Справа №2-5256/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року                                                       місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Костюкова Д.Г.,

при секретарі Скоробогатовой М.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «АІСЕ Україна» та ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору та в обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 з 1978 року. 25.12.2008 року її чоловік уклав угоду №216956 з ЗАТ «АІСЕ Україна» про надання послуг, предметом яких є придбання автомобілю. Вона не давала згоди на укладення цієї угоди. Вважає, що укладена угода порушує її законні права та повинна бути визнана недійсною, оскільки її чоловік діяв без її згоди, а ця угода виходить за межі дрібної побутової. Крім того, зазначена угода значно погіршила матеріальне становище сім`ї. На підставі викладеного просить визнати вищевказану угоду недійсною та повернути сторони в попереднє становище, тобто зобов’язати ЗАТ «АІСЕ Україна» повернути їй внески чоловіка за угодою в сумі 5570, 14 грн.

    В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

    Представник позивача позовні вимоги підтримала та пояснила, що укладена ОСОБА_3 з ЗАТ «АІСЕ Україна» угода на придбання автомобіля виходить за межі дрібного побутового договору, у зв’язку з чим позивачка повинна була давати згоду на її укладення. Крім того, вищевказана угода поставила сім`ю позивачки у скрутне матеріальне становище, оскільки як вона так і її чоловік мають дуже невеликі доходи. Крім того, вищевказана угода підписана з боку ЗАТ «АІСЕ Україна» особою, яка не мала повноважень на укладення цього договору на підставі чого ця угода повинна бути визнана недійсною, а сплачені ОСОБА_3 кошти повинні бути повернені позивачці, оскільки є спільною сумісною власністю подружжя.  

    Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав повністю та суду пояснив, що 25.12.2008 року він дійсно без згоди дружини уклав угоду з ЗАТ «АІСЕ Україна» на придбання автомобіля. Його це умовив зробити представник цієї компанії ОСОБА_4, який ввів його в оману та запевнив його, що сплативши вступний та перший внесок у сумі 5570, 14 грн. на адресу їх компанії він вже у січні 2009 року отримає автомобіль, який вже знаходиться на складі. Піддавшись умовам він сплатив вищевказані гроші та підписав всі документи, які йому давав представник ЗАТ «АІСЕ Україна» і отримав від них пакет документів. Через декілька місяців він зрозумів, що його обдурили та розказав все своїй дружині. Вважає, що своїми діями він поставив їх сім`ю у дуже скрутне матеріальне становище.

Суд не приймає визнання відповідачем ОСОБА_3 позову, оскільки це суперечить закону та порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Представник відповідача ЗАТ «АІСЕ Україна» в судове засідання не з’явився, надав заяву з проханням слухати справу за його відсутність та в своїх запереченнях зазначив, що 25.12.2008 року між ЗАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_3 була укладена угода №216956 згідно якої ЗАТ «АІСЕ Україна» зобов’язується надавати послуги, направленні на придбання автомобілю останнім, а той у свою чергу зобов’язується оплачувати ці послуги. На укладення цього договору не потрібен обов’язковий дозвіл іншого з подружжя, оскільки він не потребує нотаріального посвідчення або державної реєстрації та не стосується цінного майна, оскільки предметом договору є надання послуг по придбанню автомобілю, а не сам автомобіль. Угода була підписана обома сторонами добровільно, ОСОБА_3 був ознайомлений зі всіма умовами договору. Протягом 7 діб йому згідно угоди був наданий час на розірвання договору у випадку його незгоди з будь якими умовами, з поверненням йому всіх сплачених коштів, але ОСОБА_3 цього зроблено не було. Вважає, що позивачка не надала жодного доказу на підтвердження наявності підстав для визнання вищевказаної угоди недійсною.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та визнано сторонами, що 25.12.2008 року між ЗАТ «АІСЕ Україна» в особі спеціаліста з продажу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 була укладена угода №216956, яка була підписана обома сторонами та скріплена печаткою юридичної особи.

Крім того, 25.12.2008 року сторонами були підписані два додатка до вищевказаної угоди, ваучер №НОМЕР_1, а також додаткова угода.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні квитанцій ОСОБА_3 на адресу ЗАТ «АІСЕ Україна» було сплачено 25.12.2008 року вступний внесок в сумі 4000 грн., а також 20.01.2009 року щомісячний внесок в сумі 1570, 14 грн.

