К О П І Я
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого – судді Власенка О.В.,
суддів: Юзюка О. М., Ярмолюка О.І.
при секретарі: Дідик А.Б.
з участю: представника ПАТ КБ ”Приватбанк”,
ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-5380 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” на рішення Волочиського районного суду від 9 вересня 2010 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на будинок та виселення із будинку із зняттям з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” про визнання недійсним договору іпотеки.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В квітні 2010 року ПАТ КБ „ПриватБанк” звернулося до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи який вказало, що відповідно до укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору № HMGWGA0000000009 від 14 липня 2008 року йому надано кредит в розмірі 32455,30 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних з кінцевим терміном повернення 14 липня 2028 року. З метою забезпечення виконання зобов’язання між сторонами14 липня 2008 року також був укладений договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1. Однак відповідач зобов’язання за вказаним договором кредиту належним чином не виконує. Просить в рахунок погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки та земельну ділянку площею 0,22 га, на якій розташований предмет іпотеки, виселити відповідача з будинку із зняттям з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
В липні 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 зверулись до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ „ПриватБанк” про визнання договору іпотеки недійсним. В обгрунтування своїх вимог вказували, що в житловому будинку, який є предметом іпотеки, проживають їх малолітні діти: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. А тому вважають, що останні не можуть бути виселенні без згоди органу опіки та піклування. Вказують, що договір іпотеки міг бути укладений лише з дозволу Волочиського органу опіки та піклування. Крім того, посилаються на те, що на примірнику договору іпотеки, який знаходиться у них, відсутній підпис представника Банку.
Головуючий у першій інстанції – Ніколової С. В. Справа № 22ц-5380
Доповідач – Власенко О. В. Категорія № 27
Рішенням Волочиського районного суду від 9 вересня 2010 року в позові ПАТ КБ „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на будинок та виселення із будинку із зняттям з реєстраційного обліку відмовлено. В зустрічному позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ПАТ КБ „ПриватБанк” про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ „ПриватБанк” вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким його позов задоволити. Посилається на порушення норм матеріального права. Зазначає, що згідно ч.2 ст.1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України наслідки порушення боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких мотивів.
У відповідності з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Встановлено, що 14 липня 2008 року між ЗАТ КБ ”Приватбанк” (нині – ПАТ КБ ”Приватбанк”) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № HMGWGA0000000009, згідно з яким ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в розмірі 32 455 доларів 30 центів США, в тому числі 26 069 доларів 30 центів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення – 14.07.2028 року (а.с.6-12).
З метою забезпечення зобов`язання по кредитному договору в той же день, між тими ж сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого був житловий будинок № АДРЕСА_1 (а.с.36-42). За умовами цього договору іпотека поширюється також і на земельну ділянку, площею 0,22 га на якій розташовані будівлі.
Встановлено також, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту згідно графіку і допустив заборгованість, що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.28,29). Станом на 22.02.2010 року сума поточної заборгованості по кредиту склала 256 доларів 72 центи США, що є неспівмірним з вартістю предмета іпотеки.
Згідно з п.п. ”а” п. 2.3.3 кредитного договору передбачено право Банку зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому згідно ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України щодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду, відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором.
Цим же пунктом передбачено право Банку у випадках затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10%, несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту та іншого істотного порушення умов договору, здійснити згідно ст. 651 ЦК України одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. Позичальник має право повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороди, відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором протягом 30 календарних днів з дати отримання
повідомлення про таку вимогу від банку. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення даного договору, вимога Банку втрачає чинність.
У відповідності з ч. 1 ст. 35 Закону України ”Про іпотеку” передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцяятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обгруновано вважав вимоги позивача передчасними, а тому прийшов до правильного висновку про те, що перед поданням до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредиту позивач не вимагав від боржника усунення порушень обов`язків за кредитним договором та не надав йому 30-денний строк для цього, як це передбачено умовами кредитного договору, не пред`явив до нього вимоги про дострокове виконання й не повідомив про намір звернути стягнення на предмет застави, що є обмеженням права відповідача вжити необхідних і залежних від нього заходів до виконання договору в позасудовому порядку, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 35 Закону України ”Про іпотеку” та п. 2.3.3. кредитного договору.
Давши належну оцінку зібраним по справі доказам, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки спірний будинок, як предмет іпотеки, згідно договору купівлі – продажу від 09.07.2008 року зареєстрований за ОСОБА_1 і останній розпорядився ним за згодою своєї дружини – ОСОБА_2, що підтверджується її письмовою заявою від 14.07.2008 року (а.с.139). Крім цього, позивачі за зустрічним позовом не надали суду належних доказів того, що їх неповнолітні діти мають майнові права на спірний будинок.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” відхилити.
Рішення Волочиського районного суду від 09 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.В.Власенко