З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Справа № 2-722/07
13 листопада 2007 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Карпушина Г.Л. при секретарі - Корнет В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та неповнолітньої дитини,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та неповнолітньої дитини, вказавши, що 29 квітня 1998 року вона вступила до шлюбу з відповідачем ОСОБА_2, який було зареєстровано відділом РАГС Хорольської райдержадміністрації Полтавської області, актовий запис № 32. Від даного шлюбу сторони мають двох дітей: неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, та малолітню дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2народження.
Відповідач є батьком вказаних дітей, працездатний, працює, але не надає достатньої матеріальної допомоги на їх утримання. Згідно виконавчого листа, виданого 02 червня 1997 року Хорольським районним судом, відповідач ОСОБА_2 сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3народження, від іншого шлюбу, в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходів на користь його матері ОСОБА_6. Крім того, рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 21.02.1996 року на користь позивачки було вже стягнуто з відповідача аліменти на утримання на той час їх малолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини всіх видів його доходів. З 1998 року відповідач аліменти по даному рішенні не сплачує, оскільки вона забрала з виконання виконавчий лист і до даного часу його не подавала.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала та просила суд стягнути аліменти з відповідача на утримання їхніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно та допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць. З приводу рішення суду від 21.02.1996 року на її думку його слід визнати не чинним.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився і про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, заяви про розгляд справи у його відсутність не подавав.
Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи та належно оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та неповнолітньої дитини підлягає до задоволення в повному обсязі на підставі наступного.
Відповідно до ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Судом встановлено, що згідно наданих доказів: копій свідоцтв про народження дітей та копії свідоцтва про одруження, сторони є батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Відповідач працює, а тому спроможний надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
З пояснень сторін та матеріалів справи встановлено, що позивачка дійсно потребує матеріальної допомоги на утримання дітей, оскільки вона хоч і працює, але отримує незначні доходи та потребує коштів на своє утримання. З врахуванням обставин, передбачених ст. 182 СК України, на думку суду, позивачкою вірно визначено розмір аліментів на утримання дітей, який повинен становити 1/3 частину заробітку (доходу) відповідача.
Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
У відповідності до ст. ст. 81, 84, 88 ЦПК України суд, приймаючи до уваги, що позивачка звільнена від сплати судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, стягує з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 51 грн. та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Перевіркою доводів позивачки про наявність судового рішення про стягнення на її користь з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, встановлено, що дійсно 21.02.1996 року рішенням Хорольського районного суду Полтавської області на користь позивачки було вже стягнуто з відповідача аліменти на утримання на той час їх малолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини всіх видів його доходів. З 1998 року по даний час стягнення за даним рішенням суду з відповідача не проводиться за заявою позивачки.
Враховуючи викладене вище, з метою недопущення прав відповідача, на думку суду у зв'язку з тим, що питання про стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітніх дітей, в тому числі сина ОСОБА_3 фактично вирішено даним рішенням суду, рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 21.02.1996 року про стягнення на користь позивачки з відповідача аліменти на утримання на той час їх малолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини всіх видів його доходів, слід визнати не чинним.
Керуючись ст. ст. 121, 122, 180, 182, 183, 191 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10, 60, 81, 84, 88, 209, 212-215, 224-227, 367 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та неповнолітньої дитини задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, працюючого в Хорольському агропромисловому коледжі Полтавської державної аграрної академії, аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5народження, на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2народження, в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, починаючи з дня подачі заяви, тобто з 12.10.2007 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп.
Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 21.02.1996 року про стягнення на користь позивачки з відповідача аліменти на утримання на той час їх малолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини всіх видів його доходів, визнати не чинним.
Рішення в частині стягнення аліментів із ОСОБА_2 на дітей у межах суми платежу за один місяць допустити негайному виконанню.
Рішення може бути переглянуте Хорольським районним судом за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Г о л о в у ю ч и й: