Справа № 2-58/10    

                 Р І Ш Е Н Н Я

            І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

24 листопада 2010 року       Глибоцький районний суд Чернiвецької областi

у складі головуючого судді –                     Цуренка В.А.

секретар судового засідання                      Оршевська С.М.

та за участю позивачки                              ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Глибока справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю та поділ спільного сумісного нерухомого майна,-

                  В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_4 в січні 2009 року звернулася до суду зі вказаним вище позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що вона з відповідачем зареєстрували шлюб 28 жовтня 1994 року. Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 19 вересня 2001 року їх шлюб було розірвано та 30 березня 2004 року розлучення зареєстровано в РАЦСі. Незважаючи на рішення суду вони весь час продовжували проживати разом та перебували фактично у шлюбних відносинах. Після цього, 07 листопада 2004 року вони знову зареєстрували шлюб. Встановлення факту проживання однією сім’єю протягом періоду з 30 березня 2004 року по 07 листопада 2004 року необхідно їй для визначення спільного майна та його поділу. Оскільки саме в цей період часу за спільні кошти подружжя позивачем була придбана та зареєстрована на себе квартира АДРЕСА_1 в м. Чернівці та земельна ділянка в АДРЕСА_2 Чернівецької області. За час шлюбу ними спільно побудовано житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані по АДРЕСА_2 Чернівецької області, а також отримано у власність земельні ділянки в АДРЕСА_2 Чернівецької області. Оскільки між нею та відповідачем не досягнуто згоди, щодо розподілу майна, просила суд встановити факт проживання однією сім’єю та розділити майно, що є їхньою спільною сумісною власністю.  

16 листопада 2009 року позивачка померла і Ухвалою суду № 2-202/10 від 17 листопада 2010 року провадження у справі було зупинено.

30 червня 2010 року Ухвалою суду № 2-58/10 провадження у справі було відновлено і залучено до участі у справі правонаступників позивачки - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2.

29 жовтня 2010 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 позовні вимоги змінила і просила суд встановити факт проживання однією сім’єю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 30 березня 2004 року по 07 листопада 2004 року, визнати за нею та неповнолітньою ОСОБА_2 право власності на 6478/10000 у домоволодінні по АДРЕСА_2 Чернівецької області, визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок, що видане на ім’я відповідача та визнати за ОСОБА_3 право власності на 3522/10000 у домоволодінні по АДРЕСА_2 Чернівецької області.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, діючи в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 зміненні позовні вимоги підтримала повністю, в своїх поясненнях підтвердила обставини, які викладені в позовній заяві. Просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнавав, просив суд відмовити у їх задоволенні. В судове засідання 24 листопада 2010 року відповідач не з’явився і не надав суду своїх заперечень проти змінених позовних вимог, а також не просив суд розгляд справи відкласти. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача.

Вислухавши пояснення учасників процесу, показання свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що змінені позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що сторони вперше зареєстрували шлюб 28 серпня 1994 року (а.с.13). Рішенням Хотинського районного суду їх шлюб розірваний та 19 вересня 2001 року, розлучення зареєстровано в РАЦСі Хотинського управління юстиції Чернівецької області 30 березня 2004 року (а.с.14). Вдруге сторони зареєстрували шлюб 07 листопада 2004 року. Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_2 року у сторін народилася донька: ОСОБА_2 (а.с.13). Також під час шлюбу сторонами спільно збудовано житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані по вулиці АДРЕСА_2 Чернівецької області  (а.с.44).

27 жовтня 204 року відповідач ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1, яку 25 лютого 2009 року продав ОСОБА_6, що підтверджується інформаційною довідкою з реєстру прав власності на нерухоме майно.  

Наведені факти свідчать що між сторонами  виник  спір про поділ майна. При вирішенні спору суд виходить,  з положень Сімейного кодексу України та норм Цивільного кодексу України.

Згідно  ч. 1 ст.  57 СК України  особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно набуте нею, ним до шлюбу; майно набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу,  але за кошти, які належали їй, йому особисто.

 Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

 Згідно ч. 2 ст. 60 СК України вважається,  що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей  індивідуального користування,  є об’єктом  права спільної сумісної власності подружжя.

 Відповідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право  на поділ майна,  що належить їм на праві спільної сумісної власності,  незалежно від розірвання шлюбу.

 Згідно ч. 1 ст. 70 СК України  у разі поділу  майна,  що є об’єктом  права спільної сумісної власності подружжя, частки майна  дружини та чоловіка  є рівними, якщо інше  не визначено  домовленістю між ними або шлюбним договором.

 Відповідно  ч. 1 ст. 71 СК України  майно,  що є об’єктом  права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі.  Якщо дружина та чоловік  не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Ч.1 ст.74 СК України передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. 

Згідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу  своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.   Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.  Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

  Тобто за загальним правилом позивач має довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Проте це загальне правило діє, якщо в нормах матеріального права відсутня вказівка про перерозподіл обов'язків доказування. З наведених норм матеріального права вбачається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального  користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином названі норми матеріального права визначають  факт існування  спільної сумісної власності подружжя, доки протилежне не доказано кимось із подружжя.

 Факт спільного приживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 30 березня 2004 року по 07 листопада 2004 року підтверджується показаннями свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інших. Даний факт, про встановлення якого просить позивачка, має для неї та неповнолітньої ОСОБА_2 юридичне значення, оскільки дають можливість реалізувати право на власність.

На думку суду, відповідач не довів у встановленому законом порядку  того,  що спірне майно, було придбане за рахунок його особистих коштів, які набуті ним до шлюбу чи під час шлюбних відносин, але на підставі договору дарування чи інших визначених законом правочинів.

 При вирішенні питання про визначення частко у спільному майні, суд виходить з того, що відповідачем 25 лютого 2009 року відчужена спільна квартира АДРЕСА_1, вартість якої згідно висновку судової комплексної будівельно-технічної експертизи становить 397024,00 грн., а тому частка відповідача ОСОБА_3 підлягає зменшенню на дану суму.

За таких обставин вартість частки позивачів складатиме 869918,50 грн., що становить 6478/10000, а вартість частки відповідача складатиме 472894,50 грн., що становить 3522/10000.

На підставі викладеного, ст. ст. 57, 60, 63, 69, 70, 71, 74 Сімейного кодексу України, ч. 3 ст. 368, 372 ЦК України, керуючись ст. ст. 3-11, 15, 57-60,209, 212-215 ЦПК України, суд,-

                                            В И Р І Ш И В:

   Змінені позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 – задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім’єю без шлюбу ОСОБА_4 і ОСОБА_3 з 30 березня 2004 року по 07 листопада 2004 року.

Визнати право власності за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканкою АДРЕСА_3 Чернівецької області та за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 мешканкою АДРЕСА_3 Чернівецької області на 6478/10000 частин нерухомого майна, що складається з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 156,50 кв.м., в тому числі житловою площею 87,50 кв.м., , колодязя №І, розташованих по АДРЕСА_2 Чернівецької області вартістю 869918 (вісімсот шістдесят дев’ять тисяч дев’ятсот вісімнадцять) гривень, 50 копійок.

Визнати частково недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_2 Чернівецької області, що видане виконавчим комітетом Коровійської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області 04 серпня 2006 року ОСОБА_3, а саме в частині 6478/10000.

Визнати право власності за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканцем АДРЕСА_2 Чернівецької області на 3522/10000 частин нерухомого майна, що складається з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 156,50 кв.м., в тому числі житловою площею 87,50 кв.м., , колодязя №І, розташованих по АДРЕСА_2 Чернівецької області вартістю 472894 (чотириста сімдесят дві тисячі вісімсот дев’яносто чотири) гривні, 50 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду  Чернівецької області через Глибоцький районний суд Чернівецької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

СУДДЯ: