Справа №2-а-1983/10

                                                                        Постанова

                                                                    іменем України

21 грудня 2010 року.

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі :головуючого – судді Єфименко В.І.,при секретарі Тахтаровой Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Велика Новосілка адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення (далі УПСЗН) Великоновосілківської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2002,2004-2005,2007,2008 роки,-

встановив:

позивач ОСОБА_2.звернувся до суду з позовом до відповідача ,в якому просить визнати дії  УПСЗН Великоновосілківської райдержадміністрації неправомірними з недорахування і невиплати йому за 2002, 2004 -2005, 2007, 2008 роки щорічної грошової допомоги у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат на оздоровлення  на час виплати,як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3-ої категорії , передбаченої ст.48 Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорно-бильської катастрофи”(далі Закон),а всього 5335,60 грн.

Із розрахунку позивача , відповідач недоплатив йому  на оздоровлення за вищезазначений період- 5335,60 грн.,з яких: у  2002 – 599,30 грн.(205 грн. (мін.розмір зарплати)  х 3(кратність)- 15,7 грн.(виплачених відповідачем 30.08.2004 р.));  у 2004 році-770,30 грн.(262 грн. (розмір мін.зарпл. х 3(кратність) – 15,7  грн. (виплачених відповідачем 03.03.2005 р.)); у 2005 році- 921 грн. (332 грн.(розмір мін. зарплати на момент виплати) х 3 (кратність) – 75,00 грн. випл. 18.11.2005 р.); у 2007 році- 1305,00 грн.( 460 грн. ( мін з/п на момент виплати)  х  3 (кратність) – 75,00 грн.(випл.30.11.2007 р.));  у 2008 році – 1740,00 грн.( 605 грн.

(розмір мін.з/п. на момент виплати)  х 4(кратність  – 75,00 грн. фактично  випл. 26.12.2008 р.)).

На його прохання виплатити  заборгованість на оздоровлення у розмірі,встановлених  вищезазначеним Законом ,УПСЗН- відмовилось від добровільного виконання його вимоги.Тому він і прохає визнати дії  відповідача у відповідності до норм Конституції і вищезазначеного Закону неправомірними і стягнути з нього на його користь недоплачену допомогу на оздоровлення за 2002,2004-2005, 2007,2008 роки ,у сумі- 5335,60 грн..

В судове засідання позивач надав письмову заяву,в якій, підтримуючи свої вимоги,просить справу розглянути за його відсутності.

Відповідач надав суду письмові заперечення на позовну заяву.В обгрунтування своїх заперечень ,він зазначає ,що допомога на оздоровлення позивачу, була нарахована та виплачена у розмірах ,встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 та від 12.07.2005 р. № 562,а тому підстав для задоволення позовних вимог не вбачає.

Представник відповідача надав суду письмову заяву,в якій просить справу розглянути за його відсутності.

Перевіривши матеріали справи, правову позицію сторін, викладену письмово,суд дійшов висновку про наступне.

Позивач ОСОБА_2,є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській ЧАЕС, постраждалим у зв*язку з цим 3-ої категорії ,що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданого на його ім*я 25.06.1993  року .

Відповідно до ст.48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року № 796-х11 передбачена щорічна допомога  на оздоровлення 3-ої категорії - три мінімальних заробітних плат.Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Фактично відповідачем виплачена позивачу допомога на оздоровлення:

за 2004 рік в сумі 15,70 грн. -03.03.2005 р.) ;за 2005 рік- 75,00 -18.11.2005 р.); за 2007 рік- 75,00 грн.-30.11.2007 р.); за 2008  рік- 75.00 грн-26.12.2008 р.).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи,наведених в позові.

Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров*я довкілля та на відшкодування завданної порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення,визначені Законом України « Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 63 вищезазначеного Закону передбачено ,що фінансування витрат,пов*язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Постановою КМУ від 04.03.2002 року№ 256,якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету,встановлено,що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на

                                                                                       2

здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь,відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій,виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином,відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов*язок щодо реалізації  механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання дер-жавних програм соціального захисту населення,зокрема,пільг громадянам,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд вважає необгрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат,який встановлений постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836 « Про компенсаційні виплати особам,які постраждали внаслідок Чорнобильсь-кої катастрофи» та з 2005 року- постановою КМУ від 12.07.2005 року№ 562 « Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як вищезазначалось розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Тобто,нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги,як величина,кратна розміру мінімальної заробітної плати,встановленої Законом на час здійснення виплати.

Всупереч нормам спеціального закону,зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України,суд застосовує правовий акт,який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України « Про єдиний державний реєстр нормативних актів» від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.48 Закону « Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2004,2005, 2007,2008 роки,а не вказані постанови КМУ.

Таким чином,з  УПСЗН на користь позивача підлягає стягненню недоотримана сума щорічної допомоги на оздоровлення за 2004,2005,2007,2008 роки у розмірі 4736,30 грн.,виходячи з наступного розрахунку:

за 2004 рік- 262 грн(розмір мін.з/п на момент виплати -03.03.2005 р) х 3(кратність) – 15,70 грн.(фактично виплач. сума допомоги)=  770,30 грн.;

за 2005 рік- 332 грн. (розмір мін з/п на момент виплати18.11.2005 р.) х 3 – 75,00 грн. ( фактично випл.)= 921,00 грн.;

за 2007 рік – 460  грн.(розмір мін.з/п. на момент виплати 30.11.2007 р. ) х 3 – 75,00 грн. (фактично випл.)= 1305,00 грн.;

за 2008  рік- 605 грн.(мін. з/п. на момент виплати -25.12.2008 р.) х 3 – 75,00 грн.(фактично випл.)= 1740,00 грн,

що покладається на відповідача за рахунок Державного бюджету України.

Проте не можуть визнані неправомірними дії відповідача  при нарахуванні позивачеві допомоги на оздоровлення в 2002 , оскільки ним не враховано ,що вказані виплати органи УПСЗН здійснюють тільки з 29.10.2003 року відповідно до п.2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державнх програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, атвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року№ 256.

На цій підставі, вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Забігаючи наперед, слід також зауважити,що позивачем  не пропущені процесуальні строки на звернення за захистом  своїх прав та інтересів,оскільки у відповідності до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди ,завданої каліцтвом,іншим ушкодженням здоров*ю або смертю.В нашому випадку позивачем заявлена вимога про відшкодування шкоди,завданої його здоров*ю при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно до п. 7 ст.4.Декрету КМУ “ Про державне мито”, органи соціального забезпечення звільнені від сплати держмита.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст.158-163 КАС України,-

постановив:

Позов  ОСОБА_2 до УПСЗН Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області  про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС ,третьої категорії за 2002,204–2005, 2007,2008 роки-задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Великоновосілківського управління праці та соціального захисту населення Великоновосілківської райдержадміністрації в виплаті ОСОБА_3  щорічної  грошової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за  2004,2005,2007,2008  роки.

                                                                                             3

Стягнути з УПСЗН Великоновосілківської райдержадміністрації Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2. недоотриману суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2004,2005,2007,2008 роки у розмірі 4736,30 грн.

В рештій частині позовних вимог ОСОБА_2- відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Великоновосілківський районний суд  в 10 денний строк з дня її прийняття.

Суддя                                                                                                                                                        В.І.Єфименко