Справа №2-2248/10

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

6 грудня 2010 року  Подільський районний суд м.Києва в складі:

                                     головуючого - судді  Зіміної В.Б.,

                                     при секретарі   Сиваченко М.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду м.Києва  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» про поновлення на роботі, стягнення  середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди; -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він з 1993р.  працював директором «Української міжбанківської валютної біржі», а після її реорганізації в закрите акціонерне товариство ( на даний час приватне акціонерне товариство) був переведений на посаду Голови ради директорів (наказ №131-к від 02.11.98р.)

У 2007р. відбулася заміна власника цього товариства і позивачу було запропоновано звільнитися, але він просив час на роздуми. Рішенням біржової ради ЗАТ «УМВБ» від 28.09.07р. позивач був відсторонений від виконання обов’язків ради директорів.  

За ініціативою членів біржової ради ЗАТ «УМВБ» 22.10.07р. Подільським РУ ГУ МВС України відносно позивача була порушена кримінальна справа за ст.357 КК України (викрадення печаток та штампів). Всі ці дії, на думку позивача, були направлені на то, щоб позивач подав заяву про звільнення.

Крім того, в 2006р. позивач отримав в ЗАТ «УМВБ» безвідсоткову позику в сумі 500000 грн. строком на 10 років. 22.10.07р. члени біржового комітету підтвердили, що в якості винагороди за тривалу роботу позивача, підприємство погасить за нього позику.

Після чого, 12.12.07р. позивач написав заяву про звільнення за власним бажанням та був звільнений за ст.38 КзПП України наказом №25/12.

Однак, потім з’ясувалося, що Печерським районним судом м.Києва від 01.10.08р. було прийнято рішення про стягнення з позивача на користь ЗАТ «УМВБ» заборгованості за договором позики.

Враховуючи те, що саме погашення позики стало передумовою звільнення позивача за власним бажанням, позивач вважає своє звільнення незаконним та ставить питання про  поновлення його на роботі на посаді Голови ради директорів, стягнення з відповідача  середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у розмірі 546956,64 грн. та відшкодування  моральну шкоду, яку він оцінює  в  100000 грн. та обґрунтовує  тим, що незаконне  звільнення його з посади призвело до моральних страждань та сильних душевних переживань, а також поставило позивача у скрутне фінансове становище.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача  проти позову заперечувала та пояснила, що в період з 02.11.98р. по 12.12.07р. ОСОБА_1 працював у відповідача на  посаді Голови ради директорів УМВБ.

12.12.07р. на підставі власної заяви був звільнений за власним бажанням. При звільненні позивачу були виплачені всі необхідні платежі та видана трудова книжка.

Під час звільнення позивач не висував жодних вимог до біржі щодо матеріальної компенсації у зв’язку зі звільненням, у тому числі й стосовно списання боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 06.10.06р.

Оскільки після звільнення позивач перестав виконувати договірні зобов’язання по зазначеному договору, біржа звернулася до суду і в судовому порядку стягнула суму заборгованості за даним договором.

Згідно Статуту відповідача (в редакції 27.11.07р.) для прийняття рішення про спрощення боргу ОСОБА_1 голова правління  повинен був подати письмовий запит до Біржової ради, яка приймає рішення про надання згоди чи відмову, що оформлюється протоколом біржової ради товариства.

ОСОБА_1 будучи керівником товариства знав порядок прийняття рішень органами управління товариства, але не надав жодного доказу, якій би підтверджував факт звернення до Біржової ради та прийняття нею відповідного рішення. Питання щодо такого рішення Біржовою радою ніколи  не розглядалось, відповідне рішення не приймалось.

В зв’язку з чим відповідач вважає, що звільнення позивача відбулося у відповідності до вимог трудового законодавства  та просить відмовити  в задоволенні позову. А також зазначає, що позивачем з невідомих причин пропущений строк звернення до суду, встановлений ст.233 КЗпП України.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка,  дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач, на підставі наказу № 131-К від 02.11.98р. був призначений головою Ради директорів Української міжбанківської валютної біржі. Наказом №25/12 від 12.12.07р. звільнений із займаної посади згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням на підставі власної заяви від 11.12.07р.  (а.с. 5, 27-28)

Ст.38 КЗпП України передбачено розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Обставини на які посилався позивач в позові, а саме на те, що він  не мав наміру розривати трудовий договір, а був вимушений  написати заяву про своє звільнення внаслідок тиску з боку членів біржового комітету, а також під впливом обману  - обіцянки спростити заборгованість по договору про надання поворотної фінансової допомоги від 06.10.06р. не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не доведені належними і допустимими доказами.

В зв’язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо його поновлення на роботі, а відповідно не підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, оскільки ці вимоги є похідними і залежать від питання правомірності звільнення працівника з посади.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.92р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановленні ст. 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов’язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк порушено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, про те, що позивача було звільнено з посади він дізнався 12.12.07р., коли ознайомлювався з наказом про звільнення та отримував трудову книжку (а.с. 28).

Будь яких доказів, підтверджуючих поважність причин пропуску звернення до суду і будь-яких аргументованих пояснень чому позивач на протязі  двох років (з грудня 2007р. по січень 2010р.) не звертався до суду щодо поновлення його  трудових прав стороною не надано.

Приймая до уваги місячний термін звернення до суду, передбачений ст.233 КзПП України, а також відсутність доказів поважності пропущення строку звернення до суду, суд вважає неможливим поновити порушений строк та не вбачає підстав для задоволення вимог позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.  232, 233 КЗпП України, керуючись ст. ст. 213-215,  292, 294 ЦПК України, суд;-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» про поновлення на роботі, стягнення  середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Подільський районний суд м.Києва в порядку та строки, встановлені законом. Аапеляційну скаргу   протягом десяти днів з дня проголошення рішення, Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: