Справа № 22ц-6693/2010 Головуючий у 1-й інстанції – КОВАЛЮХ В.М.
Категорія – цивільна Доповідач – СКРИПКА А.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
Головуючого-судді ЛАКІЗИ Г.П.
Суддів: СКРИПКИ А.А., ШЕВЧЕНКА В.М.
при секретарі Костюк Ю.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” про стягнення страхового відшкодування , -
В С Т А Н О В И В :
В лютому 2010 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант”, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 4791грн.09 коп. та відшкодувати за рахунок відповідача понесені по справі судові витрати ( а. с. 6 - 7). Позовні вимоги ОСОБА_5 обгрунтовував тим, що за договором добровільного страхування транспортних засобів від 08 липня 2008 року він застрахував у відповідача автомобіль „ ДЕУ-Ланос ” д/н НОМЕР_1. 04 лютого 2009 року автомобіль позивача було пошкоджено в дорожньо-транспортній пригоді. 24 лютого 2009 року аварійний комісар страхової компанії склав страховий акт, за яким сума страхового відшкодування становила 14802 грн. 41коп. Вказана сума 13 серпня 2009 року була перерахована відповідачем на рахунок Конотопської філії ВАТ „Суми-Авто” для ремонту застрахованого транспортного засобу. В процесі ремонту автомобіля, як вказує позивач, були виявлені приховані пошкодження, вартість ремонту яких за розрахунком СТО склала 7856 грн. 78 коп. 03 грудня 2009 року відповідач перерахував на рахунок СТО 3065 грн. 69 коп. Позивач просив стягнути з страхової компанії на його користь недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 4791грн.09 коп. В жовтні 2010 року ОСОБА_5 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог ( а. с. 117 - 118), в якій просив стягнути з відповідача на свою користь з врахуванням даних проведеної по справі авто товарознавчої експертизи суму страхового відшкодування в розмірі 6967 грн.13 коп. для проведення відновлювального ремонту автомобіля.
Оскаржуваним рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” на користь ОСОБА_5 6967 грн.13 грн. страхового відшкодування та 3622 грн. 87 грн. в рахунок відшкодування понесених по справі позивачем судових витрат , а всього 10 590 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відкрите акціонерне товариство „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант ’’ звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апелянт посилається на неповноту з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також невірне застосування судом норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зазначають , що судом невірно застосовано положення статті 9 Закону України „Про страхування”. Апелянт посилається на те, що нормами чинного законодавства про страхування не передбачено отримання страхувальником майнової вигоди за рахунок страхового відшкодування , як це вирішено судом першої інстанції в даному випадку, а передбачено лише відшкодування прямого збитку. Апелянт наполягає на тому, що факт перерахування ним коштів на рахунок філії ВАТ „Суми-Авто” не є доказом узгодження сервісної станції, а є доказом належного виконання відповідачем умов договору страхування. Апелянт вважає, що згідно положень статтей 6, 9, 25 Закону України ’’ Про страхування ’’ позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі .
Відповідно до приписів ч. 2 статті 305 ЦПК України апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін та інших осіб, які беруть участь у справі , належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи , згідно повідомлень про вручення поштових відправлень.
Вислухавши суддю – доповідача , дослідивши матеріали справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції, - на підставі положень п.3, п. 4 ч. 1 статті 309 ЦПК України , - скасуванню, з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5
Як встановлено в ході судового розгляду даної справи та підтверджено її матеріалами , 08 липня 2008 року між відкритим акціонерним товариством „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” та ОСОБА_5 укладено договір добровільно страхування транспортних засобів, за яким у разі настання страхового випадку відкрите акціонерне товариство „ Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” зобов’язується здійснити страхове відшкодування на умовах та в обсязі, передбачених цим договором, а ОСОБА_5 зобов’язується вчасно і в повному обсязі сплачувати страхові платежі і виконувати інші умови договору( а. с. 8 - 10). Страховик взяв на себе зобов’язання за умовами цього договору відшкодувати страхувальнику прямі збитки, що виникли внаслідок пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин у дорожньо-транспортній пригоді.
Відповідно до полісу добровільного страхування транспортного засобу, строк дії якого встановлений з 09 липня 2008 року по 08 липня 2009 року, страхова сума становить 52600 грн.( а. с. 11).
Факт настання страхової події із застрахованим автомобілем підтверджується страховими актами від 24 лютого 2009 року ( а. с. 12) та від 16 листопада 2009 року ( а. с. 31). За страховим актом від 16 листопада 2009 року розмір збитку, завданого об’єкту страхування складає 17868 грн.10 коп.
Вказана сума була перерахована відповідачем , і даного факту не заперечує позивач.
Згідно висновку № 1509ц судової автотоварознавчої експертизи від 24 вересня 2010 року ( а. с. 87 - 96) , вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача „ ДЕУ-Ланос ” д. н НОМЕР_2, 2008 року виготовлення, внаслідок його пошкодження в дорожньо – транспортній пригоді 04 лютого 2009 року, станом цін на момент проведення експертизи, складає 24835 грн. 23 коп.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача та стягнув з відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” на користь ОСОБА_5 6967 грн. 13 коп.- різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля позивача та вже сплаченою відповідачем сумою страхового відшкодування. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказав , що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача не перевищує страхового відшкодування, тому позов є обгрунтованим. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що сторони по справі узгодили вибір станції технічного обслуговування , оскільки страхова компанія перерахувала кошти на рахунок філії ВАТ „Суми-Авто”. Факт такого узгодження, як зазначено в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, підтверджується листом АКІБ „Укрсиббанк” від 10 липня 2009 року та листом Конотопської СТО філії ВАТ „Суми-Авто”.
Проте, з даними висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може. Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірного застосування судом першої інстанції норм матеріального права , що регламентують спірні правовідносини.
Зокрема, згідно приписів статті 9 Закону України „Про страхування” страхове відшкодування – це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта відносно того, що суд першої інстанції , всупереч положенням статті 9 Закону України ’’ Про страхування ’’ необґрунтовано стягнув на користь позивача з відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача , визначеного висновком судової автотоварознавчої експертизи від 24 вересня 2010 року, що не є розміром прямого збитку , якого зазнав страхувальник ОСОБА_5, за мінусом вже сплаченої відповідачем суми страхового відшкодування ( 24835 грн.23 коп. - 17868 грн. 10коп. = 6967 грн. 13 коп.) .
По справі встановлено, що 08 липня 2008 року між відкритим акціонерним товариством „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” та ОСОБА_5 укладено договір добровільно страхування транспортних засобів, за яким у разі настання страхового випадку відкрите акціонерне товариство „ Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” зобов’язується здійснити страхове відшкодування на умовах та в обсязі, передбачених цим договором, а ОСОБА_5 зобов’язується вчасно і в повному обсязі сплачувати страхові платежі і виконувати інші умови договору( а. с. 8 - 10).
Відповідно до приписів статті 6 Закону України ’’ Про страхування ’’ добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником та страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування , що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог вказаного закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства .
У відповідності до п. 6.1.4 договору добровільного страхування транспортних засобів страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування страхувальнику у порядку та на умовах , що передбачені цим договором. Згідно п. 7.8 вказаного договору, розмір збитків визначається аварійним комісаром страхової компанії відповідно до обсягу необхідних відновлювальних робіт внаслідок страхового випадку при пошкодженні транспортного засобу. Пунктом 7.9 вказаного договору передбачено, що розмір збитків визначається з урахуванням цін на трудові витрати , які діють на сервісних центрах чи СТО. Вибір сервісної станції страхувальник зобов’язаний узгоджувати із страховиком, інакше страховик має право переглянути і змінити розмір відшкодування. Відповідно до п.7.4 зазначеного договору розмір збитку визначається страховиком за участю страхувальника на основі документів, що підтверджують витрати, необхідні для компенсації збитків, та які письмово узгоджені із страховиком.
Згідно п. 9.18 ’’ Правил добровільного страхування наземного транспорту ’’ ( а. с. 108 - 110) , затверджених рішенням правління відкритого акціонерного товариства „ Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” від 16 січня 2007 року та зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 15 березня 2007 року , що діяли на момент укладення договору між сторонами та визначення розміру збитків , вибір сервісної станції страхувальник зобов’язаний узгоджувати зі страховиком, інакше страховик має право переглянути і змінити розмір відшкодування.
В ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги щодо безпідставного висновку оскаржуваного рішення відносно того, що сторони узгодили вибір станції технічного обслуговування , оскільки , як вказав суд першої інстанції, відповідачем були перераховані кошти на рахунок філії ВАТ ’’ Суми – Авто’’.
При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги тієї обставини, що такий перерахунок було узгоджено з вигодонабувачем АКІБ ’’ Укрсиббанк’’ на виконання п. 7.11.1 договору добровільного страхування транспортних засобів , яким передбачено , що страхове відшкодування , яке має бути сплачене за вказаним договором , сплачується вигодонабувачу в рахунок погашення простроченої заборгованості страхувальника за зазначеним у цьому договорі кредитним договором або на рахунок організації, що здійснює ремонт транспортного засобу ( СТО) , або на користь страхувальника - у кожному випадку окремо за узгодженням із вигодонабувачем.
За даних обставин перерахування відповідачем коштів на рахунок філії ВАТ ’’Суми – Авто ’’ суд першої інстанції невірно розцінив як узгодження сервісної станції, не взявши при цьому до уваги заперечення відповідача відносно того, що перерахування відповідачем коштів в даному випадку є належним виконанням відповідачем умов договору страхування.
Є обґрунтованим твердження апелянта відносно того, що суд першої інстанції безпідставно послався на лист Конотопської філії ВАТ ’’ Суми – Авто’’ ( а. с. 52) , як на доказ узгодження СТО, оскільки в даному листі вказано на виникнення суттєвих розбіжностей при проведенні переговорів між відповідачем та філією ВАТ ’’ Суми – Авто’’ щодо вартості окремих робіт та запчастин . Відповідач не погодив вибір даної сервісної станції , переглянув та змінив розмір страхового відшкодування , відповідно до умов укладеного між сторонами договору, зокрема , п. 7.9 вказаного договору.
П. 7.9 договору передбачає, що узгодження сервісної станції має бути здійснено між страховиком та страхувальником , згідно п. 7.4 договору із документів, які підтверджують витрати на відновлення автотранспортних засобів , до сплати приймаються ті документи , у яких ціни на запасні частини письмово узгоджені зі страховиком.
Крім того , згідно приписів ч. 1 статті 25 Закону України ’’ Про страхування ’’ здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта ( аварійного сертифіката ) , який складається страховиком або уповноваженою ним особою ( аварійним комісаром ) у формі, що визначається страховиком.
У страховому акті № 68572 від 16 листопада 2009 року, складеному аварійним комісаром в пункті ’’ підстава та дата оцінки ’’ зазначена калькуляція № 4859 /3 від 24 лютого 2009 року ( а. с. 31) , а не рахунок Конотопської філії ВАТ ’’ Суми – Авто ’’, що також свідчить про непогодження відповідачем сервісної станції ВАТ ’’ Суми – Авто’’.
Враховуючи вищенаведене , оскаржуване рішення суду першої інстанції від 12 листопада 2010 року, яким позовні вимоги задоволено та стягнуто з відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” на користь ОСОБА_5 6967 грн.13 грн. вартості відновлювального ремонту та 3622 грн. 87 грн. в рахунок відшкодування понесених по справі позивачем судових витрат , а всього 10 590 грн., не можна вважати таким , що ухвалено з додержанням норм матеріального права.
На підставі положень п.3, п. 4 ч. 1 статті 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5
Згідно приписів статті 88 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 на користь відкритого акціонерного товариства ’’Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” 172 грн. 95 коп.(52 грн. 95 коп. + 120 грн.) в рахунок відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з апеляційним розглядом справи ( а. с. 141, 142).
Керуючись статтями : 979, 980, 981, 982 Цивільного кодексу України , статтями : 6, 9, 25 Закону України '' Про страхування '', статтями : 88, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” задовольнити.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2010 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” про стягнення страхового відшкодування відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь відкритого акціонерного товариства ’’Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” 172 ( сто сімдесят дві ) грн. 95 коп. в рахунок відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з апеляційним розглядом справи .
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили .
Головуючий :
Судді :