Справа 2а- 9912/ 2010    

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

    16 грудня  2010 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:

                головуючого судді Марченко Л.М.

розглянувши у скороченому провадженні у м. Краматорську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання провести перерахунок та виплату соціального підвищення як «дитині війни», -

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до УПФУ у м. Краматорську про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання провести перерахунок та виплату соціального підвищення як «дитині війни» за період з 09.07.2007 року по день винесення рішення.

Ухвалою Краматорського міського суду від 03.12.2010 року адміністративний позов в частині правовідносин за період з 09.07.2007 року по 01.06.2010 року  залишено без розгляду, у зв’язку з подачею позову після закінчення строку звернення до адміністративного суду.

В частині правовідносин за період з 01.06.2010 року по 16.12.2010 року  позов пред’явлено в межах строку, визначеного ч.2 ст.99 КАС України, та по ньому  відповідно до ст. 183-2 КАС відкрито скорочене провадження та здійснюється судовий розгляд.

Згідно позову, позивач  має статус «дитини війни», у зв’язку з чим відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вважає, що при нарахуванні такої допомоги відповідач повинен враховувати положення законів України про Державний бюджет України на відповідні роки та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, яким поновлена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходити з відповідності мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про держбюджет. З огляду на те, що відповідач проводить виплату соціальної допомоги в менших сумах, просить визнати бездіяльність відповідача неправомірною, зобов’язавши останнього провести перерахунок, нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги як «дитині війни» за період  з 01.06.2010 року по 16.12.2010 року  в розмірі, визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд, дослідивши позов та надані докази, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

    Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.

Судом встановлено, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

    Позивач  вимагає поновлення його прав на отримання щомісячної соціальної допомоги як дитина війни за період з 01.06.2010 року по 16.12.2010 року .

Відповідно до ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема стаття 6 цього Закону викладена в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких  поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

    Відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями  колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу  в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10% мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені зміни в законодавстві були підставою для пенсійного фонду провадити виплату підвищення «дітям війни» саме у вищезазначеному розмірі у період з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року.

    Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зазначені положення, які визнані неконституційними, втрачають чинності з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

    Таким чином, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року була поновлена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, за якою «діти війни» мають право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

    Саме в такій редакції наведена норма закону перейшла як діюча на 2009 рік.

Відповідно до статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року № 835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії повинно здійснюватися відповідно до норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З наведених підстав, а також за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходе до висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачці застосуванню підлягають ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , а не наведена відповідачем постанова КМУ №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Аналогічно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосуванню підлягає й у січні-листопаді 2010 року, оскільки розмір щомісячного підвищення дітям війни законами України не змінювався.

При визначенні мінімальної пенсії за віком слід виходити з положень абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року №1646-VІ, згідно яких мінімальна пенсія за віком з 01.01.2010 року – 695 грн., з 01.04.2010 року – 706 грн., з 01.07.2010 року – 709 грн., з 01.10.2010 року – 723 грн., з 01.12.2010 року – 734 грн.

Фактично щомісячна надбавка позивачу, як «дитині війни», з 01.06.2010 року по 16.12.2010 року  виплачувалася у розмірі 49,80 грн., що підтверджується довідкою УПФУ у м.Краматорську, тобто в меншому розмірі, ніж визначено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

    На підставі наведеного та в межах пред’явленого позову, суд вважає необхідним визнати бездіяльність відповідача неправомірною та зобов’язати його провести перерахунок та виплату позивачу  підвищення до пенсії як «дитині війни», за відрахуванням фактично виплачених сум, за період з 01.06.2010 року по 16.12.2010 року .

Відповідно до  ст.ст. 89,94 КАС України у зв’язку з обґрунтованістю позову, судовий збір в розмірі 3,40  грн., що сплачені позивачем, слід відшкодувати останньому за рахунок Державного бюджету України.

    Керуючись ст.ст.4-15,159-163, 183-2, 185-186,254 КАС України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" , суд -

П О С Т А Н О В И В:

    Позов ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську про зобов’язання провести перерахунок, нарахування та виплату соціального підвищення як «дитині війни», - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області по невиплаті ОСОБА_1  підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.06.2010 року по 16.12.2010 року .

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1  підвищення до пенсії, що передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за відрахуванням фактично виплачених сум, за період з 01.06.2010 року по 16.12.2010 року .

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Постанова суду, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

    Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краматорський міський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя

Постанова ухвалена та надрукована в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя