КОПІЯ
Справа № 2-2426-10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2010 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі :
головуючого судді Резнік Ю.В.
при секретарі Ящук Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою в якій в якості відповідача вказано – ОСОБА_2. В позові ставиться питання про встановлення порядку землекористування. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вони із відповідачем є співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1. До будинку відноситься земельна ділянка, площа якої складає 1155 кв.м.. Відповідно до рішення Уманської міської ради від 08 лютого 1996 року № 69 за позивачем закріплено земельну ділянку 450 кв.м., а за відповідачем ОСОБА_2 – 438 кв.м. ОСОБА_2 був приватизував земельну ділянку, відповідно до рішення виконкому Уманської міської ради №14-23/24 від 18 вересня 2003 року, але відповідний Державний акт був визнаний недійсним і скасований.. Позивач вказує, що оскільки вони із відповідачем є співвласниками одного житлового будинку, то на підставі вимог ст. 88 ЗК України кожен із них повинен користуватися земельною ділянкою пропорційно до належної частки в будинку. Тому вона просить суд виділити її у користування земельну ділянку під №1 площею 493 кв. м , а ОСОБА_2 – земельну ділянку під № 3, площею 469 кв.м., відповідно до варіанту запропонованого в акті технічної консультації від 26 березня 2009 року, в тому числі із земельним сервітутом, а проїзд, площею 193 кв.м. - залишити в загальному користуванні.. Також в позові ставиться питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Також в своїх поясненнях в суді вона вказувала, що земельну ділянку потрібно переміряти і розділити, тому що там не має скільки землі, в тому числі там де проїзд. Питання землі стоїть гостро у неї із сусідом, тому що він обгородився парканом, перешкоджає її у доступі до її власності, здійснює самочинне будівництво і із-за машин, які їздять у неї по під вікнами, тріскається будинок і це призводить до його руйнування. Всі хто проводив проміри, по різному вказують розмір земельної ділянки і тому потрібно в першу чергу переміряти і провести точно проміри з метою встановлення точного розміру земельної ділянки. Також позивач підтвердила, твердження відповідача і його представника про те, що вона здійснила самочинне будівництво гаражу і веранди на відповідній території. Що стосується права власності на будинок, то вона вказувала, що у неї є договір дарування і цей будинок її подарувала мати. Варіант розподілу вказаний в експертизі її не підходить і вона категорично з ним не згідна.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні ( коли давали пояснення) позов не визнали і просила суд відмовити в задоволенні позову у зв”язку з його необґрунтованістю і безпідставністю, а в судових дебатах представник відповідача вказував, що позов вони визнають частково і погоджуються на варіант розподілу, вказаний у висновку експертизи, яка проведена за клопотанням позивача.. Також відповідач підтвердив твердження позивача про те, що він самочинно здійснює самочинне будівництво на відповідній території і у разі встановлення компетентними органами порушень, - згоден знести це самочинне будівництво..
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.
Згідно з положеннями ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України – набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. А в ч. 3 ст. 116 ЗК України вказано, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у т.ч. у разі : одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЗК України встановлено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі не досягнення згоди – у судовому порядку.
Як вбачається із положень ч. 2 ст. 90 ЗК України лише порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом, а ч.1 п. ”г” та п. „е” ст. 91 ЗК України передбачає, що власники земельних ділянок зобов’язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства, що передбачені і ч. 2 ст. 95 ЗК України стосовно прав землекористувачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок, відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок, завдається найменше незручностей.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. А в ч. 11 вказано, що у разі відмови органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується у судовому порядку.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов”язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Частина 3 ст. 158 ЗК України надає право органам місцевого самоврядування вирішувати земельні спори як між власниками земельних ділянок так і між користувачами земельних ділянок, так як законодавець надає повноваження міським радам врегульовувати у досудовому порядку усі земельні спори.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.
Суд, заслухавши пояснення позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні із пояснень сторін встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1. При цьому документів, які б підтверджували відповідний факт позивач до матеріалів справи не додала. До матеріалів справи приєднані договори : дарування від 29 червня 1990 року ( а.с. 4-5), відповідно до якого ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 13/25 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 ( при цьому в договорі вказано, що будинок розташований на земельній ділянці розміром 819 кв.м. ); та договір купівлі-продажу від 02 квітня 1986 року (а.с. 71-72), відповідно до якого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продали ОСОБА_2 - ОСОБА_5 1/4 та ОСОБА_6 1/12 частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних споруд. Також в матеріалах справи є : свідоцтво на право особистої власності №8 від 28.04.1990 року на 13/25 житлового будинку по АДРЕСА_1, що видане Уманським міськвиконкомом на ім’я ОСОБА_7 (а.с. 125) та свідоцтво на право особистої власності №9 від 28.04.1990 року на 12/25 житлового будинку по АДРЕСА_1, що видане Уманським міськвиконкомом на ім’я ОСОБА_2 (а.с. 124).
Відповідно до свідоцтва про зміну прізвища від 31 січня 1994 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, змінила прізвище на „ОСОБА_4” ( а.с. 128).
Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1. не додала до матеріалів цивільної справи доказів ( належних та допустимих), які б підтверджували факт, що вона є землевласником чи землекористувачем відповідної частини земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 був приватизував земельну ділянку, однак за результатами розгляду Уманським міськрайонним судом Черкаської області позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку та рішення Уманського міськвиконкому недійсним, – судом було винесено рішення 04 квітня 2008 року, відповідно до якого: позов ОСОБА_1 задоволено і визнано незаконними та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0608 га( для обслуговування житлового будинку - 0,0478 га, ведення особистого селянського господарства – 0,0534 га, в т.ч. спільне користування – 0,0130 га), що був виданий 11 листопада 2003 року ОСОБА_2, та рішення Уманської міської ради від 18 вересня 2003 року №14-23/24 в частині виділення ОСОБА_2 відповідної земельної ділянки у власність ( а.с. 8). Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні вказував, що після скасування вищевказаних документів він до міської ради по питанню виділення землі не звертався жодного разу і рішень по цих питаннях в послідуючому ніяких не приймалося.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Уманської міської Ради народних депутатів від 08.12.1996 року „ Про розгляд заяв і листів громадян міста з питань землекористування”, було проведено затвердження схеми землекористування, в т.ч. п. 2.1. - за будинковолодіння №13-а по вул.. Республіканській на підставі спільної згоди співвласників будинку було закріплено : за ОСОБА_2. – 438 кв.м., за ОСОБА_4 – 450 кв.м. і у їх спільному користуванні залишено заїзд з вул.. Громова загальною площею – 205 кв.м. ( а.с. 164). Вказаним рішенням було затверджено зміну конфігурації земельних ділянок співвласників.
Згідно рішення Уманської міської ради від 27.10.1983 р. №514 „ Про затвердження „ветхих” індивідуальних будинків, які не підлягають капітальному ремонту” було проведено затвердження акту технічного стану 17/50 частин індивідуального житлового будинку по вул.. Республіканській 13. ( а.с.155).
Відповідно до ст. 57 ч.. 1 ЦПК України – доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. При цьому ч. 2 ст. 57 ЦПК України вказано, що ці дані встановлюються в т.ч. - на підставі висновків експертів. Згідно з вимогами ст. 66 ЦПК України висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені в результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання задані судом.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 21.05.2010 року №919/920-БТ, що проведена відповідно до клопотання позивача ОСОБА_1 на підставі ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.11.2009 року „ Про призначення будівельно-технічної експертизи , - встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між співвласниками домоволодіння з виділенням земельної ділянки спільного користування можливо, але необхідно врахувати технічний стан старої частини житлового будинку, який визнаний „ветхим”, відповідно до рішення Уманської міської ради від 27.10.1983 р. №514( при цьому експертом було враховано специфіку розташування будівель і споруд на земельній ділянці). Експертом при цьому максимально враховано ідеальні частки співвласників будинковолодіння : ОСОБА_1 -52% ОСОБА_2 -48%. По оптимальному варіанту запропонованому експертом - площа землі ОСОБА_1 становить 555,0 кв.м.; площа землі ОСОБА_2 становить 478,0 кв.м.; земля спільного користування становить 235 кв.м.( при цьому загальний розмір земельної ділянки – становить 1 268,0 кв.м .).
В листі за підписом заступника начальника міськрайонного управління Держкомзему у м. Умань та Уманському районі Черкаської області В.В. Кузуб ( вих. № 1684/7-1-19 від 01.12.2010 року) вказано, що за результатами розгляду звернення „ОСОБА_4.” щодо достовірності топогеодезичної зйомки, що використовувалася експертом Бойко С.В. при розподілі земельної ділянки між співвласниками будинку: „... були встановленні відхилення від дійсного знаходження станом на 01.12.2010 року та плану порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 розробленого судовим експертом Бойко С.В...”.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 10, ч. ч. 1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України ( однак сторони відповідних доказів не надали і не ставили перед судом питання про їх витребування у встановлені ст. 131 ЦПК України строки). Відповідно до частини 1 статті 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Отже, беручи до уваги вищевикладені обставини, позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, і позов не підлягає задоволенню.
Беручи до уваги положення Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 „ Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”, керуючись ст.ст. 81, 90, 91, 103, 116, 118, 125, 126, 152, 158 ЗК України, ст.ст. 373, 374 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 130, 209 213-215, 218 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
На рішення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя підпис Ю.В. Резнік
З оригіналом вірно :
Суддя: Секретар: