Справа № 2-3569/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 р. Ленінський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді: Олещенко Л.Б.
при секретарі: Настоящої М.С.
за участю прокурора: Марахіна Є.А.
представника позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька цивільну справу за позовом прокурора м. Донецька в інтересах Держави в особі Донецького міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги на випадок безробіття, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду в інтересах Держави в особі Донецького міського центру зайнятості з позовом до відповідача про стягнення матеріальної допомоги на випадок безробіття. У обґрунтування позовних вимог зазначивши, що 23.12.2008 року до Донецького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні звернувся ОСОБА_2 30.12.2008 року йому було надано статус безробітного та розпочата виплата допомоги по безробіттю. При черговому відвідуванні центру зайнятості ОСОБА_2 07.12.2009 року було встановлено, що він 29.07.2009 р. отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3292 від 29.07.2009 року. Таким чином, особа, яка має діюче свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю належить до осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, тобто відносяться до зайнятого населення і не може бути визнана безробітною. У зв’язку з чим, 07.12.2009 р. безробітного ОСОБА_2 було знято з обліку у державній службі зайнятості. У період знаходження на обліку у службі зайнятості в якості безробітного, а саме з 29.07.2009 р. по 06.12.2009 р. ОСОБА_2 було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 2145,17 гривень. ОСОБА_2 був попереджений про необхідність повернення зазначеної суми, проте грошові кошти отримані відповідачем незаконно до теперішнього часу ним не поверненні, у зв’язку з чим вони звернулись до суду з цим позовом. Просив стягнути з відповідача на користь Донецького міського центру зайнятості суму незаконно отриманого матеріального забезпечення у розмірі 2145,17 гривень, судові витрати покласти на відповідача.
Представник позивача за дорученням помічник прокурора м. Донецька ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі, дав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, та просив стягнути з відповідача на користь Донецького міського центру зайнятості суму незаконно отриманого матеріального забезпечення у розмірі 2145,17 гривень.
Представник позивача Донецького міського центру зайнятості за дорученням ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, та зазначила, що 30.12.2008 року відповідачу ОСОБА_2 було надано статус безробітного та розпочата виплата допомоги по безробіттю. Проте, лише 07.12.2009 року було встановлено, що ОСОБА_2 29.07.2009 р. отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Хоча ОСОБА_2 був попереджений про необхідність повідомлення центру зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати їм матеріальної допомоги. Проте, ним не було повідомленням про отриманням зазначеного свідоцтва, у зв’язку з чим виникла незаконна виплата допомоги по безробіттю у розмірів 2145,17 гривень. Тому просила стягнути з відповідача вказану суму на користь Донецького міського центру зайнятості.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що вій дійсно знаходився на обліку у Донецькому міському центру зайнятості та отримував допомогу по безробіттю. А 29.07.2009 р. він отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Проте, мої зобов’язання про повідомлення центру зайнятості про отримання вказаного свідоцтва, йому роз’яснені не були. Зазначене свідоцтво він не реєстрував, він тільки надавав юридичні консультації своїм колегам, які до нього звертались, за що матеріальної винагороди не отримував. Отримане матеріальне забезпечення по безробіттю ним витрачене, у зв’язку з чим він не має можливості повернути ці кошти.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підставах.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 23.12.2008 року звернувся до Донецького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, про що написав відповідну заяву.
Наказом № НТ081230 від 30.12.2008 р. відповідно до вимог ст. 2 ЗУ «Про зайнятість населення» ОСОБА_2 було надано статус безробітного та розпочата виплата допомоги по безробіттю, яка виплачувалась йому по 01.12.2009 року включно.
Разом з тим, 29.07.2009 р. ОСОБА_2 було отримано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3292.
Так, згідно пп. Б п.3 ст. 1 ЗУ «Про занятість населення» визначено категорії громадян, які належать до зайнятого населення, зокрема – це – громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю та ін.
Крім того, відповідно до п.4 ст. 1 ЗУ «Про занятість населення» визначено, що законодавством України можуть передбачатися й інші категорії зайнятого населення. Так, згідно із ст. 11 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особами, які самостійно забезпечують себе роботою є особи, що займаються адвокатською діяльністю.
Враховуючи зазначене особа, яка має діюче свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю належить до осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, тобто відноситься до зайнятого населення і не може бути визнана безробітною.
Відповідно до ст. 36 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» - застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її забезпечення та надання соціальних послуг.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо того, що він не був попереджений центром зайнятості про необхідність повідомлення про зміну обставин, які мають значення для виплати матеріальної допомоги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, у період знаходження на обліку у службі зайнятості в якості безробітного, а саме з 29.07.2009 р. по 06.12.2009 р. ОСОБА_2 було незаконно виплачено допомогу по безробіттю в загальному розмірі 2145,17 гривень.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь Донецького міського центру зайнятості суму незаконно отриманого матеріального забезпечення у розмірі 2145,17 гривень.
Крім того, у відповідності з Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 51 гривень, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 гривень.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 36 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ЗУ «Про занятість населення», суд, -
ВИРІШИВ:
Позов прокурора м. Донецька задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Донецького міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття суму отриманого ним матеріального забезпечення у розмірі 2145,17 гривень (на розрахунковий рахунок 37176002002327 в ГУДКУ України в Донецькій області МФО 834016, ЗКПО 25671511).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 51 гривень і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 120,00 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Донецьк шляхом подання апеляції в 10-ти денний строк з дня його проголошення.
Суддя: