справа № 2а-731/10

                      П О С Т А Н О В А

              3 грудня 2010 року                                   Тульчинський районний суд

                                                                                            Вінницької області

                В складі головуючого судді                  Берегового О.Ю.

                при секретарі                                          Носулько К.П .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  місті Тульчині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії

                                В С Т А Н О В И В:

              Позивачка звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, перерахунок пенсії, як потерпілій від аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, інваліду IIІ групи.

           Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є потерпілою від аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, інвалідом IIІ групи, що підтверджено довідкою МСЕК серія АВ № 000441  від 01.04.2008 року  та посвідченням серії НОМЕР_1 виданим Вінницькою обласною державною адміністрацією 10.03.2005 року.

 Згідно зі статтею 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.  Також, в статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначено, що пенсії особам віднесеним до 1-ої категорії встановлюються у вигляді: а) державної пенсії, б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. 28.12.2007 року законом № 107- VI , пунктом 28 розділу 11 "Внесення змін до деяких законодавчих актів України. Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" були внесені зміни в вище зазначені норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких інвалідам ІІІ-ої групи додаткова пенсія встановлювалась в розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність,  вище зазначені зміни до деяких законодавчих актів України, якими було суттєво обмежені розміри пенсії особам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, рішенням Конституційної Суду України від 22.05.2008 року № Ю-рп/2008 в справі № 1-28/2008 , тобто – положення пункту 28 розділу ІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, Закону Україні « Про державний бюджет України на 2008 рік» визнані незаконними, неконституційними.

Позивачка неодноразово зверталась до відповідача з заявою про нарахування їй  основної пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду , заподіяну здоров’ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

           Однак управлінням Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області в задоволенні заяви позивачки було - відмовлено.

        Позивачка вважає дії відповідача, щодо відмови в перерахунку пенсії, протиправними і   незаконними такими, що суперечать нормам Конституції та Законам України, тому   змушена звернутись до суду зданим позовом.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала на його задоволення наполягла                

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду заперечення проти позову.

Заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

         Позивачка ОСОБА_1  є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інвалідом IІI-ої групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія АВ № 000441  від 01.04.2008 року  та посвідченням серії НОМЕР_1 виданим Вінницькою обласною державною адміністрацією 10.03.2005 року.

           Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХИ. Згідно ст. 54 наведеного Закону, пенсія по інвалідності , що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатись за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч.З ст.54 із змінами, внесеними згідно із Законом №3108-ІУ від 17.11.2005).

Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, а саме інвалідам IIІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, статтею 54 передбачено державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІІ – ої групи – 6 мінімальних пенсій за віком.

          Але, до зазначеної статті відповідно до Закону від 28.12.2007 року №107-УІ були внесені зміни, після чого передбачено виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Конституційний суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист , неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень (зокрема рішення №10-рп/2008 від 22.05.2008 року ), і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту зі сторони держави. Зокрема, до них належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсаціях, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

У відповідності до частини 3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1,2,3,4 категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

         Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною радою України в законі про Державний бюджет на відповідний рік (ч.3 ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-14).

            Крім того, у відповідності до п.1, п.6 ст.92 Конституції України, ст.71 Закону України   «Про   статус   і   соціальний   захист   громадян,   які   постраждали   внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень зазначеного Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Абзацом 2 преамбули, п.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення і те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

        Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначені Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000 року №2017-111, у відповідності до ст.17 якого до основних державних соціальних гарантій включаються мінімальний розмір пенсії за віком. Частиною 2 зазначеною статті встановлено що основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ст.19 цього Закону виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсій за віком.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інвалідам IIІ групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, також відповідно до частини 4 ст. 54  зазначеного Закону України інвалідам ІІІ групи виплачується державна пенсія в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом № 796-ХІІ зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині 1 статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

У Законі № 796-ХІІ викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини 1 статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

            Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом № 796-ХІІ, є безпідставним .

           Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Здійснюючи нарахування та виплату пенсії позивачу , відповідач не діяв у спосіб передбачений Законом України, тобто не здійснював нарахування та виплату у розмірі визначеному Законом, а здійснювали нарахування та виплату у розмірі визначеному підзаконним нормативним актом, що є протиправним.

        В постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», звернуто увагу, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого Закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

      Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року було визнано такими, що не відповідають Конституції окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», зокрема зупинення законом про Державний бюджет України дії інших Законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших Законів України, встановлення іншого правового регулювання відносин, ніж передбачено Законами України.

       При вирішенні даної конкретної справи, суд також керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

       Відповідачем не доведено суду правомірність відмови в перерахунку пенсії по інвалідності позивачу, в свою чергу доводи позовної заяви знайшли підтвердження матеріалами справи, а тому суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають частковому задоволенню відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 .

        Як зазначалось вище , закони , інші правові акти або їх окремі положення , що визначені неконституційними , втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність .

        Приймаючи до уваги що в період з 01.07.2007 року по 22.05.2008 року діяли норми закону, які встановлювали інший порядок визначення розміру державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю для осіб, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС і виплата пенсії позивачу проводилась відповідачем з урахуванням цих норм Закону, суд приходить до висновку ,що в цей період дії відповідача, пов’язані з нарахуванням та виплатою пенсії позивачу, цілком відповідали вимогам діючого законодавства.

        Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що обов’язок здійснити перерахунок та виплату позивачеві недоотриманих сум пенсії, в  розмірі встановленому ст. 50, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР виник у відповідача тільки з 22.05.2008 року і тому , відповідач повинен здійснити такий перерахунок та провести позивачу відповідні виплати, а саме з 22.05.2008 року.

        Ст. 99 КАС України, передбачає розгляд справ даної категорії в межах шестимісячного строку звернення до суду.

        В той же час, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України законодавцем щодо застосування шестимісячного строку внесено застереження такого змісту «…якщо не встановлено інше».

«Інше»  на думку суду передбачено ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до якої суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий  час без обмеження будь-яким строком.

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 49, 50, Ч.4 ст.54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, ст. 87 Закону України „Про пенсійне забезпечення" №3108-ІУ від 17.11.2005 року. Постановою КМУ„Про підвищення розмірів пенсії, призначених відповідно до Ч.4 СТ.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи" №894 від 13.07.2004 року, ст.ст. 8, 9, 18, 71, 158-163, 167 КАС України ,-

                                                                  П О С Т А Н О В И В:

      Позов задовольнити частково .

      Визнати  дії управління  Пенсійного  фонду України у Вінницької області,  щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 - протиправними.

      Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області нарахувати державну пенсію ОСОБА_1  у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплачувати її щомісячно, починаючи з 22.05.2008 року з урахуванням раніше виплачених сум.

       Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області нарахувати ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплачувати її щомісячно, починаючи з 22.05.2008 року з урахуванням раніше виплачених сум.

        В іншій частині позовних вимог відмовити.

        Постанова суду підлягає негайному виконанню.

       Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду на протязі десяти днів з моменту її проголошення.

          Суддя Тульчинського

         районного суду:                                                                            О.Ю. Береговий