донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.12.2010 р. справа №16/171/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
Головуючого:Калантай М.В.
суддівВолкова Р.В.
Новікової Р.Г.
За участю представників сторін:
від кредитора: Труфанов О.С., за довіреністю
від боржника: ОСОБА_5, за довіреністю
Розглянув апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»м.Дніпропетровськ
На постанову господарського суду Запорізької області
Від27.07.2010р.
у справі№16/171/10 ( суддя Ніколаєнко Р.А.)
за заявою боржника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м.Мелітополь Запорізької області
ПроВизнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Донецької області від 27.07.2010р. визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 (72311, АДРЕСА_1, ідент. № НОМЕР_1) банкрутом.
Відкрито ліквідаційну процедуру.
Ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_8 (адреса листування: АДРЕСА_2 ідент. № НОМЕР_2).
Зобов’язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Строк для пред’явлення кредиторських вимог до боржника встановлено в один місяць.
Скасовано арешт на майно ФОП ОСОБА_7, накладений ухвалою господарського суду від 14.07.2010 у справі № 16/171/10.
Постанова суду мотивована тим , що незважаючи на наявність належної боржнику нерухомості та рухомого майна, задоволення боржником вимог одного кредитора приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»м.Дніпропетровськ не погоджуючись з Постановою господарського суду, звернулося з апеляційною скаргою про її скасування , так як вважає, що Постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права , за відсутністю повного з’ясування обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що однією з підстав визнання фізичної особи-підприємця банкрутом є грошові зобов’язання , що виникли у цієї особи з підстав, пов’язаних з підприємницькою діяльністю , тобто , на думку скаржника, стороною у правовідносинах з кредиторами має бути саме фізична особа-підприємець –суб’єкт підприємницької діяльності, а не фізична особа.
Боржник, Фізична особа-підприємець ОСОБА_7, м.Мелітополь Запорізької області, у відзиві б/н на апеляційну скаргу та представник боржника в судовому засіданні , проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує , вважає , що Постанова від 27.07.10р. у справі № 16/171/10 відповідає нормам діючого законодавства, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому , зауважує на тому , що предметом Кредитної угоди , на яку посилається скаржник , є загальні умови і порядок надання Банком кредиту у рамках Програми мікрокредитування. Основною умовою даної програми є статус позичальника як приватного підприємця без утворення юридичної особи, зареєстрованого відповідно до діючого законодавства та інші умови , які притаманні саме суб’єктам підприємницької діяльності.
Згідно зі ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи , заслухавши пояснення повноважних представників сторін , що були присутні в судовому засіданні, судова колегія встановила:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 звернувся до господарського суду заяву про порушення справи про його банкрутство відповідно до ст.ст.7, 47 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
В обґрунтування заявлених вимог боржник посилається на те , що станом на 15.06.2010 має значну безспірну заборгованість –перед ПАТ КБ ПриватБанк в особі Мелітопольське відділення філії “Запорізьке регіональне управління ” ПриватБанку в загальному розмірі 238361,29 дол. США (1885605,77 грн.) та перед суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_9 в розмірі 17000,00 грн., яку він не спроможний погасити самостійно в зв’язку з недостатністю майна. Крім того , повідомив про те, що загальна ринкова вартість його активів складає 1250140,00 грн., що підтвердив звітами про оцінку майна , а також про фактичне припинення ним підприємницької діяльності –торгівлі непродовольчими товарами в зв’язку із її збитковістю через підвищення курсу долару США, знищення попиту на товар тощо.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.07.2010 заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/171/10 .
Постановою господарського суду Донецької області від 27.07.2010р. визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 (АДРЕСА_3 ідент.№ НОМЕР_1) банкрутом.
Відкрито ліквідаційну процедуру.
Ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_8 (адреса листування: АДРЕСА_2 ідент.№ НОМЕР_2).
Зобов’язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Строк для пред’явлення кредиторських вимог до боржника встановлено в один місяць.
Скасовано арешт на майно ФОП ОСОБА_7, накладений ухвалою господарського суду від 14.07.2010 у справі № 16/171/10.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки , заслухавши пояснення повноважних представників сторін , що були присутні в судовому засіданні, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про не обґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.
Згідно зі ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом , з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, зокрема із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
За приписами абз. 4 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” суб’єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
В силу п.5 ст.7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд із заявою боржника про порушення справи про банкрутство; при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
В даному випадку , боржником у справі про банкрутство визначено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7, м.Мелітополь Запорізької області.
Провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина регулюється ст. ст. 47, 48 розділу 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка встановлює загальні положення провадження у справі про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина, визначено, що відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Таким чином, провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина здійснюється за правилами, визначеними нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в цілому, з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до частин 2, 3 ст. 47 Закону заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами. До заяви громадянина-підприємця про порушення справи про банкрутство може бути доданий план погашення його боргів, копії якого направляються кредиторам та іншим учасникам провадження у справі про банкрутство.
Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 47 Закону є наявність у нього заборгованості перед кредиторами, яка ґрунтується на веденні ним підприємницької діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи та про це вже було позначено вище, Фізична особа-підприємець ОСОБА_7, м.Мелітополь Запорізької області свої вимоги щодо порушення справи про його банкрутство обґрунтовує наявністю станом на 15.06.2010 значної безспірної заборгованості –перед ПАТ КБ ПриватБанк в особі Мелітопольське відділення філії “Запорізьке регіональне управління ” ПриватБанку в загальному розмірі 238361,29 дол. США (1885605,77 грн.) та перед суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_9 в розмірі 17000,00 грн., яку він не спроможний погасити самостійно в зв’язку з недостатністю майна.
Скаржник , Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»м.Дніпропетровськ , обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги посилається на те , що у правовідносинах між Банком та Боржником, останній має статус фізичної особи – громадянина, та , вважає , що в даному випадку заборгованість не пов’язана зі здійсненням ОСОБА_7 підприємницької діяльності. В зв’язку з цим просить провадження у справі припинити.
Судова колегія вважає посилання та вимоги заявника апеляційної скарги в цій частині необґрунтованими та такими , що спростовуються матеріалами справи з оглядом на наступне.
18.10.1995 виконавчим комітетом Запорізької міської ради ОСОБА_7 (ідент.№ НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: 72311, м.Мелітополь Запорізької області, провул. Абрикосовий, 1.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2007 ОСОБА_7 було укладено кредитну угоду № 14.13681 із ЗАТ КБ ПриватБанк, правонаступником якого є ПАТ КБ ПриватБанк, особі Першого Мелітопольського відділення філії “Запорізьке регіонального управління” (далі –Банк).
Угодою визначені загальні умови і порядок надання Банком в рамках програми мінікредитування кредиту позичальнику.
Згідно з угодою Банком та ОСОБА_7 18.10.2007, 15.02.2008 та 21.08.2008 було укладено договори про видачу траншів, за якими Боржник отримав в користування грошові кошти у загальній сумі 200000,00 дол. США зі строком повернення у п’ять років.
З метою забезпечення повернення наданих кредитних коштів та плати за їх використання 18.10.2007 Банком з ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку переданий належний на підставі рішення виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 28.08.2003 № 217/24 на праві приватної власності ОСОБА_7 житловий будинок загальною площею 282,1 кв.м по пров.Абрикосовому, 1 в м.Мелітополі, заставна вартість якого в редакції додаткової угоди № 2 від 21.08.2008 до договору визначена у 679000,00 грн.
Також , 18.10.2007 Банком з ФОП ОСОБА_7 був укладений договір застави товарів в обороті, за яким у заставу згідно з додатковою угодою від 21.08.2008 № 2 до договору передано майно заставною вартістю у 288000,00,00 грн.
Крім того, на забезпечення виконання ОСОБА_7 кредитних зобов’язань 18.10.2007, 15.02.2008 та 21.08.2008 Банком були укладені договори поруки з гр.ОСОБА_10, за якими остання зобов’язалася відповідати за виконання кредитних зобов’язань боржника.
Як про це вже було позначено вище , Боржнику за Кредитним договором надавався кредит в рамках програми міні кредитування ( т. 1 а.с. 17). Метою даної програми визначено саме розвиток власного бізнесу, поповнення оборотних коштів для бізнесу, придбання необхідного устаткування , техніки для бізнесу, в рамках дії лінії для малого та середнього бізнесу.
Умовами надання кредиту в межах даної програми було , зокрема , наявність у Позичальника статусу приватного підприємця без утворення юридичної особи, зареєстрованого відповідно до діючого законодавства, а також інші умови, що притаманні саме суб’єктам підприємницької діяльності.
Крім того , за умовами п.2.1.4 Кредитної угоди № 14.13681 від 18.10.07р. Банк зобов’язався, зокрема, здійснювати контроль за цільовим використанням кредитних коштів .
Так , як вбачається з матеріалів справи ( т. 1 а.с. 77, 78, 79) , а саме Актів перевірки цільового використання грошових коштів, 20.12.07р., 22.03.08р та 12.09.08р. експертом відділу мікрокредитування Мелітопольського відділення Запорізького РУ ПриватБанку були здійснені перевірки щодо використання грошових коштів за Договорами про видачу траншів № 14.13381 від 18.10.07р. , № 14.13381-1 від 15.02.08р. , № 14.13381-2 від 21.08.08р. За результатами перевірки спеціалістом Банку було встановлено , що надані Банком грошові кошти направлені на закупівлю товару для подальшого перепродажу.
З вищенаведеного вбачається , що заборгованість перед кредитором , а саме Банком , ґрунтується на веденні Боржником підприємницької діяльності.
