Справа № 2-А- 617 / 2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 року смт. Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Шляхова В. І.,
за участю секретаря Нерус Н. І.,
розглянувши в письмовому провадженні в смт. Ріпки справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Менського взводу дорожньо – патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції при УМВС України в Чернігівській області старшого прапорщика міліції Ворошило Михайла Михайловича, відділу Державної автомобільної інспекції при УМВС України в Чернігівській області, про скасування постанови, про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, як службової особи суб’єкта владних повноважень, в якому просив скасувати постанову серії АМ № 099263 по справі про адміністративне правопорушення від 17 листопада 2010 року про накладення стягнення у виді штрафу, оскільки вважає, що як водій діяв у відповідності до вимог ПДР, до того ж посилання відповідача про те, що порушення було зафіксоване технічним пристроєм, не відповідає дійсності, оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення він просив надати йому можливість ознайомитися з відеозаписом, але йому було відмовлено, тому просив задовольнити позовні вимоги.
У судове засідання позивач надав клопотання про розгляд справи в його відсутність, відповідачі не з’явилися, про час, дату і місце розгляду справи повідомлені належним чином, від них не надійшло клопотань про відкладення розгляду справи, тому суд розглянув справу на наявних даних, що відповідає чч. 4, 6 ст. 128 КАС України.
Дослідивши зібрані письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини:
Пункт 11.5. Правил дорожнього руху (далі ПДР) визначає, що на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки), отже у випадку порушення цієї норми потрібно застосовувати технічні засоби, щоб отримати належні докази для дослідження їх у сукупності уповноваженою службовою особою при розгляді справи про адміністративне правопорушення та перевірці рішення судом.
З протоколу відносно позивача та постанови, що ним оскаржується, вбачається, що правопорушення зафіксоване фотоапаратом «Кенон», свідки відсутні, зі змістом протоколу позивач не погодився на місці його складання. Оскаржуючи постанову позивач стверджує, що їхав по лівій полосі, оскільки здійснював обгін транспортного засобу і в подальшому мав намір перестроїтися на третю полосу, що починається через 100 м. від місця зупинки його відповідачем, щоб здійснити в наступному поворот ліворуч. Також стверджує, що при винесенні постанови відповідачем результати фіксації порушення технічним засобом не досліджувалися, хоча він на цьому наполягав.
Одночасно встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Із оглянутої справи про адміністративне правопорушення вбачається, що оскаржуваною постановою від 17.11.2010 року на позивача накладене стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 430 грн. через порушення п. 11.5 ПДР України.
Суд сприяв відповідачам у реалізації їх процесуальних повноважень, а саме, - суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали (ст. 71 КАС) шляхом відкладення розгляду справи та ухвалою від 29.11.2010 р. витребовував усі наявні у них докази. На виконання ухвали до суду надійшли тільки оригінали протоколу і постанови відносно позивача.
Викладене свідчить про недоведення відповідачами правомірності своїх дій та рішень, що тягне скасування оскаржуваної постанови без задоволення інших заявлених вимог, оскільки КАС України в п. 3 ч. 2 ст. 17 визначено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень. Частиною 2 ст. 18 КАС України передбачено, що місцевим адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач скаржиться на неправомірність накладення стягнення та оскаржує постанову про накладення штрафу, що в розумінні ст. 9 КУпАП є адміністративним проступком, а це за діючим законодавством виключає можливість розгляду решти вимог в порядку адміністративного судочинства, оскільки статтею 288 КУпАП встановлено, що скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.
На підставі ч. 2 ст. 122, статтей 222, 255, 288, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ст. ст. 8 - 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 1712 КАС України, суд –
постановив:
Позов задовольнити частково.
Постанову СВ № 168336 по справі про адміністративне правопорушення від 17 листопада 2010 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням 430 гривень штрафу скасувати.
У задоволенні решти вимог відмовити через безпідставність.
Судові витрати відсутні.
Постанова подальшому оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Шляхов