В И Р О К 1-133/10
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2010 року смт.Семенівка Семенівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого – судді Халявки В.І.
при секретарі – Козулі Н.П.
з участю прокурора –Каменєва В.В.
потерпілої-ОСОБА_5
та адвоката-ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Семенівка кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Слюзівка Семенівського району Полтавської області , українця, громадянина України, не одруженого, не військовозоб’язаного, мешканця АДРЕСА_1, не працюючого, не маючого судимості в силу ст.89 КК України,
у злочині, передбаченому ч.3ст. 185 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Підсудний ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України за таких обставин.
В ніч на 7 квітня 2005 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, щодо яких є вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 22 червня 2006 року, з метою викрадення чужого майна на автомобілі ЗІЛ-130 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 прибули в с.Слюзівку Семенівського району Полтаської області. Залишивши автомобіль біля силосних споруд, всі четверо прийшли на садибу жительки с.Слюзівка ОСОБА_5 з метою викрасти у неї корів. При цьому ОСОБА_2 за вказівкою ОСОБА_4 з метою перешкодити потерпілій чи членам її сім’ї вийти з будівлі за допомогою дроту закрутив вхідні двері до будинку та спостерігав за навколишньою обстановкою, а ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, зірвавши навісний замок із господарського сараю, проникли до нього та викрали одну корову червоно-рябої масті вартістю 3000 гривень та одну корову чорно-рябої масті вартістю 4000 гривень, завдавши потерпілій збитків на 7000 гривень. Викрадену худобу підсудний разом з іншими співучасниками злочину вивели з двору, завантажили в автомобіль та відвезли до колишнього складу хімічних добрив, де забили корів, а згодом м’ясо реалізували. З виручених грошей підсудному ОСОБА_1 дісталося 500 гривень.
Допитаний в судовому засіданні в якості підсудного ОСОБА_1 повністю визнав вину у скоєнні злочину та щиросердно розкаявся. Підсудний показав, що в 2005 році він проживав по АДРЕСА_2 і одного разу зайшов у гості до свого знайомого ОСОБА_2. Це було навесні 2005 року. В розмові з ним ОСОБА_2 запитав у нього де можна викрасти велику рогату худобу для подальшої її реалізації. Він, підсудний, сказав, що в с.Слюзівка Семенівського району проживає одна сім’я, в якій можна викрасти худобу. Наступного дня увечері до нього додому приїхали на автомобілі ЗІЛ-130 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вони всі четверо сіли в автомобіль та поїхали в с.Слюзівку Семенівського району. Автомобіль залишили біля силосних споруд, а самі всі четверо пішли в село. Дорогу до садиби потерпілої ОСОБА_5 показував він, підсудний. Коли прийшли у двір ОСОБА_2 проволокою зав’язав вхідні двері до будинку, щоб з нього ніхто не вийшов. Хто зривав навісний замок на дверях сараю він не пам’ятає. ОСОБА_3 по черзі вивів із сараю дві корови, одну з яких передав йому, підсудному. Викрадених корів в кількості двох голів вони втрьох спочатку відвели до автомобіля, а згодом на території складу хімічних добрив забили обох та розробили туші. З м’ясом корів вони всі приїхали в смт.Семенівку, де він вийшов з автомобіля, а решта учасників крадіжки поїхали реалізовувати м’ясо. Через кілька днів ОСОБА_2 дав йому, ОСОБА_1, 500 гривень із виручених грошей від продажу викрадених корів.
В порядку ст..299 КПК України судом не досліджувалися докази про обставини справи, які ніким не оспорюються.
Вислухавши показання підсудного ОСОБА_1, які є послідовними та логічними, такими що відповідають матеріалам справи та пред’явленому обвинуваченню, суд вважає їх правдивими, а вину підсудного доведеною.
Підсудний ОСОБА_1 в групі з іншими вчинив крадіжку чужого майна шляхом проникнення до господарського приміщення, тому його дії правильно кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України за ознакою попередньої змови та проникнення до приміщення.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1 суд в якості обставини, що пом’якшує покарання визнає щиросердне каяття та сприяння у розслідуванні справи. Суд також враховує, що з часу вчинення підсудним злочину пройшло більше п’яти років, що потерпіла просить не позбавляти його волі.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного, немає.
З урахуванням ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, ролі ОСОБА_1 під час вчинення крадіжки, особи підсудного, який характеризується посередньо і після скоєного не вчиняв нових злочинів, не притягався до адміністративної відповідальності за будь-які правопорушення суд вважає за можливе призначити йому покарання у виді позбавлення волі із звільненням його від відбування призначеного покарання відповідно до ст..75 КК України.
Керуючись ст..ст.323,324 КПК України,
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченому ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років і 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст..75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк в 3 (три) роки.
Відповідно до ст..76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи і періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу змінити із взяття під варту на підписку про невиїзд з місця проживання.
ОСОБА_1 звільнити з-під варти негайно в залі суду.
На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Полтавської області протягом 15 діб з часу його проголошення.
Головуючий-підпис
/З оригіналом згідно/
Заступник голови Семенівського районного суду
Полтавської області В.І.Халявка