ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                        Справа № 2-121/10

Р І Ш Е Н Н Я   

                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17  грудня  2010 року  Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді                       Дернової В.В.,

при секретарі                                             Гнатюк В.П.,

за участю:

позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ладижин Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа – ДТ ВІГ № 5  м. Ладижин Вінницької області про поділ спільного майна подружжя, –  

                                                ВСТАНОВИВ:   

          ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя. Позовні вимоги мотивовані тим, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем з 17.11.1990 року до 27.07.2009 року, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. За час спільного проживання ними було придбане  спільне майно, яке вони не можуть добровільно розділити між собою, а  саме: автомобіль марки «ВАЗ-21061», 1979 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 вартістю 47 400 грн., гараж НОМЕР_2 у ДТ ВІГ № 5 вартістю              79 900 грн., гараж НОМЕР_3 у ДТ ВІГ № 5  вартістю 79 900 грн., кухонний гарнітур «Оля» вартістю 3600 грн., газова поверхня вбудована марки «Арістон» вартістю 1618 грн., духовка вбудована марки «Арістон» вартістю 2147 грн., витяжка марки «Піраміда» вартістю 504 грн., холодильник двокамерний  марки  «Мінськ – 215» вартістю 500 грн., пилосос марки «Артем» вартістю 200 грн., пилосос марки «Альпарі» вартістю 300 грн., телевізор марки «Тошиба» вартістю 500 грн., комп’ютер вартістю 3612 грн., дитячий диван вартістю 1900 грн.,  меблевий гарнітур «Шанс-бар» вартістю 4000 грн.,  меблевий гарнітур «Юниф» (ольха) вартістю 1600 грн. Також за час перебування сторін у шлюбі була отримана квартира АДРЕСА_1, яка була приватизована у рівних долях (по 1/3) подружжям та їх сином. Позивач просила розділити спірне майно, відступивши від засади рівності часток подружжя, оскільки відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховував, знищив, пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї (зокрема, продав автомобіль без згоди позивача, виніс з квартири комп’ютер, перешкоджає позивачу користуватися гаражем), а також за рішенням суду частка майна одного з подружжя може бути збільшена, якщо з нею (ним)  проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (з позивачем проживає неповнолітній син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, за рішенням суду відповідач ухиляється від сплати аліментів, по сплаті яких існує заборгованість).

       У подальшому позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору відчуження (купівлі-продажу) від 24.07.2010 року автомобіля марки «ВАЗ-21061», 1979 року випуску, ДНЗ НОМЕР_4 (попередній ДНЗ НОМЕР_1), укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, оскільки даний договір був укладений без її згоди.  

      Зазначені позови ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 31.08.2010 року були об’єднані у  одне провадження.

       В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

       В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 та його представник позов не визнали з підстав, викладених у письмовому запереченні на позов (а.с.47-49), зокрема, у зв’язку з тим, що відповідач не згоден із запропонованим позивачем варіантом поділу майна, автомобіль та комп’ютер  належать іншим особам, право власності на спірні гаражі не оформлено ні за відповідачем, ні за позивачем,  просили у задоволенні позову відмовити.

      Відповідач ОСОБА_7 у судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить розписка у матеріалах справи, однак у попередніх судових засіданнях він позов не визнав, оскільки вважає, що ніяких порушень законодавства не допускав.

     Представник третьої особи - ДТ ВІГ № 5  м. Ладижин Вінницької - у судове засідання не з’явився, однак подав до суду заяву, у якій просив розглянути справу у його відсутність, поклався на розсуд суду.  

      Вислухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов  ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя підлягає частковому задоволенню, а позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

         Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених  ст. 61 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

        Як вбачається з письмового заперечення на позов відповідача ОСОБА_5 (а.с.47-49) та його пояснень у судових засіданнях сторони дійшли спільної згоди щодо вартості та складу наступного спільного сумісного майна подружжя: кухонний гарнітур «Оля» вартістю 3600 грн., газова поверхня вбудована марки «Арістон» вартістю 1618 грн., духовка вбудована марки «Арістон» вартістю 2147 грн., витяжка марки «Піраміда» вартістю            504 грн., холодильник двокамерний  марки  «Мінськ – 215» вартістю 500 грн., пилосос марки «Артем» вартістю 200 грн., пилосос марки «Альпарі» вартістю 300 грн., телевізор марки «Тошиба» вартістю 500 грн., дитячий диван вартістю 1900 грн.,  меблевий гарнітур «Шанс-бар» вартістю 4000 грн.,  меблевий гарнітур «Юниф» (ольха) вартістю 1600 грн. Отже, вартість та склад спільного сумісного майна подружжя в цій частині не потребують обґрунтування доказами. При цьому, вартість окремого із зазначеного майна підтверджується також і письмовими доказами, а саме  пилососа «Альпарі» (а.с. 26),  духовки вбудованої «Арістон» (а.с. 27),  вбудованої газової поверхні «Арістон» (а.с. 27), витяжки «Піраміда (а.с. 27).  

        Крім того, з показів позивача, неповнолітнього свідка ОСОБА_8, гарантійного талона (а.с.29) та фотоматеріалів (а.с.101-102)  вбачається, що  до спільного сумісного майна подружжя, яке було набуте під час шлюбу також належить комп’ютер з монітором «LG», вартістю 3612 грн.

       Також в судовому засіданні встановлено, що до спільного сумісного майна подружжя належить автомобіль марки «ВАЗ-21061», 1979 року випуску, ДНЗ НОМЕР_4 (попередній ДНЗ НОМЕР_1). Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи з оцінки колісного транспортного засобу                 № 1523 від 22.11.2010 року, дійсна ринкова вартість вказаного автомобіля з урахуванням його зношення на дату оцінки складає 13870,14 грн.

       Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної  власності  подружжя,  частки  майна дружини та чоловіка є рівними,  якщо  інше  не  визначено  домовленістю  між  ними   або   шлюбним договором. Відповідно до п. п. 23-24, 30  Постанови пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання; до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім’ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

        Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору відчуження (купівлі-продажу) від 24.07.2010 року автомобіля марки «ВАЗ-21061», 1979 року випуску, ДНЗ НОМЕР_4 (попередній ДНЗ НОМЕР_1), укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, то вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Відповідно до ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою; при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового; для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

     Згідно ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

    Судом встановлено, що рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 14.07.2010 року про розірвання шлюбу між сторонами набуло законної сили 27.07.2009 року (а.с.11). Оспорюваний договір відчуження (купівлі-продажу) автомобіля марки «ВАЗ-21061», 1979 року випуску, ДНЗ НОМЕР_4 (попередній ДНЗ НОМЕР_1), був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 24.07.2010 року. Відповідачем ОСОБА_5 не заперечувався той факт, що позивачем ні усної, ні письмової згоди на відчуження зазначеного транспортного засобу не надавалося.

       Позовні вимоги в частині поділу гаражів НОМЕР_2 та НОМЕР_3, що знаходяться в добровільному товаристві власників індивідуальних гаражів                 № 5  м. Ладижин Вінницької області, та в частині поділу 1/3 частини приватизованої квартири АДРЕСА_1, яка належить відповідачу ОСОБА_10,  задоволенню не підлягають з наступних підстав.

       Згідно ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

         Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч.2 ст. 331 ЦК України); якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч.4 ст. 334 ЦК України).

         У судовому засіданні встановлено, що предметом спору є, у тому числі, гаражі  НОМЕР_2  та   НОМЕР_3,  що знаходяться в добровільному товаристві власників індивідуальних гаражів  № 5  м. Ладижин Вінницької області, однак позивач  не довела, що вказані гаражі  належать на праві власності, зареєстрованому у встановленому законом порядку, їй чи її колишньому чоловікові – відповідачу ОСОБА_5 Отже, позивачем не доведений той факт, що спірні гаражі перебувають  у власності сторін і як наслідок належать до спільної сумісної власності подружжя.

        Крім того, відповідно до системного аналізу положень ст. ст. 1, 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст. 717 ЦК України, ст.ст. 57, 60 СК України,  частка приватизованої квартири АДРЕСА_1, яка належить відповідачу ОСОБА_5, не є спільною сумісною вартістю подружжя.

        При цьому, відповідно до ст. 88 ЦПК України, слід стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, витрати на правову допомогу та витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи та на користь держави судовий збір (державне мито).

     На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 208-209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 181, 331, 334, 717  ЦК України, ст. ст. 57,60, 65, 70, 114 СК України, суд, –  

                                                 ВИРІШИВ:   

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля  задовольнити.

Визнати недійсним договір відчуження (купівлі-продажу) від 24.07.2010 року автомобіля марки «ВАЗ-21061», 1979 року випуску, ДНЗ НОМЕР_4 (попередній ДНЗ НОМЕР_1), укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7.  

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5    про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_3, визнавши за нею право власності на:

 - кухонний гарнітур «Оля» (виробництво «Баварія», 13 предметів), вартістю 3600 грн.;

 - газову плиту «Арістон», вартістю 1618 грн.;

 - духовку «Арістон», вартістю 2147 грн.;

 - витяжку «Піраміда», вартістю 504 грн.;

 - холодильник двокамерний «Мінськ-215», вартістю 500 грн.;

 - пилосос марки «Альпарі», вартістю 300 грн.;

 - комп’ютер з монітором «LG», вартістю 3612 грн.;

 - дитячий диван, вартістю 1900 грн.;

 - телевізор марки «Тошиба», вартістю 500 грн.;

 - меблеву стінку «Юніф» (вільха), вартістю 1600 грн.

Всього майна на загальну суму - 16 281 грн.

Виділити ОСОБА_5, визнавши за ним право власності на:

- автомобіль марки «ВАЗ-21061», 1979 року випуску, ДНЗ НОМЕР_4 (попередній ДНЗ НОМЕР_1), вартістю 13870,14 грн.;

- меблеву стінку «Шанс-бар», вартістю 4000 грн.;

- пилосос марки «Артем», вартістю 200 грн.

Всього майна на загальну суму - 18 070,14 грн.  

В іншій частині позовних вимог – відмовити.  

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 250 (двісті п’ятдесят) гривень витрат за інформаційно технічне забезпечення розгляду справи та 3000 (три тисячі) гривень за надання правової допомоги.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 37 (тридцять сім) гривень витрат за інформаційно технічне забезпечення розгляду справи, 500 (п’ятсот) гривень за надання правової допомоги та 150 (сто п’ятдесят) гривень за проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави  162,81 грн. судового збору (державного мита).

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь держави 138,70 грн. судового збору (державного мита).

    Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається протягом  десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Ладижинський міський суд Вінницької області.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

        Відповідно до ч. 3 ст. 209 ЦПК України повний текст рішення складено протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи, тобто 20.12.2010 року.

Суддя: (підпис)  

З оригіналом вірно.  

Суддя Ладижинського міського суду                                              В.В. Дернова