Справа № 2-291-2010

САКСЬКИЙ  МІСЬКРАЙОННИЙ  СУД АВТОНОМНОЇ  РЕСПУБЛІКИ  КРИМ

                                                         Рішення

                      Іменем  України

      16 грудня 2010 року Сакський міськрайсуд АР Крим у складі: головуючого  судді Ісламгулової ОВ, з секретарем Дема НВ,

    Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Саки цивільну справу за позовом  публічного акціонерного товариства «Прокредит Банк»  до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним,

                         Встановив:

    Публічне акціонерне товариство «Прокредит Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним. Позов мотивують тим, що рішенням Євпаторійського міськсуду з ОСОБА_1 стягнута заборгованість за кредитним договором. За час виконання рішення суду вона продала квартиру за фіктивним договором, щоб скрити своє майно від примусового виконання рішення суду, оскільки боржниця знала, що відносно неї відкрите виконавче провадження та накладений арешт на все майно боржника, а також тому, що вона продовжує проживати у проданій квартирі. Просить визнати правочин недійсним.

    Сторони в судове засідання не з»явилися. Представник позивача направив заяву про розгляд справи у його відсутності.

    Відповідачі повідомлені про час та місце розгляду справи у відповідності до ст.74 ч.5 ЦПК України.

    Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлене, що рішенням Євпаторійського міського суду від 27 грудня 2007 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 стягнуто солідарно суму заборгованості за кредитним договором  від 4 серпня 2006 року у сумі 48592,30 грн та судові витрати у сумі 515,92 грн.

На підставі рішення суду видані виконавчі листи та 21 лютого 2008 року відкрите виконавче провадження відділом державної виконавчої служби Євпаторійського МУЮ. Оскільки у ході проведення виконавчих дій було встановлене, що боржниця проживає у с. Ромашкіне  та має майно та території Сакського району, виконавче провадження було передане для виконання в ВДВС Сакського МРУЮ.

13 листопада стало відомо, що 15 липня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, боржниця ОСОБА_1 продала своє майно. Угода нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Сакського районного нотаріального округу Биковою НВ., зареєстрована у реєстрі № 691. На підставі вказаного договору право власності зареєстроване за покупцем, відповідачкою по справі ОСОБА_2 Наведене підтверджується копією договору купівлі-продажу, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії», витягом з Державного реєстру правочинів.

Позивач вважає вказаний договір фіктивним, який у відповідності до ст.234 ЦК України, вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином.

Однак, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Само по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Наведене роз’яснив у постанові Пленум Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Як  вбачається з матеріалів справи, наданих суду позивачем, 18 квітня 2008 року ОСОБА_1 зверталася з заявою про призупинення виконавчих дій до державного виконавця,  оскільки намагалася отримати гроші. Державний виконавець відклав провадження виконавчих дій. У заяві від 27 травня 2008 року ОСОБА_1 вже вказує  на те, що продає у нотаріуса Сакського районного нотаріального округу, квартиру, тобто ніяких заборон відчуження на цей час немає. Наведене підтверджується довідкою приватного нотаріуса Бикової НВ від 15 липня 2008 року згідно якої, спірна квартира у Єдиному реєстрі заборон не перебуває, підстав для відмови нотаріусу у проведені угоди не має. 15 липня 2008 року квартиру ОСОБА_1 продала. Можливе проживання ОСОБА_1 у проданій квартирі, більш того, невідомо який час вона там проживала, живе там чи ні на час розгляду справи, не надає підстав для визнання угоди фіктивною. Судом досліджений також матеріал перевірки за заявою керівника відділення № 1 ЗОА «ПроКредитБАНК». Як пояснювала боржниця ОСОБА_1, вказану квартиру вона продала, оскільки квартира була в іпотечному залогу, після продажу квартири вона сплатила борг «Укргазбанку». В той же час, підставою для звернення керівника банку до правоохоронних органів, матеріали перевірки яких дослідені у судовому засіданні, були не дії боржниці ОСОБА_1, а на думку банку, дії та бездіяльність держвиконавця та працівників БТІ.

Таким чином, в судове засідання не надано доказів укладення фіктивного договору.

Ст.60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки таких доказів не надано,

На підставі  ст.ст. 234ЦК України,  60 ЦПК України, керуючись ст.ст. 215, 218 ЦПК України, суд

                           Вирішив:

    В задоволені позову публічного акціонерного товариства «Прокредит Банк»  до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, відмовити.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня отримання копії рішення, апеляційної скарги.

    Головуючий