Як це було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного провадження , крім заборгованості перед Банком, боржник має заборгованість перед суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_9 в розмірі 17000,00 грн. на підставі договору на виконання робіт з оцінки вартості житлового будинку від 01.07.2010 № 25 та договору на виконання робіт з оцінки вартості товару в обороті від 01.07.2010 № 26, яка у відповідь на вимоги суб’єкта оціночної діяльності ОСОБА_9 (листи від 07.07.2010 № 15 та № 16) боржником не заперечена.
Таким чином , з урахуванням наявності крім Банку іншого кредитора по відношенню до Боржника , вимоги банку щодо припинення провадження у справі є необґрунтованими та незаконними.
Згідно з ч. 4 ст. 48 вказаного Закону, якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
За приписами ст. 51 Цивільного Кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Як вбачається з матеріалів справи та це вірно встановлено судом першої інстанції , дебіторської заборгованості боржник не має , земельні ділянки у власності боржника відсутні, що підтверджено довідкою Мелітопольського відділу ДП “Центр ДЗК” від 08.07.2010. Іншого рухомого чи нерухомого майна, крім зазначеного вище заставного, за рахунок якого можливе погашення кредиторської заборгованості, боржник не має. Залишок грошових коштів на рахунку боржника станом на 02.07.2010 склав 4,560 грн. Найманих працівників боржник не має, підприємницьку діяльність боржник фактично припинив.
Згідно з представленими довідкою Мелітопольської ОДПІ від 01.07.2010 та довідкою УПФУ в м.Мелітополі від 23.07.2010 заборгованість з податкових платежів та по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у боржника відсутня.
При цьому , судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що незважаючи на наявність належної боржнику нерухомості та рухомого майна, задоволення боржником вимог одного кредитора приведе до неможливості виконання грошових зобов’язань в повному обсязі перед іншими кредиторами.
На підставі вищенаведеного , судова колегія вважає обґрунтованим та законним рішення місцевого господарського суду щодо визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у даній справі.
Відповідно до ч. 2 п. 7 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.
Як це вірно було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного провадження, у боржника по даній справі наявне власне рухоме та нерухоме майно .
Таким чином, з урахуванням обставин та матеріалів справи , судова колегія вважає обґрунтованим та правомірним висновок суду першої інстанції щодо призначення в даному випадку ліквідатора.
Крім того, з матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається , що Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»м.Дніпропетровськ в особі Мелітопольське відділення філії “Запорізьке регіональне управління ” ПриватБанку по відношенню до боржника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м.Мелітополь Запорізької області є заставним кредитором .
У силу приписів статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заставним є кредитор, вимоги якого повністю забезпечені заставленим майном.
За змістом абзацу другого частини шостої статті 14 Закону кредитори, вимоги яких забезпечено заставою майна боржника, мають право подавати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство.
За приписами ч. 6 ст. 14 Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
При цьому , з матеріалів справи вбачається , що Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»м.Дніпропетровськ 27.09.10р. звернувся до господарського суду Запорізької області з Заявою ( т. 3 а.с. 1-4) з вимогами до боржника (в порядку ст.ст. 47,48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") . Просить визнати заявлені Банком до боржника, фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, грошові вимоги у сумі 1980150,41грн. В обґрунтування заявлених вимог Банк посилається на неналежне виконання Боржником своїх зобов’язань за Кредитною угодою № 14.13681 від 18.10.07р.
За Повідомленням № 94/10 від 30.10.10р. Арбітражного керуючого ОСОБА_8 ( т. 3 а.с. 47-48) грошові вимоги ПАТ КБ «Приватбанк»визнані в сумі 1886605,77грн.
Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права , як то не надіслання на адресу Банку копії оскарженої Постанови , судова колегія вважає необґрунтованим , оскільки :
- по-перше, з самого тексту постанови вбачається , що примірники постанови мають бути направлені банкруту, ліквідатору, банку, відділу з питань банкрутства у Запорізькій області, ВДВС Мелітопольського МРУЮ, державному реєстратору виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, ОСОБА_9
- по-друге, надіслання копії Постанови підтверджується відміткою на зворотному боці Постанови
- по-третє, матеріалами справи , а саме протоколом судового засідання від 27.07.10р. ( т. 2 а.с. 140) підтверджено присутність в судовому засіданні під час прийняття оскарженої Постанови представника Банку –ОСОБА_11 за довіреністю № 3882 від 10.09.09р.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для її скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» м.Дніпропетровськ на Постанову господарського суду Запорізької області від 27.07.2010р. у справі №16/171/10 залишити без задоволення .
Постанову господарського суду Запорізької області від 27.07.2010р. у справі №16/171/10- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошенні в судовому засіданні.
Повний текст постанови підписаний 14.12.10р.
Головуючий суддя М.В.Калантай
Судді Р.В. Волков
Р.Г.Новікова