Відповідно до ст. 1 вищевказаної угоди АІСЕ надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів учасниками системи. Ці послуги структуровані в системі придбання в групах, мають назву Автоплан. Предметом цієї угоди є надання учаснику послуг системи Автоплан, спрямованих на придбання автомобіля. Правила функціонування Автоплану містяться у Додатку №2 до цієї угоди. У додатку №1 до даної Угоди визначається який автомобіль буде придбаний учасником.

Згідно зі ст.3 цієї ж угоди ЗАТ «АІСЕ Україна» зобов’язується надати учаснику системи послуги, які викладено в правилах функціонування системи Автоплан, та неухильно виконувати свої зобов’язання для забезпечення функціонування системи.  

Відповідно до ст.5 угоди учасник системи користується правами та виконує обов’язки, викладені у правилах функціонування системи.

Відповідно до ст. 10 цієї ж угоди вона може бути розірвана достроково за ініціативою однієї зі сторін, але згідно з умовами, викладеними у правилах функціонування системи Автоплан. При достроковому розірванні Угоди сторони зобов’язані виконати взаємні розрахунки відповідно до Правил функціонування Автоплану.

У ст. 16 додатку до угоди №216956 визначено порядок її розірвання.

Згідно з вимогами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочинну є недодержання в момент вчинення правочинну стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Як встановлено в судовому засіданні зміст укладеної між ЗАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_3 угоди №216956 від 25.12.2008 року не суперечить актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Всі особи, які укладали договір, мали повну цивільну дієздатність. Волевиявлення учасників правочинну було вільним і відповідало їх внутрішній волі, що підтверджується підписанням сторонами не тільки самої угоди, але й додатків до неї, додаткової угоди та ваучеру, а також діями самих сторін у подальшому, які не оскаржували укладеного договору. Договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, що підтверджено в судовому засіданні поясненнями відповідача ОСОБА_3 та письмовими поясненнями представника ЗАТ «АІСЕ Україна».

Відповідно до ст. 208 ЦК України вищевказана угода була укладена в письмовій формі.

Таким чином, в ході судового розгляду справи встановлено, що угода №216956 від 25.12.2008 року, яка укладена між ЗАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_3 відповідає вимогам ст. 203 ЦК України та будь яких доказів на наявність підстав для визнання її недійсною суду надано не було.

Суд відноситься критично до пояснень відповідача ОСОБА_3 в тій частині, що представник ЗАТ «АІСЕ Україна» ввів його в оману при підписанні угоди, оскільки зазначений факт не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні та спростовується дослідженими доказами. Як вбачається з додатку №2 до угоди №216956 від 25.12.2008 року у ньому докладно викладені всі права та обов’язки сторін, а також умови отримання автомобілю. Більш того, той факт, що ОСОБА_3 при укладенні угоди був згодний зі всіма її умовами та діяв при цьому свідомо підтверджується як сплатою ним попереднього внеску, так і наступною сплатою майже через місяць поточного платежу по цій угоді. Суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 визнаючи позов ставить за мету ухилення від виконання зобов’язань по укладеній ним угоді.  

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що зазначена угода повинна бути визнана недійсною у зв’язку з відсутністю її згоди на укладення цього договору. Вищевказана угода не потребує нотаріального посвідчення і державної реєстрації, а також не стосується цінного майна, оскільки згідно договору ЗАТ «АІСЕ Україна» надає лише послуги з отримання майна за рахунок щомісячних внесків, а не само майно. Відповідно до вимог ст. 65 СК України при укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Також не заслуговує на увагу заява представника позивача про те, що оспарювана угода була підписана з боку ЗАТ «АІСЕ Україна» не уповноваженою особою, оскільки як вбачається з письмових пояснень представника відповідача ЗАТ «АІСЕ Україна» угода була укладена на законних підставах та жодною зі сторін, які підписали угоду, факт наявності у представника ЗАТ «АІСЕ Україна» при підписанні угоди всіх необхідних повноважень не заперечується. Більш того, як угода, так і всі додатки до неї скріплені належною печаткою ЗАТ «АІСЕ Україна».

Посилання позивачки на те, що укладення її чоловіком вищевказаної угоди поставило їх сім`ю у скрутне матеріальне становище не є підставою для визнання правочину недійсним.

Позовні вимоги про зобов’язання ЗАТ «АІСЕ Україна» повернути грошові кошти, сплачені її чоловіком на виконання угоди також не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на законі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 14, 60, 88, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 208, 215, 525, 526 ЦК України, ст. 65 СК України, суд, -  

ВИРІШИВ:

    У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «АІСЕ Україна» та ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна  скарга подається Апеляційному  суду Донецькій області через  Краматорський міський суд.  

Суддя:

Рішення ухвалене і надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя: