Судове рішення #12654652

Справа № 2-4159                                                                                                                     за 2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 грудня 2010 року Запорізький районний суд Запорізької області

у складі: головуючого – судді  Яркіної С.В.

                при секретарі –  Капуста А.В.

       представників – ОСОБА_1,

      ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до АТ „Банк „Фінанси та Кредит”, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Білоусова Олега Івановича, Головне управління юстиції у Запорізькій області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до АТ „Банк „Фінанси та Кредит”, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Білоусова Олега Івановича, Головне управління юстиції у Запорізькій області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зазначивши, що 27.08.2010 року на його адресу надійшла постанова ВДВС Запорізького РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження на підставі виконавчого напису № 2452 від 26.05.2009 року, що видав приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Білоусов О.І.

Про вчинення цього виконавчого напису позивач повідомлений не був, ніяких листів, претензій, повідомлень про наявність заборгованості на момент вчинення виконавчого напису та вимоги її погашення, позивач не отримував, а тому вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню, у зв’язку з чим і був змушений звернутись до суду із зазначеною позовною заявою.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала заявлені позовні вимоги, суду пояснила, що згідно зі ст. 20 ЗУ „Про заставу” в редакції, що діяла на час укладення договору застави та вчинення нотаріального напису, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Але жодним документом або дією кредитний договір розірваний не був, тому сума для стягнення у вигляді всіх наданих кредитних коштів нотаріусом, була безпідставно зазначена як безспірна сума боргу. Статтею 87 ЗУ „Про нотаріат” та п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість і якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Так, згідно з Переліком, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; подані документи що підтверджують безспірність заборгованості боржника на момент вчинення виконавчого напису та встановлюють прострочення виконання зобов’язання з відміткою про непогашення заборгованості після вручення письмового попередження боржнику. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги про усунення порушень. Також, відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ „Про іпотеку” вимоги про стягнення предмету іпотеки можна заявляти та задовольняти тільки після невиконання боржником основного зобов’язання.  Але невиконання основного зобов’язання ще не було встановлено, тому як воно було заявлено в судовому порядку тільки 06.04.2010 року. Таким чином, вважає за необхідне признати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Відповідач позов не визнав повністю, пояснюючи це тим, що 11.04.2007 р. між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит» (правонаступником якого є АТ «Банк «Фінанси та кредит») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №1220-047К від  11.04.2007р., відповідно до умов якого позичальнику було надано кредитні ресурси в сумі 108900,00 доларів США В забезпечення виконання зобов’язань за даним кредитним договором було укладено договір поруки з ОСОБА_4 №1220-047П від  11.04.2007р.,  іпотечний договір № 1223-047І-1 від 11.04.2007р. з ОСОБА_4 та іпотечний договір №1220-047І від 11.04.2007 з ОСОБА_3. Зобов’язання за вказаним кредитним договором не виконувалося належним чином, виникла заборгованість і відповідно до ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», п. 8.4.3 іпотечного договору (з моменту першої прострочки одного з щомісячних платежів за кредитним договором)  банк набув право звернути стягнення на предмет іпотеки.

17.03.2009 р. Банк направив ОСОБА_3 вимогу про дострокове погашення кредиту, що виконано не було, а тому 26.05.2009 р. Банк звернувся із заявою до нотаріуса  про вчинення виконавчого напису.  

Відповідно до наданих документів та витребуваної виписки з облікових рахунків за вказаним кредитним договором було підтверджено заборгованість за кредитним договором.

Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та пп. Б п. 1 Переліку документів, за якими стягнення провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів не містять вказівки на те, які конкретно документи засвідчують наявність заборгованості, оскільки це залежить від кожного конкретного виду правовідносин, з яких виникає заборгованість. Щодо кредитних правовідносин, то самі лише первинні бухгалтерські документи не можуть підтверджувати наявність заборгованості, оскільки крім власне отриманих у кредит коштів здійснюється нарахування процентів за користування ними, а також нараховується пеня, яка залежить від строку невиконання зобов’язань (прострочки виконання). Окрім того, зазначає, що рішення суду, на яке посилається позивач, лише ще раз підтверджує факт несплати за кредитним договором, і в апеляційній скарзі на рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором №1220-047К від 11.04.2007р позивач не оспорює розмір заборгованості, не надає суду доказів неправильності зробленого розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Також ствердження позивача, що відповідачем порушено вимоги п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки не закінчився строк основного зобов’язання та іпотечного договору є безпідставними, оскільки закінчення строку основного зобов’язання, виконання якого гарантується іпотечним договором, регламентується  п. 3,4 кредитного договору  №1220-047К від  11.04.2007р, яким передбачено право Банку вимагати дострокового повернення Кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов договору у разі порушення умов кредитного договору, в т.ч. несвоєчасної або  не в повному обсязі сплати грошових коштів на погашення заборгованості по кредитному договору та/або процентів на них. Лист-вимогу про дострокове повернення кредитних ресурсів, процентів та пені позивачу надсилали ще 17.03.2009. Тому вказані позивачем підстави жодним чином не можуть тягнути за собою незаконність виконавчого напису, оскільки згідно зі ст.88 Закону України «Про нотаріат» умовами вчинення виконавчого напису є наявність та безспірність заборгованості перед стягувачем та сплив не більше трьох років з моменту настання права вимоги .  Ці умови при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису дотримані.

