Справа №2-1893
2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 р. м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді Саркісян О.А.
при секретарі- Зоріній Н.В.,
з участю позивачів та представника відповідача - ХМР,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Харківської міської ради, третя особа- ОСОБА_3 про визнання права власності на самовільні будівлі та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Харківської міської ради третя особа – ОСОБА_4 про визнання права власності на самовільні будівлі,
В С Т А Н О В И В:
Позивач за основним позовом ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів, в якому просить визнати за ним право власності на самочинно збудовану прибудову літ.-5 до житлового АДРЕСА_1 в м.Харкові та сарай літ. М, посилаючись на те, що за договором дарування від 23.12.2004 року йому належить Ѕ частина житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в м.Харкові. Для особистих потреб, він зі згоди співвласника ОСОБА_2 в 2005 році до будинку прибудував прибудову літ.-5, загальною площею 7,0 кв.м., що складається з санвузла та тамбура, а також побудував сарай літ.М загальною площею 15,9 кв.м.
Відповідач за основним позовом ОСОБА_2 пред’явив зустрічний позов, в якому просить визнати за ним право власності на самочинно збудовану прибудову літ.а-7 до житлового АДРЕСА_1 в м.Харкові та сарай літ. Л. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 17.11.2006 року він став власником Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в м.Харкові. Для особистих потреб, він зі згоди співвласника ОСОБА_1 в 2008 році до будинку прибудував прибудову літ.-7, а також побудував сарай літ.Л.
В судовому засіданні позивач за основним позовом ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, позов ОСОБА_2 визнав.
В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримав, однак пояснив, що сарай в 2004 році будував його батько, що помер. Він прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5. Позовні вимоги ОСОБА_1 визнав.
Представник відповідача –Харківської міської ради- проти позовів заперечував, посилаючись на те, що позивачі провели самочинні будівлі без згоди ХМР, як власника земельної ділянки, з порушенням встановленого законом порядку про визнання права власності на самочинні будівлі.
Третя особа – ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти позовних вимог позивачів не заперечує.
Суд, вислухавши пояснення позивачів, відповідачів, та представника відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що як основні, так і зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч.3ст.375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до ст..376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника /користувача/ земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст.377ч.2 ЦК України якщо житловий будинок розміщений на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
За змістом цивільного законодавства України право власності на самочинну будівлю визнається за особою, яка здійснила це будівництво.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить Ѕ частина житлового будинку з надвірними АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 23.12.2004 року (а.с.6).
Інша Ѕ цього житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель належить позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.11.2006 року після смерті свого батька ОСОБА_5 (а.с. 48).
Позивачі стверджують, що земельна ділянка , на якій розміщений житловий будинок з надвірними будівлями та здійснені самовільні будівлі, не належить їм на праві власності, та не виділялася їм в користування.
Виходячи з цього та відповідно до положень ч.2ст.377 ЦК України кожний з них має право на користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщені належний кожному з них житловий будинок з надвірними будівлями та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Таким чином, самовільні будівлі були побудовані на землі, що належить територіальній громаді м. Харкова без дозволу власника цієї земельної ділянки.
З технічного паспорту (а.с.50-55) та пояснень позивача ОСОБА_2 встановлено, що сарай літ.Л побудовано в 2004 році його батьком ОСОБА_5, який помер в 2006 році.
Виходячи з того, що особа, що здійснила самовільне будівництво не набуває права власності на нього, то померлий ОСОБА_5 не набув права власності на сарай літ.Л, а тому він не може бути успадкований спадкоємцем.
З технічного паспорту (а.с.50-55) та пояснень ОСОБА_1 встановлено, що в 2005 році він до будинку прибудував прибудову літ.-5, загальною площею 7,0 кв.м., що складається з санвузла та тамбура, а також побудував сарай літ.М загальною площею 15,9 кв.м.
З технічного паспорту (а.с.50-55) та пояснень ОСОБА_2 вбачається, що в 2008 році він до будинку самовільно побудував прибудову літ.а-7, загальною площею 23 кв.м., яка складається з кухні – 10,2 кв.м,коридора-7,4 кв.м., житлового приміщення розміром 9,0 кв.м. та коридора розміром 6.0 кв.м.
Самовільне будівництво позивачами проведено з порушенням встановленого законом порядку, а саме відсутній дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших будівель, розширення та технічного переоснащення, який видається інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю(ДАБК).
Відсутнє рішення сесії Харківської міської ради про надання дозволу на збереження самовільно збудованого об’єкту. Надане рішення виконкому Орджонікідзевської районної в м.Харкові ради про можливість збереження самовільних будівель ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом не приймаються до уваги, як таке, що видане органом, який не наділений повноваженням вирішувати питання збереження самовільних будівель. Позивачі зверталися до управління містобудування та архітектури Харківської міської ради та отримали висновки про можливість розгляду питання щодо збереження самочинно побудованих будівель, але не подали розгляд цього питання до постійно діючої комісії Харьковскої міської ради з питань самочинного будівництва.
Листи Орджонікідзевського РВ м.Харкова ГУ МНС України в Харківській області про можливість збереження побудованих позивачами самовільних будівель при умові дотримання ними норм та правил пожежної безпеки (а.с.17,38) судом не можуть бути враховані, так як не містять висновку про дотримання позивачами при будівництві самовільних будівель норм та правил пожежної безпеки.
Виходячи з наведеного, суд відмовляє позивачам в задоволенні позовних вимог, так як ними не надано доказів про згоду власника земельної ділянки на самочинне будівництво та відповідність самочинних будівель всім вимогам архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.
Керуючись ст..ст..10,11,209,212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Харківської міської ради, третя особа- ОСОБА_3 про визнання права власності на самовільні будівлі- прибудову літ.а-5 до житлового АДРЕСА_1 в м.Харкові та сарай літ. М. – відмовити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Харківської міської ради третя особа – ОСОБА_4 про визнання права власності на самовільні будівлі- прибудову літ.а-7 до житлового АДРЕСА_1 в м.Харкові та сарай літ. Л. – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
СУДДЯ: