Судове рішення 2-2856/10 від 24.12.2010

Судове рішення #12662422

Справа № 2-2856/ 2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА)

20 грудня 2010 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді – Кудіна А.М.,

за участю секретаря – Якубович В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про стягнення аліментів на утримання дитини ,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягувати з 27 жовтня 2010 року.

Рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 51 (п'ятдесят однієї) гривні, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Охтирському міськрайонному суді Сумської області в розмірі 120 гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайсуд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення з одночасним поданням копії апеляційної скарги до апеляційного суду, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу в цей же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя: А.М. Кудін

Справа № 2-2856/ 2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2010 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді – Кудіна А.М.,

за участю секретаря – Якубович В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про стягнення аліментів на утримання дитини,

УСТАНОВИВ:

27.10.2010 року позивачка звернулася до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем сімейне життя не склалося, матеріальної допомоги на утримання дитини він не надає. Тому просить стягувати з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі ј частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

У судовому засіданні позивачка повністю підтримала свої позовні вимоги щодо її права на отримання аліментів на утримання дитини, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі й проводити стягнення у частці від заробітку відповідача.

Відповідач в судове засідання не з»явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов визнає повністю.

Матеріалами справи встановлено, що 07.10.2006 р. сторони уклали шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у сторін народився син ОСОБА_3, походження якого від сторін підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 (а.с. 3).

У силу вимог ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

На підставі ч. 3 ст. 181, ст. 183 СК України кошти на утримання дитини присуджуються в частці від доходу його батьків, яка визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд ураховує й вимоги ст. 182 СК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 141 СК України проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач зобов’язана сплачувати аліменти на дитину. При визначенні їх розміру суд враховує матеріальне становище сторін, а також те, що відповідач на утриманні інших осіб не має, є фізично здоровою людиною, працездатний, тому може сплачувати аліменти на її утримання.

Таким чином вимоги позивачки підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного та ст. ст. 180, 181, 182, 183 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 217, 218, 224 ЦПК України,