Оскільки при вчиненні виконавчого напису були дотримані вимоги Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису, просила в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 «про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню» відмовити.

Третя особа – приватний нотаріус Білоусов О.І. в судове засідання не з’явився, однак надав суду заяву в якій зазначив, що свої дії вважає законними та такими що відповідають положенням ЦК України, ЗУ „Про нотаріат”, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів. Просив розглядати справу за його відсутності.

Третя особа – Головне управління юстиції у Запорізькій області, підрозділ примусового виконання рішень в судове не з'явилась, пояснень суду не надала, про день та час розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином.

Суд, заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.04.2007   р. між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит» (правонаступником якого є АТ «Банк «Фінанси та кредит») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №1220-047К від  11.04.2007р., відповідно до умов якого позичальнику було надано кредитні ресурси в сумі 108900,00 доларів США В забезпечення виконання зобов’язань за даним кредитним договором було укладено договір поруки з ОСОБА_4 №1220-047П від 11.04.2007р.

В забезпечення виконання позичальником основного зобов’язання за кредитним договором № 1220-047К від 11.04.2007 року між банком та ОСОБА_3 11.04.2007 року було укладено іпотечний договір № 1220-047І, за умовами якого, іпотекодавець передав у заставу іпотекодержателю нерухоме майно – земельну ділянку № 19 площею 0,0879га, що знаходиться на території Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, якій присвоєно кадастровий номер 2322181600:08:002:0078, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором № 1220-047К від 11.04.2007 року.

Також, в забезпечення виконання позичальником основного зобов’язання за кредитним договором № 1220-047К від 11.04.2007 року між банком та ОСОБА_4 11.04.2007 року укладено іпотечний договір № 1220-047І-1, відповідно до умов якого, іпотекодавець передав у заставу іпотекодержателю нерухоме майно – земельну ділянку № 16, площею 0,0830га, що знаходиться на території Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, якій присвоєно кадастровий номер 2322181600:08:002:0075, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором № 1220-047К від 11.04.2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗУ „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 598 ЦК України та ст. 20 ЗУ „Про заставу” встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

В п. 8.4.3 іпотечних договорів № 1220-047І та № 1220-047І-1 від 11.04.2007 року передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України, у разі, коли в момент настання терміну виконання іпотекодавцем зобов’язань, забезпечених іпотекою за договором, вони не будуть виконані.  

З матеріалів справи вбачається, що вимога банку до ОСОБА_3 про дострокове повернення отриманих кредитних коштів, сплати процентів за весь період користування з причин невиконання позичальником умов договору і утворення в зв’язку з цим станом на 17.03.2010 року заборгованості у розмірі 108900,00 дол. США та 152009,51 грн штрафів була направлена позивачеві 17.03.2010 року, що підтверджується копією поштового реєстру.

Звернення стягнення на заставлене майно за виконавчим написом нотаріуса передбачено п. 10 іпотечного договору.

Відповідно до ст.ст. 34, 36, 87, 88 ЗУ „Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно з п.п. 282, 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом № 20/5 від 03.03.2004 року Міністерства юстиції України, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено строк, за яким має проводиться стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти, тощо.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов’язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами основного зобов’язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов’язання.

При цьому ні ЗУ „Про нотаріат”, ні Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не покладають на нотаріуса обов’язок по перевірці наявності безспірної заборгованості боржника перед стягувачем шляхом дослідження інших документів, не передбачених Переліком.

Відповідно до зазначеного Переліку, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають  оплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують заборгованість боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

Окрім того, посилання позивача на незаконність вчинення нотаріусом виконавчого напису до спливу терміну дії як кредитного так і іпотечного договору, який визначений до 2022 року безпідставні, оскільки відповідно до ст. 589 ЦК України, ст. 20 ЗУ „Про заставу” та ст. 33 ЗУ „Про іпотеку” виникнення у заставодержателя права на звернення стягнення на предмет застави пов’язано виключно з невиконанням зобов’язання, забезпеченого заставою, і від того, чи сплинув термін дії договору, ніяким чином не залежить. Виходячи із положень ст. 599 ЦК України, зобов’язальні правовідносини між сторонами договору тривають до його виконання, проведеного належним чином.  

Отже, суд приходить до висновку про безпідставність заявленого позову, враховуючи, що наявність безспірної заборгованості боржника перед стягувачем була підтверджена належним чином, а саме документами, доданими до заяви ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит” про вчинення виконавчого напису – розрахунком суми заборгованості, копією вимоги про сплату заборгованості, копією кредитного договору, копією та оригіналом іпотечного договору, копією вимог про дострокове повернення кредиту та поштовими квитанціями, а тому виконавчий напис був вчинений у відповідності до вимог закону і підстав для відмови у його вчиненні не було.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 26, 530, 554, 572, 589, 610, 611,1054 ЦК України, ЗУ ?ро іпотеку”, ЗУ ?ро нотаріат”, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст.ст. 7, 10, 11, 60, 212-215, 224 - 226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

   

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до АТ „Банк „Фінанси та Кредит”, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Білоусова Олега Івановича, Головне управління юстиції у Запорізькій області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.

  Суддя                                                                             С.В. Яркіна

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація