справа № 2-296/2010

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

26 листопада 2010 року                                                                                         смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді                                                  Пантилус О.П.,

 при секретарі                                                            Орманджи Д.К.,  

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду в смт. Приазовське цивільну справу за позовом   ОСОБА_1  до фермерського господарства «Чайка», третя особа Запорізька регіональна філія ДП “Центру ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про визнання договору  оренди земельної ділянки недійсним;

В С Т А Н О В И В:

Позивач  звернувся до суду з позовом в якому вказує, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 9,5 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Добрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, згідно Державного акту на право власності, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності  на землю, на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 35 від 18.02.2004 року. 21 вересня 2004 року він уклав договір оренди вказаної земельної ділянки  з фермерським господарством “Чайка”  строком на 4 роки 11 місяців. Після закінчення строку дії договору він звернувся до відповідача з вимогою повернути земельну ділянку в його користування та з повідомленням про те, що продовжувати дію договору оренди не буде. Відповідач пообіцяв повернути земельну ділянку, але  і далі продовжує  використовувати її для потреб фермерського господарства. Крім того, відповідач пояснивши, що договір оренди, укладений в 2004 році є недійсним, так як не зареєстрований належним чином, надав позивачу  новий договір від 23.01.2007 року, який нібито укладений належним чином терміном на 20 років. Але зазначений договір позивач не укладав, не підписував, бажання та наміру укладати договір оренди земельної ділянки на такий термін не бажав. Зазначені в договорі умови відносно орендної плати та терміну її внесення, форми розрахунків позивача також не задовольняють. Тому укладати та підписувати такий договір він не має наміру. На підставі викладеного та  згідно ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ст. ст. 215, 230 ЦК України  просить визнати договір оренди земельної ділянки площею 9,5 га від 23 січня 2007 року № б/н, яка розташована на території  Добрівської сільської ради  Приазовського району, укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарством “Чайка” недійсним та стягнути з відповідача на його користь судовий збір 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.  

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги  та пояснив,  що між ним та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки від 21 вересня 2004 року строком на 4 роки і 11 місяців, але відповідач повідомив, що він буде укладати новий договір, так як попередній не відповідає вимогам законів, про умови нового договору йому не повідомляв з текстом цього договору він не знайомився. У договорі оренди землі від 23 січня 2007 року, а також в доданих до нього документах, що містяться в державній реєстраційній справі № 040727700031, - акті визначення меж земельної ділянки в натурі від 08.02.2007 року, акті прийому-передачі земельної ділянки по договору оренди землі від 08.02.2007 року, підписи йому не належать, вказані документи він не підписував і нікому довіреностей на їх підписання не давав, хто їх підписував не знає. За земельну ділянку, що знаходиться по цей час в користуванні фермерського господарства “Чайка”,  він отримував орендну плату у натуральному вигляді — зерном, як передбачено попереднім договором 2004 року. У 2009 році він відмовився отримувати орендну плату грошима, як передбачено новим договором,  та просить визнати його недійсним. Крім того,  строк оренди в договорі вказаний 20 років, але він ніколи б не погодився на такий термін, бо має пристарілий вік.   Восени   2007   року   фермерським  господарством    був    наданий   договір вже підписаний невідомо ким і тільки тоді він ознайомився з умовами договору, в тому числі зі строком його укладення — 20 років.                  ОСОБА_2 не згоден з умовами договору і не бажає його укладати з відповідачем, тому, він  повідомив про це голові фермерського господарства ОСОБА_12, який запевнив, що вказаний договір він розірве восени 2008 року після збору врожаю, але надалі відмовився від добровільного вирішення цього питання. Позивач не згоден з умовами договору: розміром та формами орендної плати, строком оренди, тому та враховуючи те, що він не підписував договір просить визнати його недійсним.

Представник позивача ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та просить їх задовольнити  на підставах зазначених в позовній заяві та в поясненнях позивача у суді. Крім того, на заперечення представника відповідача зазначив, що позивач не мав наміру укладати договір оренди з фермерським господарством у 2007 році, так як не підписував договір та інші документи, не згоден з істотними умовами договору, тобто в момент вчинення правочину недодержані вимоги ч. 3 ст. 203 ЦК України (волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі) та саме це, згідно ч.1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання договору оренди  землі від 23.01.2007 року недійсним. Доказом того, що позивач не підписував договір оренди є висновок експерта НДЕКЦ ГУ МВС України в Запорізькій області Пономаренка А.С., який попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України,  експертиза проведена ним відповідно до вимог закону та має перевагу перед думкою спеціаліста — експерта сектора  техніко-криміналістичного забезпечення роботи Мелітопольського МВ ГУМВС НДЕКЦ при ГУМС України в Запорізькій області Гундич В.М., яка отримана під час проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України  прокуратурою району.

Представник відповідача Цокало О.І. у судовому засіданні 15.11.2010 року позов не визнав і вважає вимоги його безпідставними у зв'язку з наступним. Позивачем не визначено які норми закону порушені при укладенні договору. При вирішенні даного спору є невірним посилання позивача в   заяві на ст. 203 та ст. 215 ЦК України та він не зазначив про докази вчинення правочину під впливом обману, тому безпідставно посилається на ст. 230 ЦК України.  В дійсності даний договір підписаний ОСОБА_1,  про місце підписання ним договору йому невідомо, але те, що договір відповідає вимогам закону підтверджується висновком начальника районного відділу земельних ресурсів Школового О.М., який повинен був пересвідчитись у дійсності підпису  позивача,  та у висновку, який є в реєстраційній справі,  зазначив,  що договір відповідає вимогам закону. Такі ж договори оренди земельної ділянки  укладалися фермерським господарством з усіма жителями сіл Добрівка та Н-Покровка і всі громадяни були повідомлені про умови договору, в тому числі ОСОБА_1   Про те, що позивачем в подальшому схвалені  умови укладеного договору свідчить те, що він отримував у господарстві орендну плату за договором 2007 року. Крім того, ОСОБА_1 писав скарги в Приазовську РДА, в яких зазначав, що фермерське господарство не сплачує йому орендну плату за договором 2007 року, таким чином визнаючи факт його укладення. Вважає, що проведена почеркознавча експертиза не відповідає вимогам Закону, так як проведена особою, яка невідомо чи має право на її проведення, так як у справі відсутні документи, що підтверджують вищу освіту та свідоцтво № 425 від 29.05.2005 року, яке надає право на проведення експертизи Пономаренко А.С. При проведенні експертизи досліджувалися документи, які невідомо як потрапили до  справи та невідомі обставини  підпису в них ОСОБА_1 -  це відомості на виплату пенсії в 2006 — 2009 роках, договір про надання юридичної допомоги, приймальна квитанція, заява прокурору від 16.10.2008 року. Крім того висновок експерта від 04.08.2010 року повністю заперечує раніше даний висновок (думку) спеціаліста тієї ж експертної установи  — експерта сектора  техніко-криміналістичного забезпечення роботи Мелітопольського МВ ГУМВС НДЕКЦ при ГУМС України в Запорізькій області Гундич В.М.

Представник відповідача Іванов А.В. в судовому засіданні 26.11.2010 року  позовні  вимоги  не визнає за обставинами, викладеними попереднім представником.

Представник третьої особи - Запорізької регіональної філії ДП “Центру ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, який про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не прибув про причину неявки суду не повідомив.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до вимог ч. 3 ст.207, ч.3 ст. 208 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною та  у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів передбачених частиною першою ст.206 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу та якщо, недійсність правочину прямо не встановлена законом,  але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України встановлено, що загальними вимогами,  додержання яких є необхідним для чинності правочину,  є волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.  

Відповідно до вимог ст.ст. 13, 14, 16  Закону України “Про оренду землі” договір оренди земельної ділянки із земель приватної власності  є двостороннім, укладається в письмовій формі та за згодою орендодавця. Згідно ст. 19, ч. 2 ст. 15  Закону строк дії договору визначається за згодою сторін, та порушення цих вимог   є підставою для  визнання договору недійсним відповідно до закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 9,5 га на території Добрівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 055258 від 18.02.2007 року (а.с.14).  

Згідно державної реєстраційної справи № 0400727700031 (а.с.9-15) договору оренди землі на території Добріївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер 2324583600:01:003:0057, договір оренди земельної ділянки від 23 січня 2007 року між орендодавцем  ОСОБА_1 та орендарем фермерським господарством “Чайка” укладено про передачу в оренду земельної ділянки площею 9, 5 га ріллі, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Добрівської сільської ради, нормативною грошовою оцінкою  91626, 81 грн., строком на 20 років та зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДП “Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах” у книзі записів Добрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 14.08.2007 року за № 0400727700031(а.с.157).   До вказаного договору додаються:  акт визначення меж земельної ділянки в натурі від 08.02.2007 року та акт прийому-передачі земельної ділянки  від 08.02.2007 року. Наприкінці договору та обох актів в графі: “Орендодавець” в наявності  підпис, виконаний від імені ОСОБА_1 невідомою особою.

