Справа № 2-498/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 грудня 2010 р. Київський районний суду м. Донецька в складі головуючого: судді-Виродова Ю.Т.при секретарі-Тутової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2, Публічного товариства «ПроКредитБанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехсприяння» і ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог Шоста Донецька Державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору застави, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання недійсним договору застави нерухомого майна з майновим поручителем №Д-354/05.03-Д32 від 23.06.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 і зареєстрованого в реєстрі за №1503, свої вимоги мотивує наступним.

30.11.2001р. ОСОБА_4 – бабусею позивача був складений заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Костирком Р.Я., зареєстрований в реєстрі за №10563, за яким ОСОБА_4 заповіла позивачу після її смерті – квартиру АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла у м. Екібастузі Павлодарської області Республіки Казахстан, про що відділом РАЦС управління юстиції м.Екібастуз Павлодарської області видане свідоцтво про смерть. 23.06.2003р. між ЗАТ «Мікрофінансовий Банк» (перейменований у ПТ «ПроКредитБанк») та ОСОБА_4 був укладений договір застави квартири, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 і зареєстрований в реєстрі за №1503, відповідно до умов цього договору, ОСОБА_4 передавала квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, у заставу, як забезпечення зобов’язань за кредитним договором між банком та ТОВ «Промтехсприяння». Таким чином, однією із сторін договору застави нерухомого майна з майновим поручителем №Д-354/05.03-Д32 від 23.06.2003 року була особа (ОСОБА_4), яка на той час втратила правоздатність у зв’язку із смертю. Відповідно, позивач вважає угоду такою що суперечить ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР 1963 р., ст. 11 Закону України «Про заставу». Спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4, позивач, як спадкоємець за заповітом, прийняв 30.10.2007р., звернувшись після досягнення повноліття, до Шостої Донецької державної нотаріальної контори з відповідною заявою. Однак наявність договору застави нерухомого майна з майновим поручителем №Д-354/05.03-Д32 від 23.06.2003 року, що не відповідає вимогам закону, перешкоджає Позивачу у прийнятті спадщини.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехсприяння» надіслав до суду заяву про визнання позовних вимог.

Відповідач, публічне товариство «Прокредит Банк», яке є правонаступником закритого акціонерного товариства «Мікрофінансовий банк» позов не визнав, надав письмові заперечення у яких вказує, що ОСОБА_4 не померла ІНФОРМАЦІЯ_2 тому що 23.06.2003 року була присутньою у нотаріуса при укладанні договору застави нерухомого майна з майновим поручителем № Д-354/05.03-ДЗ2, який встановив її особу, а крім того, ОСОБА_4 зверталась до Ворошиловського районного суду з позовом і зі скаргою до Апеляційного суду Донецької області 29.01.2007 року.

Відповідач приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 до суду не з*явилась, а його представник позов не визнали, пояснивши суду, що ОСОБА_4 була живою на момент укладання договору застави нерухомого майна з майновим поручителем № Д-354/05.03-ДЗ2, т.я. особисто встановлювала її особу. Вважає свідоцтво про смерть ОСОБА_4 недійсним тому що ніколи не мешкала в м. Екібастуз в Республіці Казахстан, не перетинала державний кордон України, зверталась до Ворошиловського районного суду і Апеляційного суду Донецької області, тому не могла померти ІНФОРМАЦІЯ_2.

Співвідповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з’явився, про час та день слухання справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив, суд визнає його неявку неповажною та вважає можливим розгляд справи у його відсутність.

Третя особа Шоста Донецька нотаріальна контора до суду представника не направила, про час та день слухання справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомила, суд визнає неявку неповажною та вважає можливим розгляд справи у їх відсутність.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників та дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2, Публічного товариства «ПроКредитБанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехсприяння» і ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог Шоста Донецька Державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору застави,  обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, особа, яка вважає, що її права порушені, має право звернутись до суду з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст.48-58 ЦК УРСР).

Позивач звернулися до суду з позовом про визнання договорів дарування та купівлі- продажу недійсними з підстав їх невідповідності вимогам закону.

Стаття 48 ЦК УРСР встановлює загальне правило про те, що угода є недійсною у зв’язку з недодержанням в момент їх вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 була власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Костирко Р.Я. 30.11.2001 року. Зазначену квартиру ОСОБА_4 заповідала онукові ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Донецького нотаріального округу Костирко Р.Я. 30.11.2001 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, її смерть була зареєстрована 20.11.2002 року відділом ЗАГС м. Екібастузу Павлодарської області, Республіка Казахстан, актовий запис № 998.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, подавши суду докази.

Відповідно до вимог ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

При цьому, слід виходити з того, що згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідачів і їх представників щодо того, що ОСОБА_4 не померла ІНФОРМАЦІЯ_2, тому що суду не надано допустимих і належних доказів того, що ОСОБА_4 була жива на момент укладання договору застави 23.06.2003 року, що свідоцтво про смерть ОСОБА_4 визнано недійсним, що судом встановлений юридичний факт, що ОСОБА_4 була живою після ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто на момент укладання договору застави нерухомого майна з майновим поручителем № Д-354/05.03-ДЗ2, а саме 23.06.2003 року.

Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з угод, які не суперечать закону.

Згідно з нормами глави 3 ЦК УРСР угода може бути визнана судом недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом або іншим нормативним актом.

За правилами ст. 48 ЦК УРСР угода визнається судом недійсною, якщо вона в момент вчинення суперечить закону чи іншим правовим нормам.

Відповідно до ст. 9 ЦК УРСР правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю. За приписами ст. 10 ЦК УРСР громадяни можуть відповідно до закону мати майно в особистій власності, а також мати інші майнові та особисті немайнові права.

Статтею 11 Закону України „Про заставу" встановлюється, що заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що договір застави нерухомого майна з майновим поручителем № Д-354/05.03-ДЗ2 від 23.06.2003 року не відповідає вимогам закону, оскільки укладений віл імені ОСОБА_4, яка на той час померла. Тому цей правочин необхідно визнати нікчемним у судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 48,524,527,534, 549, 553 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст. 3, 15, 48, 203,212, 215,1268,1296,1233,1234 ЦК України і ст.ст.10,11,60,79-81,88,110,208,209,212-215,218 й 294 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2, Публічного товариства «ПроКредитБанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехсприяіння» і ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог Шоста Донецька Державна нотаріальна контора про визнання недійсним договору застави-задовольнити.

    Визнати договір застави нерухомого майна з майновим поручителем № Д-354/05.03-Д-32 від 26 червня 2003 р. посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 зареєстрованим в реєстрі № 1503-нцікчемним.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через даний суд шляхом подачі в десятиденний час із дня проголошення рішення апеляційної скарги з урахуванням резолютивної частини рішення суду.

                 Суддя