ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2007 р.

Справа № 9/146-3568 (10/216-4161)

 

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Кропивної Л.В.            

Розглянув справу

за позовом  Дочірнього підприємства "Галіція-Транс" вул. Б. Хмельницького, 21а/10а, м.Тернопіль.        третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"  вул. Ковпака, 29,Київ 1.

третя особа без сасмостійних вимог на предмет спору  Акціонерне страхове товариство "Вексель", в особі Західної філії, м. Тернопіль, вул. Медова, 2/18.

 

до  Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1АДРЕСА_1

 

За участю представників від:

позивача:   Мулик П.М.,  довір.

відповідача:   ОСОБА_2., довір.

третіх  осіб: Мулик П.М.,  довір. ,  Галюлько  В.І., довір. 

роз'яснивши  у розпочатому судовому засіданні представникам  сторін та третьої особи  права та обов'язки  учасників господарського процесу згідно з ст.ст. 22,  29  ГПК  України,

Встановив:

 

Позивач -Дочірнє підприємство “ Галіція-Транс “,  м. Тернопіль, в особі ліквідатора , призначеного    господарським  судом  10.03.2006 р.   у справі № 11/Б-638  про банкрутство ДП „Галіція-Транс”  ,  звернувся у   жовтні 2006 р.    до господарського суду   з позовом   до  Відповідача -  суб'єкта  підприємницької   діяльності   -фізичної особи ( СПД-ФО) ОСОБА_1., жителя м.  Тернопіль,   у якому  просить   визнати      недійсним договір,  укладений між  ними   22 лютого 2005 року  з моменту укладення  та застосувати наслідків недійсності   правочину   у вигляді  визнання  погашеними  кредиторських вимог СПД_-ФО ОСОБА_1. до ДП „Галіція-Транс”.   

 

Стверджував,   що     виконанням   договору   можуть бути завдані  збитки кредиторам  ДП „Галіція)_Транс” в результаті  неотримання банкрутом належного  йому  за договором  страхування    страхового  відшкодування   по страховому випадку , що стався з автомобілем ДП “ Галіція-Транс “, яка підлягає виплаті вигодонабувачеві згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 13-13/03 від 11 липня 2003 року .

 

Водночас,     Позивач вважав,  що   спірний договір  не спрямований на  реальне настання правових наслідків,  що обумовлені  ним,   а тому  підлягає    визнанню недійсним  в порядку ч. 3 ст.  215 ЦК України.  

 

Рішенням  господарського суду  від  15.01.2007 р.,  з яким погодився  суд апеляційної інстанції ,   позов  задоволено , договір визнано  недійсним  з посиланням  на його суперечність ст.  4 Закону України  ”Про страхування”     , ст. 4 Закону України  ”Про  фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.

 

Постановою Вищого господарського  суду    від 10.07.2007 р.  попередні судові рішення скасовані , а справу передано на новий розгляд, мотивувавши тим, що  суди не встановили  наявність тих обставин, з якими закон пов'язує  визнання угод недійсними,  у томі числі  відповідність  змісту угод  вимогам закону , оскільки   не  зазначили  ,у чому  вони вбачали недодержання  в момент укладення договору  ст. 203 , 215 ЦК України ,ст. 4 Закону України ”Про  фінансові послуги та державне регулювання ринків   фінансових послуг”  та ст.   4 Закону України  ”Про страхування” .

 

22.10.2007 р.   ліквідатор  ДП Галіція-Транс”   звернувся до суду  із   заявою,  у якій уточнив   підстави позову і просить  звернути  увагу  на те, що за своїми   умовами спірний договір   від 22.02.2005 р.   , де   СПД-ФО ОСОБА_1  у разі одержання  від АСТ Вексель” грошових  коштів,  що підлягали виплаті  ДП „Галіція-Транс” , зобов'язується зарахувати   вказані грошові  кошти в рахунок  погашення заборгованості ДП перед  підприємцем     за  укладеними  між ними  договорами,  а    ДП „Галіція-Транс”  відступає  підприємцю  своє право грошової вимоги до  третьої особи - АСТ „Вексель”,    слід розглядати  як договір факторингу , а факторинг  є фінансовими послугами,  право на надання яких ,  в силу положень  ч. 1  ст. 5   Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків   фінансових послуг”,   надано  лише   фінансовим установам,  якими сторони спірного договору не є  .

 

Водночас,    вважаючи   ,  що спірний договір є договором  факторингу  ,  Позивач   вказує на те, що     у  договорі   відсутня одна  із істотних   умов ,      характерних для договору даного виду , а саме: відсутня вказівка   про розмір   плати  за передачу фактором грошових коштів в розпорядження  другої сторони  ( Клієнта)  . 

 

Крім того, на думку Позивача, який посилається     на приписи   ст. 25 Закону України „Про страхування”,  ст. ст.  636, 651 ЦК України,      ДП Галіція-Транс” ,як страхувальник, не мало права уступати  право вимоги  виконання  страховиком зобов'язань  за договором страхування наземного  транспорту особі ,  яка не є вигодонабувачем, без згоди   сторін  договору страхування , адже  умовами  договору  добровільного  страхування   передбачено, що  страхове відшкодування  страхувальник  може отримати  лише  з письмової згоди   вигодонабувача,  яким є   Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “ Укрсоцбанк “   в особі Тернопільської обласної філії банку , а будь-яких  змін  до тексту договору  добровільного  страхування  сторони не вносили.

 

Позивач також вважає, що  спірний  договір  не може вважатися укладеним,  оскільки у ньому відсутні   предмет договору,  ціна та строк його  дії, а  умови договору складають лише зобов'язання  однієї  сторони -   ДП „Галіція-Транс”.

 

Відповідач  проти позову заперечує,  зазначаючи, що детальне    обґрунтування   своїх заперечень представлено  ним   господарським судам раніше  і ці заперечення знаходяться у матеріалах справи .

 

Представники  третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору -  Акціонерне страхове товариство “ Вексель “ в особі Західної філії, Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку “ Укрсоцбанк “   в особі Тернопільської обласної філії банку,   вважають  позовні вимоги обґрунтованими , законними та такими , що підлягають до задоволення .

 

АКБ  „Укрсоцбанк” звертає увагу суду на те, що  заява ДП „Галіція-Транс”   від 22. 02.2005 р. про перерахування суми   страхового  відшкодування була подана   у  травні 2006 р . у  той час,  коли  ДП Галіція-Транс”  був визнаний банкрутом  ,а   його директор   не мав повноважень   на представлення   інтересів страхувальника. До того ж   договір   добровільного страхування  наземного  транспорту   забороняє  змінювати вигодонабувача.

 

У судовому засіданні  22.10.2007 р  . оголошувалася перерва   до  25.10.2007 р  в порядку ст. 77 ГПК України  для надання сторонам можливості подати додаткові  докази в обґрунтування   їх доводів. 

 

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх  осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оцінивши докази, подані  сторонами  , господарський  суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до  задоволення, виходячи з наступного.

 

Юридична сутність факторингу  полягає як  у   відступленні   грошової вимоги  , так і  у   наданні  інших   фінансовий  послуг,  і тому  факторинг   українським правопорядком  не  розглядається   як   різновид   цессії.

 

Так,    в силу ч. 1  ст.  512 та ч. 1 ст. 514  ЦК України  кредитор  у зобов'язанні  може бути замінений  іншою особою внаслідок   передання ним  своїх прав  іншій особі за правочином ( відступлення права  вимоги) , при цьому    до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах , що існували на момент переходу цих прав.

 

Натомість  частина  1 ст.1077  ЦК України   розкриває   поняття  факторингу  , згідно  з яким   факторингом є  фінансування  під відступлення   права грошової вимоги ,  де    одна  сторона   (фактор)   передає   або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

 

Суд звертає     увагу  на ту обставину,  що Позивачем  ця відмінність   цесії від факторингу   відмічена,  адже  ним  у заяві  від 25.10.2007 р.  вказано  на відсутність    у спірному  договорі  від   22.02.2005 р.  між ДП „Галіція-Транс”   та  СПД_ФО ОСОБА_1 ,   розміру   плати  за передачу фактором грошових коштів в розпорядження  другої сторони -клієнта,  але  при цьому  Позивач  приходить  до хибних   висновків  про неукладеність  між сторонами  саме  договору факторингу. 

 

До того ж,   у підприємницьких відносинах ,  учасник  яких   набуває грошові вимоги   до іншої  особи, не  чекаючи їх  виконання,   відступає  цю вимогу банку  або іншій комерційній організації в обмін  на отримання грошових  засобів ,  включаючи  винагороду фактору , і зобов'язання по фінансовому  обслуговуванню фактором  свого  клієнта.

 

Таким чином,   суд  відхиляє   доводи Позивача про те, що   спірний  договір   є  факторингом і   на цій підставі   може бути визнаний  недійсним за  ст. 227 ЦК України    ,  оскільки   ДП „Галичина-Транс”   не є      банком чи іншою  фінансовою установою та не має  відповідного  дозволу (ліцензії)  на    надання фінансових послуг.

 

У цій же мірі судом відхиляються ,   як неспроможні  , доводи позову про те,  що договір факторингу  є неукладеним , оскільки  не містить    розміру    плати  за  відступлення   грошової вимоги.

 

Що стосується  того, що      договір  від 22.02.2005 р. не спрямований на реальне настання  правових наслідків, що обумовлені ним,     оскільки     ДП „Галіція-Транс”  ,як страхувальник,  за договором про добровільне страхування ,  не мало права уступати  право вимоги  виконання страховиком (АСТ „Вексель”)  зобов'язань  за договором  страхування  без  дозволу   вигодонабувача  та інших   учасників договору  добровільного страхування,  і укладеним договором   фактично змінено  особу   вигодонабувача,   то суд  , відхиляючи       доводи Позивача з цього   приводу   ,  виходить з наступного  .

 

Відповідно до ч. 1 ст . 515   та  ч. 1 ст. 516  ЦК України    заміна   кредитора   не   допускається   у  зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про  відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. При цьому   порядок   заміни кредитора  у зобов'язанні   не передбачає       отримання  згоди   боржника  ,  якщо інше не встановлено договором або законом.

 

За змістом ч.    1. ст. 979,  ч. 1  та ч. 2  ст. 984   ЦК України  ,   сторонами   у договорі страхування    є   страховик і страхувальник   -    за  договором   страхування   одна   сторона   (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.   Страховиком є юридична особа,  яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. . Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

 

Що стосується    особи  вигодонабувача, то  в силу ч. 1   та 2 ст. 985 ЦК України ,  ним  є третя  особа,  на користь якої     страхувальник    уклав  із страховиком договір,  і якій   страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

При цьому    страхувальник має право при укладенні договору страхування не лише   призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), але й    замінити  її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

 

Разом з тим,    частиною 1  статті 511 ЦК України    встановлено  , що  зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

 

Договір  від 22.02. 05 р., укладений  між  ДП „Галіція-Транс”та СПД-ФО ОСОБА_1,  законність  укладення  якого є предметом спору  ,  не свідчить про заміну  вигодонабувача у договорі  добровільного  страхування  транспортного засобу , оскільки йдеться     про  заміну     кредитора у   зобов'язанні  ,  підставою  виникнення якого  є  договір добровільного  страхування транспортного  засобу .   

 

До того ж    у Позивача   відсутня законна  можливість   заперечувати  таку  заміну   , оскільки   заміна   кредитора   не   допускається   лише  у  зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, що  не має  місця у даних правовідносинах. .   

 

Так само    заміна кредитора  у зобов'язані страхування      не  потребує , в силу  ч. 1 ст. 516  ЦК України та умов договору  страхування ,    й  згоди  боржника  у  зобов'язанні   ,    тобто  страховика   -  АСТ „Вексель”.

 

Доводи  Позивача з посиланням  на   умови договору страхування ,якими   визначається порядок      внесення  до нього змін  шляхом укладення  додаткової угоди,   і на цій підставі його твердження  ,що   заміна кредитора  у зобов'язанні  страхування    нібито   потребувала    згоди  усіх учасників договору   ,   чого  не було здійснено ,   суд до уваги не приймає та відхиляє ,  оскільки   порядок  , який  передбачений   п  9.8.  -9.11. договору страхування  , стосується  внесення змін до умов договору  страхування  , тобто таких  змін,  що   впливають на    зміст  договору, адже,   за визначенням  ч. 1 ст.  628 ЦК України ,     зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 

 

При таких обставинах   справи,  позов не підлягає до задоволення   тому  , що   Позивач  не довів   суду    , що у момент укладення договору   від 22.02.2005 р.   були  порушені  загальні вимоги, додержання яких є необхідним для   чинності правочину ( ст. 203 ЦК України).

 

Так само не підлягають  до  задоволення    вимоги Позову про  визнання  погашеними  кредиторських вимог СПД_-ФО ОСОБА_1. до ДП „Галіція-Транс”  ,  як такі  , що   суперечать  наслідкам  недійсності  договору   відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених Цивільним  Кодексом України, та  недоведеності  Позивачем   своїх доводів щодо недійсності договору.

 

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на  Позивача.

 

За згодою представників сторін та третіх осіб без самостійних вимог на предмет  спору на стороні позивача,  відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні  25.10.2007 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення .

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 77, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд

 

Вирішив:

1. Відмовити  Дочірньому  підприємству “ Галіція-Транс “,  м. Тернопіль у задоволенні    позову  та у визнанні    недійсним  з моменту укладення  ,22.02.2005 р.,  договору  між ДП „Галіція-Транс”  та     Відповідачем -  суб'єктом  підприємницької   діяльності   -фізичною особою    ОСОБА_1    та  у застосуванні  наслідків недійсності   правочину   у вигляді   визнання  погашеними  кредиторських  вимог СПД_-ФО ОСОБА_1. до ДП „Галіція-Транс”.  

          На рішення суду, яке не на брало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор -апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання)”05” листопада  2007 р. рішення, через місцевий господарський суд.

 

 

 

Суддя                                                                                          Л.В. Кропивна