Справа № 2-а-284/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня  2010 року                                                                                                м. Острог

Суддя Острозького районного суду Рівненської області Гуц Ф.Л.,розглянувши   адміністративну справу № 2-а-284/10 за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі провести нарахування та виплату соціальної допомоги дитині війни,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1   звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячне підвищення пенсії за віком «Дітям війни» за період  з 13.06.2010 року по 13.12.2010 року.

          Відповідач позов не визнав та вказав, що діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. В письмових запереченнях проти позову відповідач в обґрунтування заперечень зазначив, що ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року) зазначеній категорії осіб пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, але дана норма не передбачає яким саме органом і за рахунок яких коштів та в якому порядку здійснюється призначення та виплата.

             Посилаючись на ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", Закон України "Про соціальний захист дітей війни", зазначив, що відсутня затверджена величина мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни; мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і для обчислення розміру підвищення до пенсій особам, які мають статус "дитина війни" відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не застосовується; фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 р. зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо питання фінансування витрат на підвищення до пенсії дітям війни внесені не були, порядок реалізації ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", затверджений постановою Кабінету Міністрів України чи іншим нормативно-правовим актом, відсутній.

          Дослідивши матеріали справи,  суд дійшов висновку, що позов   підлягає до задоволення.

          Згідно зі ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років є дитиною війни.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, отже є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача та посвідченням № НОМЕР_1, повідомленням УПФ України в Острозькому районі Рівненської області.

Виходячи із наведеного, позивач  має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Доводи відповідача в запереченнях на позов про те, що відсутня затверджена законодавством величина мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і застосуванню для обчислення розміру підвищення до пенсій особам, які мають статус «Дитина війни» відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не підлягає, спростовуються наведеним нижче.

          Згідно ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» у 2010 році прожитковий мінімум  на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили  працездатність: встановлено у розмірі: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня  - 706  гривень,  з 1 липня - 709 гривень,  з 1 жовтня - 723 гривні, з   1 грудня - 734 гривні.

Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму , встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, визначено Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік».

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Пунктом 8 Постанови КМ України від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, було встановлено, що дітям війни проводиться підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. А відповідно до  ч. 4 ст. 9 КАС України у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема,  забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

А відтак, беручи до уваги те, що згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало виплачуватись підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає за необхідне визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги.

    Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання та застосування практики Європейського Суду з прав людини”. Так, при розгляді справи «Кечко проти України» (заява 63134/000) суд не прийняв до уваги аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки орган державної влади не може посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Оскільки правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії, будуються на принципі юридичної визначеності, то зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. 

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у невиплаті позивачу підвищення до пенсії за період з 13 червня 2010 року по 13 грудня 2010 року, встановленого ст. 6 Закону № 2195-ІV, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

     Керуючись ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області провести нарахування та виплату соціальної допомоги дитині війни задовольнити.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 13 червня 2010 року по 13 грудня 2010 року з врахуванням абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

 Постанова може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з моменту отримання копії постанови. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного суду                                                      Гуц Ф.Л.