роботи 500 (п*ятсот) гривень.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах одного місяця в сумі 1914 грн. 22 коп. виконати негайно.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів шляхом подання через районний суд апеляційної скарги
Головуючий
Повний текст рішення виготовлено 16.12.2010 року