Вказана обставина підтверджується письмовим доказом, дослідженим у судовому засіданні — висновком  № 76/хл від 04.08.2010 року старшого наукового співробітника лабораторії проведення досліджень та експертиз НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області Пономаренко А.С. (а.с.58-64), який має вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертизи документів (свідоцтво № 425, видане ЕКК МВС 29.05.2005 року), стаж експертної роботи  з 1989 року, і який попереджений  про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України.  Згідно зазначеного висновку,  експертизою  встановлено, що підписи, виконані від імені ОСОБА_1   в  договорі оренди земельної ділянки, укладеного  23.01.2007 року між ОСОБА_1 та фермерським господарством “Чайка”, акті прийому-передачі земельної ділянки по договору оренди землі, складеному 08.02.2007 року (орендодавець — ОСОБА_1, орендатор — ф/г “Чайка”), акті визначення меж земельної ділянки в натурі від 08.02.2007 року (орендодавець — ОСОБА_1, орендатор — ф/г “Чайка”),  виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з  наслідуванням  оригінальним підписам ОСОБА_1 (а.с.64).

Таким чином, Пономаренко А.С. має право на проведення почеркознавчої експертизи відповідно до вимог ст. 10 Закону України “Про судову експертизу” і його висновок є повним та  ясним.  

Почеркознавча експертиза проведена за клопотанням позивача на підставі ухвали суду від 30.06.2010 року  та з використанням вільних зразків підпису ОСОБА_1 на відомостях про отримання пенсії, які за клопотанням позивача витребувані судом від Центру поштового зв'язку м. Мелітополя, експериментальних зразків почерку і підпису позивача, отриманих судом відповідно до вимог закону, матеріалів дослідчої перевірки та інших документів, які долучені до справи за клопотанням представника позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні 30.06.2010 року, в яке відповідач та його представник не прибули без поважної причини (а.с.35-37).  

Тому, доводи представника відповідача Цокало О.І., що експертиза проведена з використанням неналежних документів є безпідставними та не доведеними в судовому засіданні.

Статтями 57- 59 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі на підставі висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Крім того, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при наявності вищезазначеного  висновку експерта, який отриманий у відповідності з вимогами закону,  названий представником відповідача Цокало О.І.,  доказ, а саме висновок № 748 від 26.12.2008 року спеціаліста — експерта сектора  техніко-криміналістичного забезпечення роботи Мелітопольського МВ ГУМВС НДЕКЦ при ГУМС України в Запорізькій області Гундич В.М. (а.с. 124 — 134), отриманий прокуратурою Приазовського району Запорізької області під час дослідчої перевірки, проведеної в порядку ст. 97 КПК України за заявою громадян, в тому числі ОСОБА_1, щодо підроблення договорів оренди земельних ділянок, не відповідає вимогам ст.ст. 58, 59 ЦПК України та не може бути прийнятий до уваги на підтвердження обставини належності чи не належності  позивачу підпису в документах  від його імені.

Дослідженими в судовому засіданні,  матеріалами перевірки в порядку ст. 97 КПК України            № 24/1-10-09 за заявами ОСОБА_1 та інших про відмову в порушенні кримінальної справи встановлене наступне:

- відповідно до пояснення від 11.02.2009 ведучого спеціаліста РВ ЗРФ ДП “Центру ДЗК” ОСОБА_11 даний договір оренди виготовляла вона, але у зв'язку з тривалим часом, що минув від того,  та великою кількістю виконаних нею робіт, обставини укладення саме  договору між ф/г “Чайка” та ОСОБА_1 вона не пам'ятає. Порядок виготовлення та реєстрації договорів оренди землі урегульований Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 174 від 02.07.2003 року “Про затвердження тимчасового порядку ведення держаного реєстру земель”, згідно якого, спеціалісти виробничого відділу виготовляють договір оренди земельної ділянки з додатками, який передається в трьох примірниках   сторонам на підпис. Після його підписання сторони чи одна із сторін подають три примірника договору в районний відділ ДЗК для реєстрації та підписання виконавцем. До отримання підписів сторін, спеціаліст ДЗК договір не підписує. Після проведення державної реєстрації   договору,   два   його    примірника  передаються  сторонам  або  іншій особі за довіреністю (а.с.138);

- згідно пояснення голови фермерського господарства “Чайка” ОСОБА_12 від 13.02.2009 року, у 2004 році ним були укладені договори  оренди землі на строк 4 роки 11 місяців з мешканцями с. Новопокровка , в тому числі  з ОСОБА_1 Вказані договори були зареєстровані тільки в сільській раді і не були зареєстровані  в органах земельного кадастру, тому він запропонував укласти нові договори, на що отримав згоду від громадян та їх заяви про укладення договорів. Де тепер знаходяться їх заяви він не пам'ятає.  Оформленням нових договорів займався він та його мати за довіреністю (а.с.140-142).

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені представником відповідача обставини, якими він аргументує свої заперечення, наданими суду доказами не доведені.

Представник відповідача,  зазначаючи  про те, що ОСОБА_1 був повідомлений про умови договору, не навів жодних доказів цієї обставини.  Висновок  начальника районного відділу земельних ресурсів № 88 від 08.02.2007 року, згідно якого реєстраційна справа відповідає чинному законодавству України з питань оренди землі  та на який посилається  представник відповідача (а.с. 15), не є доказом наявності волевиявлення ОСОБА_1 при укладенні договору.

Вказана представником відповідача обставина, що в подальшому умови договору схвалені ОСОБА_1, так як він отримав орендну плату в натуральному вигляді,  не найшла свого підтвердження в судовому засіданні. Позивач в судовому засіданні пояснив, що він  за земельну ділянку, яка і по цей час  знаходиться в користуванні фермерського господарства “Чайка”, отримував орендну плату у натуральному вигляді — зерном, як передбачено попереднім договором, а в 2009 році він відмовився отримувати орендну плату грошима, як передбачено договором від 23.01.2007 року.

Дослідженими в судовому засіданні  письмовими доказами -  договором оренди земельної ділянки від 21 вересня 2004 року, укладеним між позивачем та відповідачем (а.с. 4 — 8), встановлено, що  згідно його додатку № 1 форма орендної плати передбачена, в тому числі в натуральному вигляді — 2.5 т зернових та 300 кг соняшника, а договором оренди від 23.01.2007 року (розділом “Орендна плата”) орендна плата встановлена в грошовій формі — 917 грн. на рік (а.с.10).

На підставі п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання договору оренди недійсним та наявність підстав для їх задоволення, а також про необхідність застосування наслідків недійсності правочину.

На підставі вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України, згідно якої у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, та виходячи із загальних засад цивільного законодавства,  суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Оскільки зі змісту договору оренди випливає можливість його припинення лише на майбутнє, з огляду на встановлені судом обставини, так як за договором оренди неможливо повернути вже здійснене користування орендованою земельною ділянкою, суд вважає доцільним застосувати односторонню реституцію договору та необхідним зобов'язати фермерське господарство “Чайка”  повернути земельну ділянку ОСОБА_1, що належить йому на праві власності.  

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, відповідно до ч. 1 ст.88 ЦПК України, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому, підлягають стягненню із фермерського господарства “Чайка” на користь ОСОБА_1  суми судового збору  8,5 грн. та витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи 37 грн.

Враховуючи те, що судом відповідно до вимог ст. 216 ЦК України,  застосовується реституція у вигляді повернення земельної ділянки власнику, підлягають стягненню із фермерського господарства “Чайка” в дохід держави судовий збір у сумі 916, 27 гривень (1% від вартості земельної ділянки)  та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 83 гривні (120 гривень — 37 гривень).

          Керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 57-61, 88, 146, 209, 212-215, 217 ЦПК України, суд

В И Р  І  Ш  И  В :

    Позов ОСОБА_1  до фермерського господарства «Чайка», третя особа Запорізька регіональна філія ДП “Центру ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про визнання договору  оренди земельної ділянки недійсним -   задовольнити .

Договір без номеру від 23 січня 2007 року оренди земельної ділянки площею 9,50 га, розташованої на території Добрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, укладений між ОСОБА_1  та фермерським господарством «Чайка»,  кадастровий номер 2324583600:01:003:0057,   визнати недійсним.

Зобов’язати фермерське господарство «Чайка» повернути ОСОБА_1, земельну ділянку площею 9,50 га, розташовану на території Добрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області  для ведення особистого селянського господарства і, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності земельної ділянки серії ЗП № 055258 від 18 лютого 2004 року.

Стягнути із фермерського господарства «Чайка» на користь ОСОБА_1 суму судового збору  8 (вісім) гривень 50 копійок.

Стягнути із фермерського господарства «Чайка» на користь ОСОБА_1 суму  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 (тридцять сім) гривень 00 коп.

Стягнути із фермерського господарства «Чайка» в дохід держави судовий збір у сумі 916 (дев'ятсот шістнадцять) гривень 27 копійок на розрахунковий рахунок № 31412537700251, МФО 813015, код 34676995, банк: ГУДКУ у Запорізькій області.  

Стягнути із фермерського господарства «Чайка» в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 83 (вісімдесят три) гривні 00 копійок на розрахунковий рахунок № 31218259700250, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34676995,  банк: ГУДКУ у Запорізькій області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів  з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

         Суддя                                                                                                О.П. Пантилус